Привіт, люба! Та трохи подорожувала, передоз від емоцій.. Тепер думаєш, яким боком його краще вивільнити, бо кусається)))) Часом і отаке виходить;)

Як тута мої розчулені ся мають? :))

починай з лівого, все одно туди йти :)
http://maysterni.com/publication.php?id=21535&p=1
а взагалі по коментах, як по камінчиках... :)

Дякси)) Pure, as we begin,
Pure, as we come in...)))

От і добре. Пішла і я за Нікою. Збачимось. Вже сьогодні :)

ага, солодких тобі.. таакс, де моє срібне пенсне?

Алоооха! =) Скучила-скучила!! Як воно, сестронько, з фолком і пріродай?

ооо... хочу ще. вже напланувала. буде мені ще у найближчий час :)) а ти де беялась, рідна?

Та мене нєльогкая понесла у синє і пелехате, а тоді ще й гір трохи було.. "Лучше гор могут быть только горы...")))) Ну і все сопутствующеє...;)

Ой, та вже знітила)) Ті галіки, вони такі.. З ними обережніше, як і з мовою тіла)) Про всяк випадок спокі-нокі тобі.. До сьогодні пізніше)))

а чим доведеш, що спати пішла? ти мені вже таке казала сьодні :))

так, а фоточка, канєшна.... Чудесне прєвращєння морської почвари :)))

Ага.. "брюкі прєвращаются.. прєвращаются брюкі.."

В редактора. :)

...елеґантного, як і завжди)))

Незабутній Афродиті
---+---+---+---
(на мотив Б.Грєбєнщікова „Три сестри...”)

Три плюси, три плюси - після любощів - на ранок,
хоч і я, хоч і я, сподівався аж на сім...
Та спасибі й на тім – вийду голим я на ганок,
і нехай собі б’є, і лютує в небі грім...

...а потім.. квіти, діти, вірші, музика - радість, іскра Божа... Чого ще бажати?

Фрось, ти впевнена, що саме в цьому порядку? Тобто, що одразу після квітів - діти? :)

О, вельмишановний пане Галантний Маньєристе, після такого для Вас хоч десять плюсів, не застудіться лишень, воно знаєте як із теплого кубельця та на ранкові роси... ;)

Уклінно Ваша,
Фро..

А тоді виходить що після дітей обов"язково - вірші? Нє, скоріше все якось синхронно, чи як..

Сінхронно? Тут навіть моя уява хапається за голову (нє-нє-нє). Скоріше, діти після іскри Божої, чи як?

Діти з іскрою - теж наче непоганий варіянт... Осьо так дилема)))

"...хоч десять плюсів, не застудіться лишень, воно знаєте як із теплого кубельця та на ранкові роси... ;)

Уклінно Ваша,
Фро..."

О, Афродіто, дякую, Небесні
щедріші є в усьому за земних. :)

А пам’ятаєш Клеопатру, що
опісля пристрасної ночі в небі
катам у руки віддала мене? :(
І суто з-за якоїсь там погорди
і навіть ніч нестями і кохання
її переконати не змогла.

Це сан цариці губить почуття,
чи ранки серед пихи і всевладдя?..
До неї більше я не прилітаю,
клянуся, а тисячосвітна дружба
з тобою запорукою тому!
І пустощі, звичайно. Час од чáсу
усі, без винятку, мчимо кудись,
як тільки прозростає свіжа плітка
так поспішаємо її пізнати.
Ми ж охоронці передвічних істин,
і ми повинні, правда? Ти і я.
Як солодко звучить, коли ми разом.
І надто схожі, -
Афродіто, навіть,
коли ти з Нопфлером кохалась, в мене
було подібне вельми у обіймах.
Послухай це дитя солодкогубе,
і уяви її на хвилю в ліжку -
таку закохану, таку мрійливу...
Але вона лише земний відбиток -
Ти на хмаринці пролетіла в небі,
а по землі її майнула тінь.

Звичайно, час для нас лише мандрівки,
прогулянки з епохи до епохи,
але прошу, кохання Афродіто,
згадай мене не через сотні років
у позабутих світлом нетрях суму,
а серед радості і вихваляння
у Римі щедрому, у мить благочестиву,
коли тобі вклонитись ввійде Цезар,
і я ввійду у тебе разом з ним.



Усю "Таку закохану й таку мрійливу..." можна знайти ось тут >>>
http://tagoo.ru/ru?search=Norah%20Jones%20-%20Don't%20Know%20Why

Дякую Вам! Вона до того ще й божественна.. =)

Еге ж, коментувати воно завжди важко..)) А може мені рота з милом вимити, як гадаєте? :)

Ага, вимий, мила, вимий. А ще дезодорантом попшикай. Бо наш святоша тільки "клітор" в поезії припускає (і те в своїй). А ще краще - не звертай уваги: натура така у людини - ... ******ка) :))
"Осень ханжей: опадают листки фиговые..."

Громадяни Гічкок А., 28 років і Юнґ К.-Ґ., 47 років, натужно крехчучи і гублячи стратегічно важливі частини тіла, вилізли з-під ліжка, витягли з-за шафи саморобний кальян із сулії на 10 літрів, звалили те добро собі на плечі і почимчикували місяцевою доріжкою на Захід Європи до громадянина Шпенґлера О., 72-х років, наспівуючи своє коронне «Я иду к тебе в избу нарушать свое табу» і замітаючи хвостами сліди на зоряному пилові.. :)))

Дорогою на Захід Європи вони, жваво обговорюючи проблеми втручання сублімації у життя і розвиток рослин, тварин, мікрокосму і держав, зустріли Блаженного Августина (невідомого віку, бо трупи стільки не живуть). Віддавши йому порожніючий кальян і відібравши "Львівське Чорне", весела трійка заспівала хриплими фальцетами: "Ты на море не былааа, Чаек не слышаааалаааа"... Захід Європи зойкнул...

Невдовзі потому, як Львівське Чорне було випито, хлопці відчули бажання врятувати ялинку від посухи.. Саме тоді, коли вони сподобилися на сякий-такий містичний недосімурґ біля сакрального деревця, їх перестрів громадянин Бокаччо Д. Так народжувався безсмертний "Декамерон"
:))

з.і. йой, не можу вже.. піду спатки))) Цензор-фрі тобі снів =)

Дякую Вам, Іване.. А у Вас часом мила із собою немає? :))))

no regrets... - в цьому філософія Джей- Ей- ЗіЗі- :-)

an i've been hooked ever since.....)

...When my ugly big car wont climb this hill
Ill write a suicide note on a hundred dollar bill...)))

If U wanna be cool..

...just stay cool! & thanx for caring about

A. N. =)