ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Роксолана Вірлан (1971) / Вірші

 Ротація ( в орбітах честі)
Стою у травні по коліна!
Пливу по вінця у весні,
де в океані стебелиннім
ромени млостяться рясні.

Червоні лодії маківок
гойдають зоряну пергу,
а я до тебе йду скрадливо
крізь розволошінь колихку.

Злетить із мене птахом льоля,
із тебе - рваний камуфляж...
Ти пахнеш димом, сонцем, болю
зашитим шрамом, пахнеш баж...

бажанням вичеканим ревно -
такого, люди, - Бог боронь!
росте любисток в неба древні
із -під огню твоїх долонь.

Чи місяць мамонтовим бивнем
гепоче в ночі шкарлупу?
Чи то так серце б"ється дивно,
як в сіті зловлений шипун?

І паде збруя в темний паділ,
утома висохне на жмих,
сльозу сховаєш у лататті,
в моїх - у косах золотих.

І будe прим"ятa отавa
стогнати солодко...дурман.
Під знаком Регула зоставим
назавше полюбовний бран.

Ми ще у травневі обоє -
дарма, що згірчиться весні,
Щo зв"яже лентою набоїв
війна маркітна - перший сніп.





• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Любов Бенедишин 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Вадим Василенко 5.25 Любитель поезії / Майстер-клас
Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2015-05-18 16:08:31
Переглядів сторінки твору 7340
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.720
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.08.07 02:39
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вадим Василенко (Л.П./М.К.) [ 2015-05-18 17:20:16 ]
Війна й весна - такий "конфлікт" образів та емоцій. Наснажує.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2015-05-18 17:24:34 ]
таке щось знайшлося в уяві - пережилося. Дякую, Вадиме!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2015-05-18 19:33:59 ]
Так майстерно, з українськими барвами зображено людське щастя в жорстоких обіймах війни, стільки душі вкладено в цей вірш, що хочеться його перечитувати!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2015-05-18 20:40:02 ]
Зацікавила образність. Гарно написано.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2015-05-18 21:36:36 ]
Ти, Роксолано, дуже добре і завжди вмієш поєднувати красу героїки з красою звичайних життєвих радощів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Дем'янюк (Л.П./Л.П.) [ 2015-05-18 21:40:57 ]
Так гарно і щемно...Поетично-чуттєво...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2015-05-18 23:53:00 ]
Важка тема, болюча. Знайомі, найближчі родичі - хто уже пройшов оте пекло, хто зараз проходить... "і пахнуть димом, сонцем, болем зашитих шрамів, пахнуть бажаннями...". А панна в білому не дрімає, для неї перемир'я нема...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоря Дністрова (Л.П./Л.П.) [ 2015-05-19 00:23:37 ]
Справжньо. І почуття, і запах трав, і передчуття болю і втрати. І справді - хочеться читати-перечитувати.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2015-05-19 07:15:52 ]
Роксолано, Ви дуже вдало передали настрій і відчуття людей, які переживають коротку мить щастя, котру найменший порух може зруйнувати. Для усіх нас так важливо не пропустити подібні миттєвості, навіть якщо постійно нависає тінь війни...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2015-05-20 07:46:25 ]
розволошінь... - і полетіла думка в окриленй Всесвіт Ваших поетичних образів...
В одному з моїх віршів я теж вжила слово "отави" ( у множині), але виявилось, що воно має тільки однину (отава).
макІвок читається. А за словником - мАківок або маківОк.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2015-05-20 09:44:49 ]
Яка краса! ВисочінЬ, широчінь! Ну і... глибочінь.
Така поезія - творить і світ, і мир.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоря Дністрова (Л.П./Л.П.) [ 2015-05-26 19:11:51 ]
Оцінка 5.25 трохи боляче вдарила, адже твір справді вартісний. Якщо твір не до вподоби або коли є сумнів у його майстерності, може, іноді краще пройти мимо?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2015-05-26 21:20:14 ]
Є відповідна стаття про оцінювання та неоцінювання.

http://maysterni.com/recommendations.php
А, якщо з лругого боку, то як можна вагомо оцінить таке римування як "отави" (слово, яке у множині не існує) та "зоставим" (прекрасне дієслово - як у словнику Б.Грінченка, так само і в українському лінгвістичному), якщо отака от колізія? Плюс деякі незначні збіги приголосних, плюс нормативно "прим'я́ті", а не так, як бачимо...
То, може, 5.25 і є тією самою оцінкою, яка меркне на тлі істинно чудового вірша болючої тематики.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоря Дністрова (Л.П./Л.П.) [ 2015-05-26 23:17:39 ]
Та, звісно, дрібні огріхи, вочевидь, можна знайти будь-де. Я радше про моральний аспект. Підтримую Вас, пане Семене, оцінка справді меркне перед оригіналом.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2015-05-26 21:34:30 ]
"Отави" - так, звичайно, - це помилка, - проґавила тут. Щодо прИм"яті, прим"Яті - можливий авторський наголос. Врешті і з "макІвка" - зужито тут з наголосом мови народньої - згадаймо лише пісню: "Ой на горі на макІвці.." Деякі збіги приголосних - це саме ті збіги, що вважаються обов"язковими.
СпасиБі за увагу до твору. Щодо оцінки - жодних амбіцій. Прошу оцінювати, радити, перейматися.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2015-05-26 21:39:10 ]
Пісенні наголоси, я рахую, є крашими за будь-які инші. У даному випадку це, ймовірно, є тим самим випадком.
Тож співаймо :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2015-05-27 18:08:21 ]
та , власне, зараз працюю над мелодієию для цього тексту - пісні. Дякую.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2015-05-27 09:52:32 ]
Роксолано, сестричко, кого ти слухаєш?! "Отави" у даному контексті досить доречні! У поетичній мові ще лУни існують. Не тому що "луни"("луна" у множині) вживали я і, наприклад, Степан Пушик та інші укрпоети... Тому що у даному випадку - мова поетична.
Недаремно Семене Санніков ховається під нікнеймом... Чому? Я вже неодноразово у ПМ писав: щоб верзти нісенітниці... Він не розуміє, що укрмова має різні стилі?.. У художньому стилі "отави" - зовсім не помилка, а навіть невелика родзинка. Невелика, бо "отави" багато хто писав - і класики, й позакласики. Очевидно,що С.Санніков - це путо... На кшталт - "багатоголового" Валентина Ліпчинського.
















Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2015-05-27 18:06:42 ]
Привіт, Сергіє. Дякую, що завітали...знаєте, це я у малярстві, як риба у воді, а у поетиці - завше маю якийсь відсоток сумніву: перевіряю себе, сканую, сварю...інколи витворяти дозволяю собі у цій царині, бо хочеться волі :) але щодо "отави" понишпорила трохи і, таки, повіднаходила дещо. Гадаю, що стосовно мови поетичної - маєте рацію:

" Веселку рос обтрушують отави, Дівочий голос доліта ласкавий" - (Максим Рильський, Дал. небосхили, 1959, 103).
"Рибалки йдуть в забрід, димлять, як сон, отави" - (Андрій Малишко, Чотири літа, 1946, 159).
"Я вільним став, я дужим став! Мої шляхи ведуть садами, Де, над килимами отав, звисає пагілля з плодами" - (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 122);"

Згадалося мені і Стусове "НЕБ" - "небо" у множині. Очевидячки, рамки словникові - це відносні речі.
Стосовно ніків усіляких, Ліпчинських, "багатоголових" - просто не стачає часу заглиблюватися надто у сутності... та, попри все, радію, коли мої твори не лишаються поза увагою.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2015-05-27 18:36:27 ]
Наприклад - http://naprikoli.com/stylistychne-vykorystannya-form-chysla-imennykiv.html


Стилістичне використання форм числа іменників
Категорія числа Іменників мас здебільшого дві форми вияву — однину й множинну. їх стилістична сутність майже адекватна, пор.: Навчаю учня і Навчаю учнів. Ці речення розрізняються своїм змістом і морфологічно. Йдеться про навчальні зусилля суб’єкта, які зорієнтовані тільки на одного об’єкта, особу (учня — одн.) і на двох, кількох чи багатьох об’єктів (учнів — множ.), тому й стилістика обох речень неоднакова: сприймання мовцем змісту сказаного вобох реченнях пов’язане з його ставленням до кількісного вияву об’єкта леї само! дії.
Стилістична місткість категорії числа найочевидніша тоді, коли слова вживаються переважно або тільки в однині(читання, мислення, запровадження, вдосконалення, орієнтація, м’ясо, сміх та ін.), або тільки в множині. До іменників із значенням множності, множинності найчастіше належать такі іменники:
— назви предметів одиничних, парних або таких, які утворилися з кількох частин: вила, ворота, ночви, сани, терези, граблі, ноші, посилки, лапки, кліщі, панталони, сіни, шахи, в’язи, баки та ін.;
— іменники, лексичне значення яких матеріально-речовинне: вершки, дріжджі, прянощі, висівки тощо;
— назви тих реалій, які мають значення збірності і вказують на сукупність предметів: гроші, надра, фінанси, копалини, джунглі, хащі та ін.;
— найменування дій, процесів: заходеньки, походеньки, витребеньки, дебати, відвідини, жмурки, пересміхи, хвастощі, пустощі, гульбища тощо;
— найменування певних відрізків часу, свят, обрядів: сутінки, канікули. іменини, роковини, заручини, входини, вхідчини, жнива, обжинки і т. ін.;
— найменування почуттів, емоцій, станів: радощі, гордощі, жалощі, веселощі, мудрощі, прикрощі тощо;
— власні назви, що мають лише форму множини: Прилуки, Суми, Афіни, Альпи, Карпати, Гімалаї та ін.
Деякі з цих іменників з певною видозміною в семантиці й емоційному забарвленні можуть уживатись і у формах однини: Ця кадра неперспективна(в розмовно-побутовому мовленні — із зниженим, іронічним відтінком). Іноді «стилістична» множина може замінювати собою граматичну однину: Лежали битих м’яс копиці (І. Котляревський); Забери з собою всі лиха, всі зла (Т. Шевченко).
Такі іменники, як сіль, сталь, дим, масло, вода, глина, кукурудза, гречка, пшениця, крейда, світі под., уживаються в множині тоді, коли ними потрібно позначати різні види, ґатунки того, що виражається одниною: мінеральні води, солі мікроелементів, різні жири, напр.: На той год [рік] ми хочем знов їхати куди-небудь но води (Леся Українка); Він вже пив валер’янку, нюхав солі —нічого не допомогло (Ю. Смолич); Стоять сухі кукурудзи… (М. Вінграновський); Менше вживати жирів — це для здоров’я (З газети).
У художньому і розмовному стилях вживаються іменники в обох числах: Гладжу рукою соболину шерсть ячменів (М. Коцюбинський); 0, земле юрб і добр, о, земле сил і дій!.. (М. Бажан); С любов до сестри, і до матері, і до дружини, € багато любовей (В. Сосюра). Однинна форма іменника може вказувати на збірність чи множинність, сприймаючись при цьому з деякою метафоричністю:Багацько трупа том палилось (І. Котляревський); У темнім лісі за горами Зібравсь усякий звір (Л. Глібов).
Множинної форми можуть набувати й власні однинні назви, чим завжди привноситься у мовлення значеннево-стилістичний відтінок узагальненості, легкої іронії чий недоброзичливого ставлення до особи, явища: Семени, Івани, Надівайте жупани (Т. Шевченко); дві Ганни, три Оксани; чотири Петренки; Ви.. .побачили усякого начиння по тих Італіях (Леся Українка); Щоб більше не з’являлись ні гітлери, ні сталіни (3 газети).
Однинні іменники типу шляхта, братія, мишва, маючи значення збірності, здебільшого тільки своєю семантикою надають висловленому негативної оцінки, зневаги, сарказму тощо: Понура шляхта, мов хорти, За двері вийшла (Т. Шевченко); А братія мовчить собі, Витріщивши очі (Т. Шевченко); Задумала мишва вчинить велике діло (Л. Глібов).
Окреме явище становлять випадки числової неузгодженості присудка в реченні з підметом, що нерідко стилістично відображає давню традицію (характерну для українців) шанобливого ставлення до своїх батьків, родичів, старших за віком друзів, товаришів і т. ін.: Встали мати, встали й татко, Де ластовенятко? (П. Тичино); Як то тепер живуть дідусь, чи живі й здорові? Чи згадують Остапа? (М. Коцюбинський).
У художніх текстах, у яких відображається минуле, можна натрапити й на числові форми колишньої двоїни, які в наш час перебувають поза межами сучасної літературності, нормативності: дві колесі, дві яйці, дві руці, три відрі та ін.; Перед хатою стоять дві грушці (В. Стефаник).
Отже, категорія числа іменників вагома також і стилістично, бо нею суттєво розгортаються виражальні можливості іменників у їх числовій формі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2015-07-22 07:54:48 ]
Щиро вдячна Вам, Сергію, за посутнє, подетальне пояснення - студіюю, заловлюючи кожен штрих. Цікавсько та повачально.