ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Садкова
2026.07.31 22:18
Бабуся й онука
Одна — світанок, інша — захід.
Одна — це сміх, та ж — сонми дум.
Одна — коріння, інша — пагін.
Одна — це заводь, інша — струм.

Одна не всидить в холодочку —
така вертлява, як в’юнок.
А інша — в тихому садочку

хома дідим
2026.07.31 15:19
* 157 *
між химерних споруд
у містечку загубленім
під небом химерних хмар
чи ішлось тобі про
несвідомі розчулення
чи про кривий димар
облітаюче листя
посеред літа

Володимир Бойко
2026.07.31 14:44
Лімерики 12
Від садка на околиці Вишнівця
Скоро мало чого і залишиться,
Бо унадивсь в садок
Енергійний дідок
І там топче панянок із Вишнівця.

Повсякчас лісоруби Іршави
Працювали на благо держави.

Борис Костиря
2026.07.31 13:33
* * *
Попереду мороз і вічна мерзлота,
Розлам епох, непримиренні січі.
Я йду у поле, де палають свічі,
Де сипле снігом стигла німота.
Я йду у бурю, жорна, у тартак.
Хай перемелять світові хуртечі
У невтолимій лютій ворожнечі.
Проб'юсь крізь темряву, нем

С М
2026.07.31 07:47
Джаґ-бенд Блюз (Pink Floyd)
Це було надлюб’язно, подумати про мене, отут
І я дуже подячний, адже ти був збагнув, що
Мене нема тут
І я не знав, що місяць настільки великий
І я не знав, що місяць настільки блакитний
І я вдячний, що винесли старі черевики
І що вибрали у червоне,

Віктор Кучерук
2026.07.31 06:05
* * *
Коли ви вправно клавіші торкали, -
Стихав навколо гомін балачок
І сам рояль у танцювальній залі
Готовий був пуститися в
танок.
І радістю світилася естрада
Від кількості мелодій і тонів,
А я в кутку стояв і слухав радо

Ірина Вовк
2026.07.31 05:55
СЕРЦЕ В ХУРТОВИНІ. Два силуети на кривавому снігу
до 120-ліття від дня народження Олени Теліги) …Остання ніч перед вічністю. Камера смертників № 34 у підвалах київського гестапо на Короленка. Лютий 1942 року. За кілька годин до розстрілу в Бабиному Ярі поетка Олена Теліга та її чоловік Михайло опиня

Сергій Губерначук
2026.07.30 16:11
Огляд віршів, на які створено пісні і відео (1)
У 2026 р. творчий спадок Сергія Губерначука продовжує жити, зокрема світ побачили нові музичні сингли на його вірші на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured), публікуються коментарі та цикли його поезій на літературних рес

Євген Федчук
2026.07.30 16:11
Про Варшавське повстання 1944 року
Іде війна. Україна вся кров’ю стікає,
А поляки гріхи давні все нам пред‘являють.
Про Волинську «різанину» забути не можуть.
Їх постійно якісь сили накручують, схоже.
Галасують про сто тисяч, начебто убитих,
Бандерівців обзивають, що вони бандити.
Ск

Артур Курдіновський
2026.07.30 15:51
Мамина герань
Розквітла мамина герань
На спорожнілім підвіконні.
Лише розплющив очі сонні -
Одразу фініш сподівань.

Ходою днів моїх сумних
Ніколи не загою рану.
Мого дитинства запах пряний

Артур Курдіновський
2026.07.30 14:39
Свята спадщина
Помилки ще не пробачені,
На вікні рослина сохне.
Я святу приймаю спадщину -
Наш родинний тихий вогник.

У собі ховаю мрійника -
Вже його не повернути.
Від плити до рукомийника

Вячеслав Руденко
2026.07.30 13:20
Прересохла глина
Наче перший Адам підбираєш назви
Для відкритих речей - гадюк і лілій...
Забагато курного в землі вцілілій,
Щоб одразу скласти з піску всі пазли.

І тому вирушаєш ,куди добачиш –
Шлях до раю то черга з гробів і храмів,
Про яке каяття ти у черзі п

Борис Костиря
2026.07.30 12:54
Ностальгія
Забрів у юність, у провулок тихий,
Де спів птахів, далекі голоси.
Під жовтим листям причаїлось лихо
В обіймах споконвічної краси.

Забрів подалі від кайданів міста
До первісних мелодій і казок.
Не виліплений із глевкого тіста,

Віктор Кучерук
2026.07.30 06:50
* * *
В. К. Осиповій

За рікою, поза лісом,
Поле, всіяне залізом,
Ще шурхоче сумовито
До цих пір незжатим житом.
За рікою, поза лісом,
Воювати достобіса

Ірина Вовк
2026.07.30 06:41
"КСАВЕР МОЦАРТ. Сповідь у дощі" (продовження 4)
Фінальний акорд розлуки Музичний супровід: Франц Ксавер Моцарт. Шість полонезів для фортепіано, ор. 17 (Полонез № 3 фа мінор) «Жозефіна ступала бруківкою Лємберга так, наче кожен її крок відгукувався Adagio в його змученій душі. Баронеса з очима

Іван Потьомкін
2026.07.29 21:57
***
Серед зими, як горобці поснули,
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Брамса слухали удвох
І мені закортіло спитати батька:
«Як так сталось, що на від
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Леся Романчук (1961) / Вірші

 НЕНАРОДЖЕНОМУ
Мені в долоню стукало дитя,
Воно мені давало знак: Я є!
О Господи! Благослови життям
Оте створіння крихітне твоє.

Бо така у мене робота -
Любити ваших майбутніх мам
І у їхніх круглих животиків
Стетоскопом запитувать: як ви там?

Мені в долоню стукало дитя...

Як ви там, малесенькі, чуєте?
Як ти там, ангелятко безкриле?
А у відповідь раптом: «Рятуйте!
Моя мама мене розлюбила!

Вона більше мене не хоче.
Ні, вони мене більше не хочуть.
А у мене блакитні очі.
Ви скажіть їй, я — син, я — хлопчик.

Я на старість її догляну,
Буду добрим, ніжним, уважним,
Я — ваш син. І мене не стане?
Мені страшно, матусю, страшно.»

Мені в долоню стукало дитя...

Хоч воно й не театр, а драма.
Що я можу сказати жінці,
Що п е р е д у м а л а бути мамою,
А намірилась стати вбивцею.

Що їй Бог? Вони з Богом на ти.
Що їй люди — лиш свідки злочину.
Що я можу? Лиш вірші. Прости
Нас усіх, ненароджений хлопчику.

Мені в долоню ще стукало дитя...




Найвища оцінка Вероніка Новікова 6 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Янка Яковенко 4 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2008-02-13 20:30:51
Переглядів сторінки твору 13190
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.015 / 5.3  (5.108 / 5.58)
* Рейтинг "Майстерень" 5.185 / 5.5  (5.096 / 5.59)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.801
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.02.07 19:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Вороненко (М.К./Л.П.) [ 2008-02-13 20:48:56 ]
Схиляю голову, Лесю, перед Вами. Є професії від Бога, Ваша, мабудь одна з них. А вірш цей на часі. "Що їй Бог? Вони з Богом на ти" - це так притаманно нашому суспільству. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-13 20:51:44 ]
Дуже сумно і безпорадно. Але, коли поспілкувався з генетиками, стало на душі ще сумніше і безпорадніше...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-02-13 20:52:21 ]
Любо, історія цього вірша ще більш трагічна, ніж можна прочитати. Ви вцілили в око. Батько цієї дитини, що стукала ніжками і просила рятунку, був священиком. Мені не вдалося їх переконати. Залишилося написати вірша.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2008-02-13 20:55:24 ]
В одному із своїх віршів я назвав себе "чудилом", хоча я був нудилом, святенником, ханжею. Так ось цей нудило зараз і каже, що він не розуміє авторського задуму - такого як зміна віршового розміру з одного на інший. У першій строфі він один, а в другій інший.
Всю відповідальність за мій коментар до визначного-таки твору несе нудило - таке, як я.
Дякую за вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-02-13 20:55:46 ]
Все більше впевнююся в тому, що сучасні священники - подвійні лицеміри.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-13 21:14:13 ]
Лесю,
Це прикро, що так стається... :(
У мене теж є вірш на цю тему.
http://maysterni.com/publication.php?id=7165
Це трагедія!
У нас тут є при лікарнях служба, котра прийме дитину
на державне опікунство. Краще хай родить - і залишає,
ніж ось так...
А тут є черга на усиновлення - їздять сім`ї бездітні в інші країни
щоби отримати собі щастя.
Боляче написано. :(
З повагою,
Л.Ю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-13 21:16:09 ]
Чорнявко - є священики від Бога, а є з кишенями...
Але всіх під одне... я би не стриг.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-02-13 21:22:01 ]
Ти зустрічав від Бога? Заздрю тобі. Я таких одного-двох знаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-02-13 21:22:28 ]
Цей, саме цей пан (я не хочу думати, що десь є ще хтось такий), ще й сказав: "Не вчіть мене. Ви надаєте медичні послуги, а я - духовні".
Вірш - то був спосіб вихлюпнути біль і обурення. Випадок, звісно, ексклюзивний, а про щоденні факти такого роду і згадувати не варто.
Друкую його, може збереже життя хоч одній дитині.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-02-13 21:24:04 ]
"Духовні послуги" - це ж треба... ринкова економіка


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-13 21:24:54 ]
Наш священник (з-під Тернополя родом) - просто хочеться ходити на службу
і співати...
Але вони є.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2008-02-13 21:34:42 ]
Релігія дратує кількістю бездуховності та суєти.
Банки, люди, каністри... Водохреща. Бачки та баки, старі люди та відносно батюшки люди молоді. В голові в цей час про бога не було і думки. Суєта... Нікого вже пускають, диякон заголосив, батюшка підспівав, люди захрестились.
Просяк я на другій годині, а до того - ні.
А вірші на це спонукають раніше. Я їх читаю сам, особисто, і знаю, про що мова.
До нових зустрічей, Лесю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-02-13 21:39:24 ]
Давайте про священиків більше не будемо. Вони - теж люди.
Вірш - про дитя, про нього, ненароджене.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-13 21:43:34 ]
Я просто знаю отця особисто - дай Бог кожній парафії такого наставника - він окрім того працює на будівництві теслярем. Мої дід і прадід були священниками від Бога, коли ховали одного і другого - три села з`їхалось на похорони...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-02-13 21:44:28 ]
Лесю, я лише зараз зрозуміла як воно - не дихати, коли читаєш вірш. Оце зараз, завдяки Вам.
А як може боліти серце через чуже безумство, я знала і раніше.
З любов"ю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-02-13 22:53:43 ]
За родом роботи мені часто доводиться розгрібати чужі гріхи чи безумства. звикнути не можу. Часом описую в романах. Вірші - дуже рідко. Про іншу жінку, живу і реальну, задля контрасту, вірш із циклу "Палата № 6".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Янка Яковенко (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-13 22:55:26 ]
Мені в долоню стукало дитя

Як на мене, у тексті вірша варто залишити леше ці слова, і почати заново.
Зрозуміло, що піднята тема є болючою вже сама по собі, але вона не дає права різко змінювати ритм у тексті, або римувати: робота-животиків, хлопчику - злочину.
Початок був гарним і сильним, а от далі з"їхали на мильну драму та плюс чиленні поетичні огріхи в самому тексті...
поезія - це не лише акт творення, це іще і акт аналізу та розчленування на окремі елементи.
У вашому вторі такий самоаналіз, нажаль,відсутній


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-02-13 23:04:30 ]
Яночко, щось мені наче голуби крилами забили... Мабуть ввижається вже. Пам"ятається мені, за високу поезію Ви вважаєте виключно твори Г.І. Лютого. Розумію. То особисті вподобання.
А самоаналіз потрібен не лише у віршах.
Лесенько, прошу Вас, не варто "починати заново"!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-02-13 23:09:54 ]
І не вийде. Вірш уже років десять як надруковано. Спасибі за грунтовний аналіз. Цього вірша шедевром не вважаю, його недоліки очевидні. За мильну драму - особливе спасибі. Але в медицині розчленуванням займаються патологоанатоми - на мертвому матеріалі, моя професія - акт творення, а поезія - субстанція жива.
однаково - спасибі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Янка Яковенко (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-13 23:17:12 ]
Тобто робота і животиків в українській мові вже вважається римою?
Чи правила віршування змінилися за останній тиждень?
Є ритуальний плач, а є плач в подушку.
В подушку плачуть тоді коли дуже боляче, і на люди це не виносять.
Ритуальний плач має свої закони виконання і має бути красивим та театральним.
А з приводу Лютого - він професіонал і я цю рису в нього поважаю.
Якщо Леся поправить огріхи свого вірша, то це буде професійно.
і ніяких особистих претензій.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Янка Яковенко (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-13 23:22:14 ]
Леся пише:
Але в медицині розчленуванням займаються патологоанатоми - на мертвому матеріалі, моя професія - акт творення
є закон збереження енергій, нічого не береться з нічого. Для творення потрібен матеріал. Тут потрібен відбір, а будь який відбір - аналіз і розмежевання потрібного і непотрібного для акта творення.
Життя і смерть за народним світоглядом - одне і теж, як і початок і кінець походять від одного кореня.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-02-13 23:55:16 ]
Я хочу сказати про свої враження, Янко. І ці враження як від життя - ось вона, страшна правда від погрішимої частини Божественного творіння. І ця страшна правда не може бути красивою, з рівним (холодним) ритмом, із красивими межами (римами). Обличчя доби і обличчя героїні - вони ж у цій поезії різні. І огріхи доби сам Господь не виправляє, що ж про нас говорити...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Янка Яковенко (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-14 00:04:27 ]

Добре, що Ви не хірург. Я згодна, що тема дуже болюча, і взятися її висвітлювати не кожен може навважитися. Але,якщо взявся за гуж, то не кажи, що не дуж. Судячи з Вашої оцінки поезій Пані Лесі, вона може зробити це професійно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Дніпрова (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-14 12:01:49 ]
якого дідька таке писати???
ой капець як сумно як боляче які ми всі погані давайте он їх засудимо бла бла...
НАВІЩО??????
взагалі, такі особисті теми я б запропонувала майстерням заборонити! поставити на них антиспам! таке неприємно читати як би гарно воно не було написано!
все!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Забава (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-14 12:02:16 ]
Яно, виж самі не один раз писали про подібне
http://maysterni.com/publication.php?id=12801
http://maysterni.com/publication.php?id=16242
це ж ваше?
Як можна бути такою жорстокою? Не відгукнутися на біль? від ваших коментарів дійсно тхне логікою паталогоанатома :(

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-02-14 12:06:58 ]
І знов за рибу гроші... Люди, невже Вам необхідно вивісити список приємних-для-читання-за-чашкою-кави-тем-для-віршів??
Поезія повинна збурювати почуття, змушувати ДУМАТИ, і ЗМІНЮВАТИСЬ НА КРАЩЕ! Хіба ж не в цьому полягає мета справжнього мистецтва?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександра Пилипенко (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-14 12:08:22 ]
Любов Дніпрова, а Ви взагалі хто тут у цьому світі, щоб забороняти чи дозволяти ту чи іншу тему? Леся зачепила проблему, якої більшість художників боїться. Як на мене, впоралася з нею на відмінно! (В мене аж температура піднялася). Дійсно, хто такий лікар, щоб змусити батьків зберегти життя ненародженої дитини? Його просто виженуть з роботи, а пацієнтка насміється у вічі. Лесю, дякую Вам. Так хочеться, щоб на дверях жіночої консультації цей вірш висів із фотографією дитинки!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-02-14 12:29:26 ]
Колеги, ми різні. У кожного і свій внутрішній захист від речей індивідуально найбільш небезпечних. Тому часто і не відаємо, чому говоримо те чи інше?

Адміністрація, якщо й бореться із чимось, так це із крайніми проявами бездушності - із цинізмом. Цей, Лесин, твір теж протистоїть цинізму.