ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що і так десь замешкалась,
Загубилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так при

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар

Віктор Кучерук
2026.11.14 08:39
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.

Софія Кримовська
2026.11.13 20:39
Я втішена тобою, я втишена тобою,
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І

Ігор Шоха
2026.11.13 13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,

Вячеслав Руденко
2026.11.13 10:23
Тут важлива місія —
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.

Віктор Кучерук
2026.11.13 06:27
Зоря спалахує й згасає
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.

хома дідим
2026.11.12 23:32
дощ пішов по обіді
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні

Артур Сіренко
2026.11.12 22:33
Пророкам було велено воскресати
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв

Євген Федчук
2026.11.12 20:29
Стояв звичайний березневий ранок.
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях

Борис Костиря
2026.11.12 20:24
Мені не дасть спокою цей плач,
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить

Вячеслав Руденко
2026.11.12 15:05
Зранку зібраним чилімам
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

храм Ковальчук Ярослав Соборний
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Леся Романчук (1961) / Вірші

 ЗОРЯНА
Стемнів екран. Не знаю, що сказати...
Вона ж чекає. Вимкну апарат.
Спокійно, голос не тремтить, не плакати,
Так вчили Ескулап і Гіппократ.

До біса вашу всю деонтологію,
як тут межа між смертю і життям!
Чомусь хустинка стала враз вологою...
Вона ж чекає...
— Як моє дитя?

Вродливиця знервовано і знічено
переплітає пасемця коси.
— Чорнобилем твоє дитя скалічене.
Хворітиме. Не хочеш — не носи.

Зіщулилась, неначе зараз битимуть:
— Не дам. Чекала. Буде те, що є.
Нехай народиться, а я його любитиму,
скалічене чи хворе — а моє!

Вона пішла, схиливши горду спину,
з тепла в оту зимову заметіль
і понесла не свій, а України
на покоління невигойний біль.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-02-13 23:00:39
Переглядів сторінки твору 3683
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.702 / 6  (5.108 / 5.58)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.096 / 5.59)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.805
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.02.07 19:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-13 23:16:32 ]
Пані Лесю, я розумію, як нам хочеться оптимізму. Але днями прийшла до мене молода бабуся, онук у якої народився з сорокасантиметровою головою - гідроцефал, здається. Дитину мама не забрала, дитина живе, але вона - мука моральна і фізична. Батькі готові судитися (на Заході обовязково виграли б суд) з лікарями, що наглядали за вагітною... Тут не можна бути категоричним, як би цього нам не хотілося.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-02-13 23:29:01 ]
А хто узагальнює? Йдеться про конкретну жінку на ім'я Зоряна. Тисячі доль, тисячі реакцій. За гідроцефалами мені й ходити далеко не треба - минулого місяця таке народилося. діагностоване вчасно, але мама вирішила народжувати і лікувати дитину. не просто пологи - кесарів розтин випросила, не хотіла травмувати дитину. Це був її вибір. І я її за це поважаю. Хоч і проблемна дитина буде.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-13 23:38:20 ]
А це початок моєї публікації. Може, хтось над цим замислиться?
Медицина – мистецтво, генетика - наука
Кажуть, давні германці суворо дотримувались ритуалу, що передував весіллю: родичі молодого пильно оглядали й обмацували оголену наречену, а її рідня так само ретельно обстежували молодого. Вони давали дозвіл на шлюб або ж накладали на нього “табу”. Щось схоже (хоча й цнотливіше та делікатніше) можна було спостерігати на українських сватаннях, оглядинах чи договорах. Хоча, якщо молодята були з одного села, то особливо приглядатися не було потреби, - росли на очах односельців, знали один одного змалечку і всю рідню до п’ятого коліна. А потім ще й у церкві неодноразово протягом кількох тижнів оголошували про намір наречених одружитися і просили всіх повідомити причину, з якої такий шлюб був би неможливим. Церква так само суворо дотримувалася біблійних заповідей щодо споріднених шлюбів або так званого кровозмішення, обмежувала трьома кількість вінчань для однієї особи, якщо навіть чоловіки чи дружини у таких осіб тричі помирали. Але траплялося в старій Україні й таке, що наречену, яка не зберегла цноту до першої шлюбної ночі, приводили до церкви на налигачі і шмагали на паперті вузлуватими мотузками, знятими з церковних дзвонів, ганьбили її та її рід, який мав відшкодувати молодому усі збитки, а шлюб скасовувався…
У сучасному світі, де триває інтенсивне змішання рас і народів, де усе продається і купується, де фальшивих “сертифікатів якості” і підробок, певно, більше, ніж справжніх, а критерії оцінки справжності знівельовані, усе ж є цінності неперебутні.
Здоров’я нащадків – саме така цінність. І коли ми не можемо вберегти своїх дітей від майбутніх різноманітних травм і хвороб, які чигають на них протягом життя, то маємо подбати хоча б про те, аби вони з’являлися на цей світ здоровими. В сучасному світі, де старі традиційні запобіжники не спрацьовують, важко переоцінити роль генетики.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-02-14 11:48:04 ]
Кажуть, що рівень людяності визначається за ставленням до тих, хто обділений Богом. Ні, не те... Одним словом, цей твір заслуговує найвищої оцінки і за художньою довершеністю, і за суспільною значимістю. ВВ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександра Пилипенко (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-14 12:00:42 ]
Найвищий бал!!!
Дякую Вам, Лесю, що Ви нагадуєте про необхідність у будь-якій ситуації все ж залишатися Людиною і Матір"ю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Некрот (М.К./М.К.) [ 2008-02-14 15:43:53 ]
Справді сильно.