ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.01.30 16:17
Його Величність Примітив (сонет/онєгінська строфа)
Доводити - немає часу,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.

Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,

Юрій Лазірко
2026.01.30 15:28
Згораю Я -- український блюз
Згораю я у пломені жаги,
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.

Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги

Артур Курдіновський
2026.01.30 13:38
Про малий вінок ронделів
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!

Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал

Борис Костиря
2026.01.30 10:48
Стріла часу
О часе, не спіши, не мчи удаль стрілою,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.

Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,

Світлана Пирогова
2026.01.29 21:59
Ожеледиця
Скляне повітря, тиша нежива.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.

Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.

Артур Курдіновський
2026.01.29 19:57
Ночі темно-сині (малий вінок ронделів)
МАГІСТРАЛ

Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!

Розпливчасті та ледь помітні тіні

С М
2026.01.29 18:05
Відьмача (The Jimi Hendrix Experience)
о так я відьмача
бігме-бо відьмача

я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“

Іван Потьомкін
2026.01.29 18:01
***
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході

Юрко Бужанин
2026.01.29 17:20
Спогад.
Нас поєднало. Правда, не навіки.
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.

Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна

Євген Федчук
2026.01.29 16:03
* * *
Цікаво, як же вміють москалі
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив

Тетяна Левицька
2026.01.29 11:43
Мелодія минулого
То він мене ніколи не кохав.
Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів невисловлених рими
під небесами бурштинових слив.

Борис Костиря
2026.01.29 11:26
Стадіон
Порожній стадіон - як виклик порожнечі,
Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.

На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,

Сергій Губерначук
2026.01.29 11:12
Поліфонія
Поліфонія – лебедине звучання
рук погладливих,
синя синь,
кіт манюній з тонюнім сюрчанням,
що з-під боку мого смокче тінь,
мов комарик, який у комору
у тепло, у неволю, з простору…

Олена Побийголод
2026.01.29 10:42
1942. Нашестя
Із Іллі Еренбурга (1891-1967)

Вони напали, сказом пройняті,
з азартом вбивць та упиряк;
але таке є слово: «встояти»,
коли й не встояти ніяк,

і є душа – іще не скорена,

Ярослав Чорногуз
2026.01.29 05:37
То хто ми?
То в жар мене, то в холод кине,
Рояться думоньки сумні --
Так заболіла Україна...
І душать сльози навісні.

Вкраїнці -- у боях титани,
І творять чудеса в борні,
А між собою - отамани,

Ірина Вірна
2026.01.28 23:03
у цьому будинку зникають душі...
У цьому будинку зникають душі....
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)

У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Леся Романчук (1961) / Вірші

 НЕНАРОДЖЕНОМУ
Мені в долоню стукало дитя,
Воно мені давало знак: Я є!
О Господи! Благослови життям
Оте створіння крихітне твоє.

Бо така у мене робота -
Любити ваших майбутніх мам
І у їхніх круглих животиків
Стетоскопом запитувать: як ви там?

Мені в долоню стукало дитя...

Як ви там, малесенькі, чуєте?
Як ти там, ангелятко безкриле?
А у відповідь раптом: «Рятуйте!
Моя мама мене розлюбила!

Вона більше мене не хоче.
Ні, вони мене більше не хочуть.
А у мене блакитні очі.
Ви скажіть їй, я — син, я — хлопчик.

Я на старість її догляну,
Буду добрим, ніжним, уважним,
Я — ваш син. І мене не стане?
Мені страшно, матусю, страшно.»

Мені в долоню стукало дитя...

Хоч воно й не театр, а драма.
Що я можу сказати жінці,
Що п е р е д у м а л а бути мамою,
А намірилась стати вбивцею.

Що їй Бог? Вони з Богом на ти.
Що їй люди — лиш свідки злочину.
Що я можу? Лиш вірші. Прости
Нас усіх, ненароджений хлопчику.

Мені в долоню ще стукало дитя...




Найвища оцінка Вероніка Новікова 6 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Янка Яковенко 4 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2008-02-13 20:30:51
Переглядів сторінки твору 12649
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.015 / 5.3  (5.108 / 5.58)
* Рейтинг "Майстерень" 5.185 / 5.5  (5.096 / 5.59)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.801
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.02.07 19:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Вороненко (М.К./Л.П.) [ 2008-02-13 20:48:56 ]
Схиляю голову, Лесю, перед Вами. Є професії від Бога, Ваша, мабудь одна з них. А вірш цей на часі. "Що їй Бог? Вони з Богом на ти" - це так притаманно нашому суспільству. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-13 20:51:44 ]
Дуже сумно і безпорадно. Але, коли поспілкувався з генетиками, стало на душі ще сумніше і безпорадніше...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-02-13 20:52:21 ]
Любо, історія цього вірша ще більш трагічна, ніж можна прочитати. Ви вцілили в око. Батько цієї дитини, що стукала ніжками і просила рятунку, був священиком. Мені не вдалося їх переконати. Залишилося написати вірша.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2008-02-13 20:55:24 ]
В одному із своїх віршів я назвав себе "чудилом", хоча я був нудилом, святенником, ханжею. Так ось цей нудило зараз і каже, що він не розуміє авторського задуму - такого як зміна віршового розміру з одного на інший. У першій строфі він один, а в другій інший.
Всю відповідальність за мій коментар до визначного-таки твору несе нудило - таке, як я.
Дякую за вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-02-13 20:55:46 ]
Все більше впевнююся в тому, що сучасні священники - подвійні лицеміри.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-13 21:14:13 ]
Лесю,
Це прикро, що так стається... :(
У мене теж є вірш на цю тему.
http://maysterni.com/publication.php?id=7165
Це трагедія!
У нас тут є при лікарнях служба, котра прийме дитину
на державне опікунство. Краще хай родить - і залишає,
ніж ось так...
А тут є черга на усиновлення - їздять сім`ї бездітні в інші країни
щоби отримати собі щастя.
Боляче написано. :(
З повагою,
Л.Ю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-13 21:16:09 ]
Чорнявко - є священики від Бога, а є з кишенями...
Але всіх під одне... я би не стриг.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-02-13 21:22:01 ]
Ти зустрічав від Бога? Заздрю тобі. Я таких одного-двох знаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-02-13 21:22:28 ]
Цей, саме цей пан (я не хочу думати, що десь є ще хтось такий), ще й сказав: "Не вчіть мене. Ви надаєте медичні послуги, а я - духовні".
Вірш - то був спосіб вихлюпнути біль і обурення. Випадок, звісно, ексклюзивний, а про щоденні факти такого роду і згадувати не варто.
Друкую його, може збереже життя хоч одній дитині.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-02-13 21:24:04 ]
"Духовні послуги" - це ж треба... ринкова економіка


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-13 21:24:54 ]
Наш священник (з-під Тернополя родом) - просто хочеться ходити на службу
і співати...
Але вони є.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2008-02-13 21:34:42 ]
Релігія дратує кількістю бездуховності та суєти.
Банки, люди, каністри... Водохреща. Бачки та баки, старі люди та відносно батюшки люди молоді. В голові в цей час про бога не було і думки. Суєта... Нікого вже пускають, диякон заголосив, батюшка підспівав, люди захрестились.
Просяк я на другій годині, а до того - ні.
А вірші на це спонукають раніше. Я їх читаю сам, особисто, і знаю, про що мова.
До нових зустрічей, Лесю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-02-13 21:39:24 ]
Давайте про священиків більше не будемо. Вони - теж люди.
Вірш - про дитя, про нього, ненароджене.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-13 21:43:34 ]
Я просто знаю отця особисто - дай Бог кожній парафії такого наставника - він окрім того працює на будівництві теслярем. Мої дід і прадід були священниками від Бога, коли ховали одного і другого - три села з`їхалось на похорони...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-02-13 21:44:28 ]
Лесю, я лише зараз зрозуміла як воно - не дихати, коли читаєш вірш. Оце зараз, завдяки Вам.
А як може боліти серце через чуже безумство, я знала і раніше.
З любов"ю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-02-13 22:53:43 ]
За родом роботи мені часто доводиться розгрібати чужі гріхи чи безумства. звикнути не можу. Часом описую в романах. Вірші - дуже рідко. Про іншу жінку, живу і реальну, задля контрасту, вірш із циклу "Палата № 6".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Янка Яковенко (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-13 22:55:26 ]
Мені в долоню стукало дитя

Як на мене, у тексті вірша варто залишити леше ці слова, і почати заново.
Зрозуміло, що піднята тема є болючою вже сама по собі, але вона не дає права різко змінювати ритм у тексті, або римувати: робота-животиків, хлопчику - злочину.
Початок був гарним і сильним, а от далі з"їхали на мильну драму та плюс чиленні поетичні огріхи в самому тексті...
поезія - це не лише акт творення, це іще і акт аналізу та розчленування на окремі елементи.
У вашому вторі такий самоаналіз, нажаль,відсутній


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-02-13 23:04:30 ]
Яночко, щось мені наче голуби крилами забили... Мабуть ввижається вже. Пам"ятається мені, за високу поезію Ви вважаєте виключно твори Г.І. Лютого. Розумію. То особисті вподобання.
А самоаналіз потрібен не лише у віршах.
Лесенько, прошу Вас, не варто "починати заново"!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-02-13 23:09:54 ]
І не вийде. Вірш уже років десять як надруковано. Спасибі за грунтовний аналіз. Цього вірша шедевром не вважаю, його недоліки очевидні. За мильну драму - особливе спасибі. Але в медицині розчленуванням займаються патологоанатоми - на мертвому матеріалі, моя професія - акт творення, а поезія - субстанція жива.
однаково - спасибі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Янка Яковенко (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-13 23:17:12 ]
Тобто робота і животиків в українській мові вже вважається римою?
Чи правила віршування змінилися за останній тиждень?
Є ритуальний плач, а є плач в подушку.
В подушку плачуть тоді коли дуже боляче, і на люди це не виносять.
Ритуальний плач має свої закони виконання і має бути красивим та театральним.
А з приводу Лютого - він професіонал і я цю рису в нього поважаю.
Якщо Леся поправить огріхи свого вірша, то це буде професійно.
і ніяких особистих претензій.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Янка Яковенко (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-13 23:22:14 ]
Леся пише:
Але в медицині розчленуванням займаються патологоанатоми - на мертвому матеріалі, моя професія - акт творення
є закон збереження енергій, нічого не береться з нічого. Для творення потрібен матеріал. Тут потрібен відбір, а будь який відбір - аналіз і розмежевання потрібного і непотрібного для акта творення.
Життя і смерть за народним світоглядом - одне і теж, як і початок і кінець походять від одного кореня.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-02-13 23:55:16 ]
Я хочу сказати про свої враження, Янко. І ці враження як від життя - ось вона, страшна правда від погрішимої частини Божественного творіння. І ця страшна правда не може бути красивою, з рівним (холодним) ритмом, із красивими межами (римами). Обличчя доби і обличчя героїні - вони ж у цій поезії різні. І огріхи доби сам Господь не виправляє, що ж про нас говорити...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Янка Яковенко (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-14 00:04:27 ]

Добре, що Ви не хірург. Я згодна, що тема дуже болюча, і взятися її висвітлювати не кожен може навважитися. Але,якщо взявся за гуж, то не кажи, що не дуж. Судячи з Вашої оцінки поезій Пані Лесі, вона може зробити це професійно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Дніпрова (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-14 12:01:49 ]
якого дідька таке писати???
ой капець як сумно як боляче які ми всі погані давайте он їх засудимо бла бла...
НАВІЩО??????
взагалі, такі особисті теми я б запропонувала майстерням заборонити! поставити на них антиспам! таке неприємно читати як би гарно воно не було написано!
все!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Забава (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-14 12:02:16 ]
Яно, виж самі не один раз писали про подібне
http://maysterni.com/publication.php?id=12801
http://maysterni.com/publication.php?id=16242
це ж ваше?
Як можна бути такою жорстокою? Не відгукнутися на біль? від ваших коментарів дійсно тхне логікою паталогоанатома :(

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-02-14 12:06:58 ]
І знов за рибу гроші... Люди, невже Вам необхідно вивісити список приємних-для-читання-за-чашкою-кави-тем-для-віршів??
Поезія повинна збурювати почуття, змушувати ДУМАТИ, і ЗМІНЮВАТИСЬ НА КРАЩЕ! Хіба ж не в цьому полягає мета справжнього мистецтва?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександра Пилипенко (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-14 12:08:22 ]
Любов Дніпрова, а Ви взагалі хто тут у цьому світі, щоб забороняти чи дозволяти ту чи іншу тему? Леся зачепила проблему, якої більшість художників боїться. Як на мене, впоралася з нею на відмінно! (В мене аж температура піднялася). Дійсно, хто такий лікар, щоб змусити батьків зберегти життя ненародженої дитини? Його просто виженуть з роботи, а пацієнтка насміється у вічі. Лесю, дякую Вам. Так хочеться, щоб на дверях жіночої консультації цей вірш висів із фотографією дитинки!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-02-14 12:29:26 ]
Колеги, ми різні. У кожного і свій внутрішній захист від речей індивідуально найбільш небезпечних. Тому часто і не відаємо, чому говоримо те чи інше?

Адміністрація, якщо й бореться із чимось, так це із крайніми проявами бездушності - із цинізмом. Цей, Лесин, твір теж протистоїть цинізму.