гаврило вирядився в чорне
і не тому що маскарад
бо лайків малувато горне
його найбільша із лопат

про лайки це окрема зрада
нуда печаль часом і марш
у до-мінорі, за шопеном
тут не зарадиш тарганом

купив гаврило радіолу
та двійко радіокасет
одна з новинами а друга
spam application internet ©

що на сайті буде мало
місця бонні й клайду
наспівав оперативник
чиді ріді чиді ріді дайду

така п'яна

знелюблених шизуха криє
& курить ладан дорікань
чи то намоленим надіям
ін’янь

орхвей в конкретному фаворі
у імператора й небес
нектарів поки що немає
то певно питимуть шартрез

до теренкуру маю риму
егеж отож-бо радж капур
а там & камасутра
поруч

а ще люблю дивиться
як пїєти спілкуються
самі зі собою ~
з фіксацією чи без неї)

примітка: ’пієт’ це є щось середнє між поетом і піїтом

данило ганив за свободу
верлібри писані не ним
а не писав такими зроду
і знав лише з десяток рим

бо муза це запекле стерво
стилет у неї, не стилос
завиграшки ~ про камасутру
і трьох не подолавши поз

данило вчив бінарні коди
де одиниці де нулі
і захищав свої роботи
яі ио іу оі

що рейтинг доляр так девальвував?
& фльор камінний не приходить?
де круторогий аксакал?

то все данило-кодер кодить

данило давить на пресформі
стереотипний малахіт
чекає скриньки апріорні
manhattan forty second street

була в данила роль міледі
у фарсах нецікавих назв
тонка іронія кабукі
або довершений сарказм

кабукі

гаврилу при китайській кухні
до лампочки якась цинга
на собачатині не схудне
цибуля теж недорога

олена пише в телефончик
прозору норму три строфи ~
& що лібідо їй чи десь там
кайфИ

(modus vivendi poētae)

не ходить гриць на вечорниці
до пустодзвонів і музик
космічний вакуум в ефірі
дратує zik
відкритий канал

олена нині звецця лєна
купляє івроше парфум
теперка за пієта в неї
мейнкун

мейнкун прив'язаний до дуба
і ходить лапами всіма
його шукав шнапсфюрер юстас
казав нема

зносив данило третій посох
пустелю двічі обійшов
ходив до вітру кликав сонця
агов
house of the rising sun

це ж звісна пісня про тюрягу
або народний типу блюз
& про батьків з яких нащадкам
ноу юз

у "пиріжках", як я сьогодні з'ясував, повинно бути все неправильним: рими не римуються, значення не збігаються.
але думка таки присутня і зв'язок з реальністю теж. можливо, лише у випадку з "пиріжками" нашої "кухні".

також згадалася російськомовна версія: караван, пустеля та все таке інше. пісня мого юнацького подвір'я.

в нинішні часи ай-ті знайти переклад нескладно.
мені в даному саме випадку виконання припало до вподоби.

та і хто коли вчитується в ті тексти або прислухається до слів. о, я вас умоляю.
вірші оцінюються за маятниковою шкалою "подобається/ні".

наразі випала якраз така нагода, щоби я про це сказав не під чиїмось віршем, а біля мого "пиріжка" з варенням.
була нагода і інша, але там "мертвий сезон" монохроматичного віршування. марно.

мені сподобалось виконання :)

ну так... можна створити і окрему тему ’комічні куплети’
і що завгодно-чому ні
я дивлюся на це все як на своєрідну кухню -
всі ймовірні проби & неймовірні теж

писати кондиційні вірші якось нецікаво стало на пмі
таке враження що нікому вони тут і не потрібні, правда?

вірші на поетичних майстернях вийшли з моди, такий блюз...

мені теж так здалося.

сльозлива лірика, грубі жарти, вбивча нищівна сатира. от що пишеться. щоправда, не всіма "на ура" сприймається.

має місце і краща поезія. вона є. ми її зрідка бачимо. та не факт, що авторів цікавить питання читацького бачення.
свої ходять в гості по своє. один схвальний коментар - це вже мало не успіх. десяток будь-яких інших - це як "лайки" на ФБ.

я шукав комічності у "пиріжках" - але стоп машина.
за умовами художньої ліпки римування зайве. а без нього - повна свобода.

отаке.
поки що "пиріжки".

сидіти писати складні вірші, вірші, в які вкладаєшся, немає сенсу. по-перше, їх не може бути багато. після такого одного можна закривати сторінку - і йти бозна-куди, не заходячи до солідної культурної установи. навіть якщо в неї зайти, то не завжди повернення може бути доречним, логічним і творчо висхідним. по-друге... є причина і друга. і відповідь питанням - нащо?

"пиріжки" певною мірою, поки що саме те. вони ж таки з чимось. і його не просять вичавити і викинути, як оце днями викидалося безліч багато чого іншого.

А як за межами "ПМ"? ) Пишуться надхороші вірші там, навколо?
Таке враження, що ми зросли розмірами світосприйняття - і кожен вже вимагає більшого і більшого, дійшовши до межі, до якої додати важко - хіба відняти.
Якщо земна наша творчість - це і дійсно розбудова наших завтрашніх світів перебування, то потрібне різноманіття і високого і не дуже.

Якщо новий автор приходить з іншого літературного ресурсу, а його на цьому не носять на руках, то частково можна визначити, що і як там, за межами ПМ. Там, де його носили або щонайменше не бачили недоліків у його літературному здобутку. Де не було критики, а були «лайки».
Це я про рівень читацького сприйняття.
Про рівень авторського сприйняття писати не буду, бо всім відомо, що самому любити себе зазвичай зовсім неважко. Про себе улюбленого писалося багато як про явище. І автори, які саме себе оцінять, мало цікавлячись бодай якоюсь мінімально відчутною критикою. Такі ж існують.
Щодо ПМ, то певна федералізація відбулась. Вона навряд чи передбачалася, але свою роль відіграв, певно, менталітет. Федералізація або розмежування виникло, і мені про них нецікаво писати. Виникли певні вищі оціночні школи поряд з нижчими. Як є – так є.
Для нового читача, певно, це візуально вагомо, а для мене – ні. Тому і набрався сміливості залишити свій коментар подібної тематики. Мені нецікаво ні читати, ні бачити тих віршів.
Не мій рівень.
Правила оцінювання виникли давно. Я колись вже надавав місцеву адресу.
І я згодний з положеннями цих правил. Автор творчо зростає – і отримує вищий бал. Вищий за попередній. Зупинився – то й на здоров’я. Пише одне і те ж, одного ж рівня, хіба що з лібраціями, то можна якось на це арифметично натякнути. І нічого страшного. Інфляція теж відбулася. Аматор може мати 5,5. Бозна-за які вірші. І автор поетично вищого рівня теж має таку ж оцінку. 5,25 – вже не оцінка.

Я не маю часу на широку дискусію і бажання – теж. Я висвітлив своє бачення і вирішив, що «пиріжки» мене вдовольняють, і сам сайт – також.
Його проблеми ми бачимо самі.

Дякую за увагу,
Ю. С.

вчора натрапилась фразочка Греґорі Корсо (ґуґліть)
’poets don’t finish poems they abandon them’
тобто в перекладі, поети не завершують поезій вони відкладають їх

якщо вдуматися

народ, альо, що за балачки прозою - ану все пиріжками ліпити!))

завидно?

здивовано-ошелешено))
поки я десь там ходила, тут вже забудували так, що капець))

можна додати наступну публікацію, анонс всі вже вивчили напам’ять напевно

ну то створюйте. ти ж маєш таку можливість. не треба мене чекати, я сюди не часто забігаю)

данило любить розмовляти
з тим люстром що собі зробив
царівна звідти визирає
креатив

Тарас Федюк (стор ФБ)
1 лютого о 22:03 ·
Насправді глибоко трагічний віршик з нового рукопису.)))

ЕНГАРМОНІЙНЕ

я тебе – таку паскуду –
не забуду все-одно
я тебе любити буду
як в індійському кіно

з перепою пересуду
уночі як жовтий князь
я тебе любити буду
так як ти не спромоглась

рік новий одсвяткували
зірка впала із небес
ти мене любила мало –
я й за це люблю тебе

рік старий новий в печалі
нагадав що я старий
розірвалися коралі
третій день як я не твій

будеш в глупу ніч – гадати
в глупу ніч – задму свічу
й наче чобіт через хату
в чорну безвість полечу

Ну от - веселеньке. )
Ще й як потрібне.

віршик Федюка гарний, теж читала його на фб, але давайте в пиріжкарні ліпити й пекти пиріжки, власні, гаразд?
сторінка для того й створювалася, щоб відмежуватися від репостів та "філософських" роздумів).

данила згадує все рідше
як яву мав & в ній вле тів
навіщо думати про гірше
тим гірше знаєш типу
стиль

а жигулі ржавіє тихо
під баобабом у дворі
настав дедлайн на євробляхи
сорІ

всі ностальгують
деякі давно
поїхав цирк ~
придумали кіно

в конфузі винен серп і молот
такий від нього храп ішов
що всі розбіглися тихенько
а шо

* * *
Старі герої, сонні душі
на аркушах ПМ вляглись,
а як стояли, як літали!
колись

літали б досі та на легіт
прийшов місцевий садівник
і підрівняв героям крильця
чик-чик

***
Жінки небесні сотворіння
На раз "чик-чик" і вгору - вжик,
І як тримати має форму
Мужик? (

про темперамент легше
брехати у сатиричках
аніж оце на ділі
галерувати крізь ніч

тримати форму треба в шафі
у клуб жінок вбирати фрак
а без метелика тим більше
ніяк

***
Літературні імпотенти
початок винайшли в словах,
а в пеклі взнали що найперше -
все ж трах

вони перверзії плекали
для того й істини плели
а хто обстоювався тих
ізолювали ентропійно

зворушені заводять пісню
моржа забивши в той ж день
бо се життя встобіса прісне
безе зі тем

кадриль була та вальси з бубном
книжки згодилися якраз
святкову ватру розпалили
і керогаз

сидить спецгрупа на крижині
в ефір летить секретний sos
увесь бамбук давно скурили
мороз

річні підшивки трьох журналів
вогнем прогріли автоклав
смачний радист
сказав папанін
не знав

(стара майже забута історія)

пілот гаврило підбиває
ватином літній дельтаплан
його папанінці чекають
на шхуні магеллан

той дельтаплан став кінозалом
його надбав культурний парк
крутити крокодила гену
&
ну стривай!

вмикав шаман полярне сяйво
на ніч папанівцям й камлав
і ті чудово розуміли
спасатись вплав

вірменське радіо транслює
одну з папанінських програм
в якій одне і те ж питання
ну гдє ви там

писав данько про серце данко
у соцмережах був як dan
а був за паспортом гаврилом
з лубен

данило любить власні п'єси
театр є у нього свій
його й за ширмою впізнають
бо грамотій

данилова лялькова школа
переживає час важкий
ні глядачів ані овацій
нелегко їй

чека затиснута зубами
як пісня яблучо в віршу
який колись почув у школі
ушу

коли по арктиці блукали
форштевнем давлячи льоди
казав данило адміралу
не підведи

а повертаючись на базу
стріляв з усіх що є гармат
чіпці́ панянки підкида́ли
віват

це друг його тезко́ книжковий
білизну ношену приніс
яку не хочуть купувати
в olx

данило лікарем сімейним
усім прописує фольклор
він сорок років як сантехнік
а каже лор

кудись пропали дрекачі сатири
чи повиздихували, чи аї-зої
немає шо читати, віриш
ні

данило майстрував шпаківні
і в них розводив тарганів
така у нього благочинність
чом ні

данило бачив амальгаму
якогось майстра тлумача́
оце орел сказав данило
а я курча

стрічав & я в тій самоварній
амальгамованих орлів
й найнеймовірніших мутантів
із слів

зміняв на хліб данило майстер
полярні вахти та часи
а ювеліри умовляли
до нас неси

данилу слідчому відомо
що розробляв підступний план
майор аніскін
може й зорро
або фан фан тюльпан

а́томна сила вражаюча
зменшити якось чи збільшити
можна хіба що графітними
стри́жнями

(дактиль версія пиріжків)

а хто йому повірить блазню
або нехай що із того
якби немов усе ж не так щоб
ого

оце для кого може й муть
чи типу там, халтура
а люде свято віру ймуть ~
“література”

то він завчив неначе мантру
орыс тілі артық емес
нема коли гашиш палити
і це прогрес

джигіт стецько не знав як звуться
в меню кумис цибуля й хліб
і на бобах сидів у пабі
тринадцять діб

радистка кет обійме клару
а роза кине гіфку в блог
і скомпілюють під гітару
на трьох

радистці кет подарувала
приватний радіосалон
німецька банда наркоманів
і свій район

давно й гаврила теж не видно
та люди кажуть він тепер
в театрі у швидкої насті
антрепренер

купивши гречки й сірників
читають свіжу політоту
часи такі — нелегко жити
патріоту

різьбив болти данило вправно
він   видний майстер у цеху
без лубрикантів і мастила
всуху́

а після служби щонеділі
ходив із дітьми в кегельбан
не жлоб гарсони жартували
багатий пан

вчащав по п'ятницях до лазні
шкребти та мити тілеса
але подобалося пиво
сирки й камса

підготував панам гаврило
до дня поезії концерт
на вечір бейліс
шоколадний
і десерт

а там підсніжники на купи
розклали вчасно квіткарі
возити потягом і кіньми
мізе́рні зрілі та сирі

грицько з театру повертався
чагарниками навпростець
і не боявся робін гудів
усім пипець

які ще правила і совість
про них питати не в раба
і + загострення сезонне
цвіла верба

в гаврила траур і халепа:
на паляниці бобік здох
не так збудована щелепа
віть-віть тьох-тьох