ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.07.25 21:22
Не варто зопалу звірятися в любові,
Щоб на одкош, бува, не наразитись,
А ліпше намір перелити
В досі ніким не чуте слово
Чи в барви трепетно втілити,
Чи деревцем пустелю звеселити.
І як вона замилується словом
Чи прикипить до полотна твойого,

Ольга Буруто
2024.07.25 18:18
Вітер грає у краплі, гості
Позіхають моїм мовчанням.
Вони грають сьогодні в кості
На зеленім сукні печалю.

Розкладаю весь час пасьянси
Без потреби, автоматично:
Нема сенсу, це надто ясно,

Євген Федчук
2024.07.25 17:22
Прокинувся малий Грицько, продер оченята.
Уже сонечко звисока зазирає в хату.
Почав кликати бабусю, але та не чує.
Вже, мабуть з самого ранку в дворі порядкує.
Одяг штанці та й скоріше вискочив до двору.
Глянув, а бабуся, справді на городі пора
Та щ

Віктор Михайлович Насипаний
2024.07.25 14:39
Учись язик тримати за зубами! -
Повчає внучку бабця знов і знов.
Та ж язиком лопоче - меле днями.
Лише регоче. Їй усе одно.

Сміється внучка: - Це я зрозуміла.
Чому ж зітхаєш, бабцю, ти при цім?
- Бо поки ти, як я, навчишся, мила.

Ольга Буруто
2024.07.25 13:23
C'tait longtemps quand je suis ne.
Est-ce que c'est toi,
Mon roi?
Ne touche pas mon me, l'ami,
Avec les doigts de tes.
Attends.
Regarde.
Sois silencieux.

Микола Дудар
2024.07.25 08:57
Під завалом стеляться недолі
По ефіру стелиться печаль…
Повернули хлопців із неволі…
М’ясорубить… м’ясоруб… На жаль
Третя вже неспокою річниця…
Всоте вже розхристаний… Не сплю.
Ну а що як тільки все це сниться?
Тут же звідкілясь почулось: — Сплюнь…

Леся Горова
2024.07.25 08:29
Співали колискову цвіркуни.
Дзвеніло в травах їхнє стоголосся.
Й допоки не змочили струн у росах,
Їх галасу ніхто не зупинив.

Цвірчали так, що хвилю голосну
Заплескувало у вікно відкрите,
Бо дружнім хором проводжали літо,

Микола Соболь
2024.07.25 06:28
Листком осиновим тремтіло
і вигиналося змією
твоє в'юнке, красиве тіло
в момент заласся апогею,
манили персів вишні стиглі,
пахтіли ароматом коси…
очима блимнути не встигли,
а вже нас пригорнула осінь.

Віктор Кучерук
2024.07.25 05:19
Мені докоряє минуле
За лінощі часті тоді,
Коли молодий здоровуля
Не втомлював душу в труді.
Мене звинувачує совість
І докір постійно гризе
За те, що свою безгрошовість
Посіяв на поле чуже.

Артур Курдіновський
2024.07.25 00:24
Танцює чергова весна,
Зелена, ніжна, запашна.
Сьогодні бачив я з вікна
Яскраві квіти.
Летять світанки молоді...
Усе найкраще у житті
Давно прожите.

Володимир Каразуб
2024.07.24 22:25
Дивися, кохана, он там вже немає берега,
Немає морського повітря, ні віддиху хвиль,
Там самотній маяк обступили зелені дерева,
І у ніч він без світла, намарно у полі стоїть.
Я подам тобі руку — ходімо нагору поглянути,
Як далеко вдивляється вежа цьо

Олена Побийголод
2024.07.24 19:38
Із Юза Алешковського

Радію я (так само, як природа),
хильнувши в товаристві двох бурмил:
Цей день люблю, як День оленевода
чи свято наших грізних Збройних сил.

Фарбують яйця десь у різний колір,

Ольга Буруто
2024.07.24 15:51
Ти мрію здійснюєш,
Продовжуй, говори.
Ти - келих моїх спраг,
Наповнений напоєм,
І страшно так і млосно із тобою.
У грі заграв
Кохаються світи.

Володимир Ляшкевич
2024.07.24 14:00
Чорні ворони! Чари зронені,
на біду мені уготовані.
Чорні ворони і гіркі сніги,
аж за обрії круговерть юги.

Не спинитися – на семи вітрах!
Не відкритися - душі на ножах!
Не знайти тепла, усміху судьби,

Микола Дудар
2024.07.24 12:32
…Розбігся раптом і взлетів!
А що лишалося робити,
Коли тебе із твоїх слів,
Будь хто силкується убити?
А так летиш, нові світи
Себе не треба умовляти:
Не тим, не там комусь світив
Кому коли лягати спати…

Іван Потьомкін
2024.07.24 11:04
Не застують мені Юдейські гори,
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Бодай відсотком стать
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олекса Квіт
2024.07.05

Любов Інішева
2024.07.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Рута Птаха
2024.06.26

Олекса Скрипник
2024.06.20

Еродія Благодатна
2024.06.11

Самослав Желіба
2024.05.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Леся Романчук (1961) / Вірші

 ЗОРЯНА
Стемнів екран. Не знаю, що сказати...
Вона ж чекає. Вимкну апарат.
Спокійно, голос не тремтить, не плакати,
Так вчили Ескулап і Гіппократ.

До біса вашу всю деонтологію,
як тут межа між смертю і життям!
Чомусь хустинка стала враз вологою...
Вона ж чекає...
— Як моє дитя?

Вродливиця знервовано і знічено
переплітає пасемця коси.
— Чорнобилем твоє дитя скалічене.
Хворітиме. Не хочеш — не носи.

Зіщулилась, неначе зараз битимуть:
— Не дам. Чекала. Буде те, що є.
Нехай народиться, а я його любитиму,
скалічене чи хворе — а моє!

Вона пішла, схиливши горду спину,
з тепла в оту зимову заметіль
і понесла не свій, а України
на покоління невигойний біль.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-02-13 23:00:39
Переглядів сторінки твору 3022
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.702 / 6  (5.108 / 5.58)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.096 / 5.59)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.805
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.02.07 19:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-13 23:16:32 ]
Пані Лесю, я розумію, як нам хочеться оптимізму. Але днями прийшла до мене молода бабуся, онук у якої народився з сорокасантиметровою головою - гідроцефал, здається. Дитину мама не забрала, дитина живе, але вона - мука моральна і фізична. Батькі готові судитися (на Заході обовязково виграли б суд) з лікарями, що наглядали за вагітною... Тут не можна бути категоричним, як би цього нам не хотілося.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-02-13 23:29:01 ]
А хто узагальнює? Йдеться про конкретну жінку на ім'я Зоряна. Тисячі доль, тисячі реакцій. За гідроцефалами мені й ходити далеко не треба - минулого місяця таке народилося. діагностоване вчасно, але мама вирішила народжувати і лікувати дитину. не просто пологи - кесарів розтин випросила, не хотіла травмувати дитину. Це був її вибір. І я її за це поважаю. Хоч і проблемна дитина буде.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-13 23:38:20 ]
А це початок моєї публікації. Може, хтось над цим замислиться?
Медицина – мистецтво, генетика - наука
Кажуть, давні германці суворо дотримувались ритуалу, що передував весіллю: родичі молодого пильно оглядали й обмацували оголену наречену, а її рідня так само ретельно обстежували молодого. Вони давали дозвіл на шлюб або ж накладали на нього “табу”. Щось схоже (хоча й цнотливіше та делікатніше) можна було спостерігати на українських сватаннях, оглядинах чи договорах. Хоча, якщо молодята були з одного села, то особливо приглядатися не було потреби, - росли на очах односельців, знали один одного змалечку і всю рідню до п’ятого коліна. А потім ще й у церкві неодноразово протягом кількох тижнів оголошували про намір наречених одружитися і просили всіх повідомити причину, з якої такий шлюб був би неможливим. Церква так само суворо дотримувалася біблійних заповідей щодо споріднених шлюбів або так званого кровозмішення, обмежувала трьома кількість вінчань для однієї особи, якщо навіть чоловіки чи дружини у таких осіб тричі помирали. Але траплялося в старій Україні й таке, що наречену, яка не зберегла цноту до першої шлюбної ночі, приводили до церкви на налигачі і шмагали на паперті вузлуватими мотузками, знятими з церковних дзвонів, ганьбили її та її рід, який мав відшкодувати молодому усі збитки, а шлюб скасовувався…
У сучасному світі, де триває інтенсивне змішання рас і народів, де усе продається і купується, де фальшивих “сертифікатів якості” і підробок, певно, більше, ніж справжніх, а критерії оцінки справжності знівельовані, усе ж є цінності неперебутні.
Здоров’я нащадків – саме така цінність. І коли ми не можемо вберегти своїх дітей від майбутніх різноманітних травм і хвороб, які чигають на них протягом життя, то маємо подбати хоча б про те, аби вони з’являлися на цей світ здоровими. В сучасному світі, де старі традиційні запобіжники не спрацьовують, важко переоцінити роль генетики.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-02-14 11:48:04 ]
Кажуть, що рівень людяності визначається за ставленням до тих, хто обділений Богом. Ні, не те... Одним словом, цей твір заслуговує найвищої оцінки і за художньою довершеністю, і за суспільною значимістю. ВВ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександра Пилипенко (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-14 12:00:42 ]
Найвищий бал!!!
Дякую Вам, Лесю, що Ви нагадуєте про необхідність у будь-якій ситуації все ж залишатися Людиною і Матір"ю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Некрот (М.К./М.К.) [ 2008-02-14 15:43:53 ]
Справді сильно.