Ех... Доживеш-но до моїх років )) Боюсь навіть уявити, які слова приходитимуть до тебе, якщо навіть з мене оце щодня щось почало сипатися - незнамо звідки і нащо ))

ну, я сьогодні прокинувся на світанку, надворі валив різдвяно-новорічний сніг
тож пішов спати знову,
але перед тим, як оце сказано, і мені дещо насипалося

без всякого там дозволу

Отже, поет відчинив двері - надворі йшов сніг і вірш. Сніг так і пішов собі далі, а вірш безцеремонно протиснувся повз хазяїна, всівся на диван, закинув ногу на ногу (чи лапу на лапу?) і сказав:
- Ну, чого став, пиши давай... ;)

саме так, тільки вірш був про дощ, чомусь
& почався він уві сні про дощ, чомусь

У снів і віршів своя логіка - а може, просто вже хочеться весни.

я навіть не аналізую, бо навіщо

(Довго роздивляється останнє слово, розглядає його проти світла, обережно пробує на зуб – а потім тихенько виставляє за двері: а ну ж як воно вночі кусатися почне…)

- Ну, за всіх навряд чи можна розписуватись – я, наприклад, ще снігами не натішилась. Люблю зиму – а її (справжньої) було так мало…

Правильно чините, Домініку. А я колись по молодості та по дурості навіть "коридор" зі свічкам робила - але Бог милував, якось обійшлося. Тепер обачніша.

Так, тут страшно. Дуже. Там - по-різному. Ваше "де всі ще живі" довго дряпало і дерло по живому. Вчора під вечір мене різко зморило (вночі мало спала) - махнула на все рукою і лягла подрімати. Заснула. Побувала в хаті батьківській, поговорила зі своїми. Хата, як часто буває уві сні, і та - і не зовсім... Бачу, вже стемніло, а вікно у маленькій кімнаті бозна-чим сяк-так завішене. Думаю: ой, та це ж я все до себе позабирала, треба назад привезти, бо ж мені ті штори все одно не підходять, вузькуваті, крісла ними позастеляла, а на вікна купувала штори в секонді (у вірші - чистісінька правда). Тоді дивлюся - а в бабусиній хаті ще світиться (жили поруч, в одному подвір'ї). Думаю: треба ж до бабці з дідом піти, поки ще не лягли спати. Риюся в сумці, шукаю цукерки, і знаходжу тільки льодяники, такі кругленькі, а шоколадних чогось нема, а хотілось би саме шоколадних занести - бо у стареньких які там уже зуби... Ну, думаю, нічого, потихенько розсмокчуть... і на тому прокинулась :(
Шістнадцятий рік живу без батьків (без діда і бабці - куди довше), і разом з тим - із ними, бо у сни вони приходять набагато частіше, ніж я до них приїжджала за життя. Доця моя аж сердиться на мене, бо їй вони не сняться ))
Чи сняться вам ваші рідні, Домініку? Мені здається - мали б.

ще й як сняться... інколи здається, що сни реальніші дійсності... сниться мама часто - радісна і прекрасна, така, якою пам'ятаю її... доживаємо з нею у снах те, чого не дожили сьогобіччі... тато менше сниться - мені здається, що він десь далеко і вже недосяжний... мама ближче...

Яке ж це щастя - що ми можемо з ними бачитись, і - тут наші відчуття збігаються - ці зустрічі дійсно яскравіші за реальність.
Згадую, як мене "привчали" до них, рідних - теперішніх. Спочатку я просто бачила їх уві сні, говорила - і не було згадки про те, що їх уже немає. А потім, через деякий час, почало проскакувати: "Так вони ж померли!" - але якось приглушено і без ляку, і тут же приходила думка: "Померли - але потім ожили", і уві сні це звучало цілком нормально. Прокидалася, звісно, злегка одурілою )) І - заключний етап: "Вони померли і живі", без усяких "але". Тобто уві сні я цілком усвідомлюю, що колись закінчилося їхнє земне життя, і життя продовжується - неважливо, де саме, а декорації звичні (село, наша хата, город) - ну хіба щоб не лякати мене ))

Нема. Але на ту неправду все менше хочеться дивитися ))

Дякую, шановна Редакціє Майстерень ))
Та я бачу всі огріхи - але скажу чесно: почуваюся препогано (може, саме тому і пишеться так багато), і сяк-так записати текст сили ще вистачає, а от правити ті моменти, про які ви говорите - не можу, і край. Сподіваюся, що колись таки стане легше, тоді й візьмуся за доведення всього цього до толку.

О так, я вас розумію. Нині і справді дуже непроста ситуація - куди не глянь. Це зараз криє з головою усіх.
Може менше думати - більше обіймати близьких і відриватися на особливі теми в "хайку і танка" )

http://maysterni.com/publication.php?id=17712

Там можна все )

А можна спробувати й "пиріжки"!

http://maysterni.com/publication.php?id=132011

Ой, "пиріжки" - класні, настрій підняли )) Тільки там якийсь особливий талант треба мати, боюся, я так не зумію ((
У будь-якому випадку - дякую за увагу і добрі слова, вони багато важать. Нехай у вас завжди все буде добре ))

Навзаєм, тішимося і маленьким радощам.
Так, Оля Бражник в пиріжках чемпіон.