Валентине, та він обіймає :)) Наголос у заголовку ОбІйми :)

Вітаю Вандочко,
Цікаве Ви маєте світобачення - зауважливо-власне.
Ось я читаю Ваш твір, як особа "Він" - тобто "вона" для мене здається ніжне сотворіння і тут початок:
"Була в броні байдужості незборна..." - ось ця "броня" якось кидає мою уяву на дзот.
Далі іде все класно - бо ж "Він" - то "сила".
Аж до:
"Пораню ще!.. А ти так близько тулиш,
що знаки запитання безпритульні" - "тулиш/"тульні" однокоренева рима треться до ока.
Далі іде нормалка. Стоп.
"Так лагідно ці жилаві лещата," - образ лещат не асоціюється з ласкою - це щось, як "крикливо-ніжний голос".
А закінчення заставило мене задуматись чи часом
героїня не полюбляє "травичку"...

Та навіщо ж уже та броня, якщо так обіймають :)

А щоб серце не роздавити, бо ті обійми бувають небезпечні, не дарма у тебе порівняння - лещата!
З теплом, Варця;)-

Але ж вони лагідні, Варцю ;)

Та воно ніби й так... Ой, та не звертайте уваги на мою шизофренію)))

Не шутите с женщинами, - ваши шутки глпы и неуместны. К.Прутков.
та ж то жатрт, Вандочко!!!

Супер :) Тільки лещатіть дуже обережно та лагідно...;)

Думаєш? Ну от і славно, зі сторони видніше))

Точно-точно ;) Такий собі віртуальний висновок психолога ;)--

Н-даааааа, дожилась, віртуальний діагноз;)---

Віртуальний діагноз: ніяких розладів не спостерігається ;)---

;)---

Вандо, чудово!

Спасибі, Несторе, за прихильність :)

Оце робота проведена! :)
Прекрасна композиція, я читав і боявся, що ось зараз, зараз прекрасне видіння розтане, залишивши натомість якусь іншу реальність. До останнього рядка. А там "дурня" :(
Отож, окрім можливого "леща(т)ка" є і можлива проблема останнього рядка? Яка, утім, якщо вона для автора існує, має і вирішення.

Редакціє, дякую за відгук. "Лагідні лещата" для мене тут важливий образ, тому не хотілося ю його позбавлятися...Стосовно "дурні" - так, це зовсім не високохудожній вираз, але це відповідь на те, що "буває краще" :) Можливо, поміркую про синонім...

Мав на увазі, що "лещатка" з "початку" краще вяжуться.
Щодо "це (про "дурня") відповідь на те, що "буває краще" - то це яскравий приклад того, як автор нав'язує Поетичному простору якусь свою ідею. :)
Вандо, поезія вимагає більш гармонійного рішення! :)
Без поспіху, звісно, обдумати різні штучки, на кшталт, навспак, не так, і т.д.... :)

Привіт усім :)
Вандочко, а якщо замість дурні написати "Маячня..."?
Так, як ви пояснили.
Мені вірш прочитався цілісно, а завдяки коменту ЛЮ дізналась про "травичку".
І "Лещата" чудово вписуються - образ міцних і строгих обіймів, головне, щоб не дуже затиснуті, як пише Варця ))) Трошки люфту для биття серця ;)

Редакціє, та то ж "лещата", а не "лещатка" (асоціюються в мене з чимсь маленьким :))

Оксанко, травичка - то суто плід багатої уяви ЛЮ, повірте :)

Я подумаю про "маячню", спасибі за підтримку!

Вирішила, Редакціє підкоритися Поетичному простору, бо, здається, знайшла потрібне слово на фінал....:) Що скажете?

Вандочко, зустрічне запитання, а до якого саме рядка ви римуєте закінчення?
Якщо до "...щоби знову я", то воно має вже своє ніби вирішення "в міріади «як»", і ваше повернення до римування із "знову я", ніби зневажливлює оце рішення ""в міріади «як»".
Тому, вам потрібно, як на мене, враховувати задля точної вибудови закінчення внутрішню логіку ряду
"...щоби знову я"- "в міріади «як»", ... ?

Редакціє, взагалі-то я римувала до обох рядків, бо вони римуються між собою :) Хіба це некоректно?

Мені здається ,Вандо, що раз ви вже допустили ряд "я"-"як", то без "як", "ак", "яг", і т.п. вже не обійтись. Повернення знову до чистого "я", за вашої конструкції вірша, ніби не надто?

ОК, я зрозуміла, вдячна за пояснення...

І ще одна спроба, Редакціє...

Можливо. Потрібно придивитися. Але "лещата" трохи заважають :)
Тут або "де на сувої нашім ... (роз)почата", (до лещата)
або ж ці значки - "що знаків запитання рій сутулий //втрачає чи розпростує гачки" - вважати за "лещатка" (як про те, що стискає, обмежує, позбавляє вільних рухів, дій і т.) ? :)

О ні, лещата - то обійми, вони залишаються :) Трохи поправила...

Сувій був кращий - деталювання, другий план, а майбутність - це на першому плані, надто спрощено. Шукаймо далі :)

Наша гра?

Як затята перфекціоністка, не здаюся :) Щось таке?..

Вандочко, не все в наших силах :(
"де на сувої нашім гра почата?"

Знаю, до перфекту дорога терниста, та й кінця їй нема...У мене був такий варіант, до речі :)