ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Білінська
2026.09.28 18:30
Як же близько ми до безодні...
Як же близько ми до безодні,
як ніколи —
тепер, сьогодні...
Хто збере нас усіх докупи:
слово-зброя
чи слово-купіль,
слово-лезо
чи слово-спалах?

Вячеслав Руденко
2026.09.28 16:20
Між гарпій неолітових* грядок
Не плач у день, не голоси із примхи,
Не зазивай гірке у самоту
Життя звіринцю вздовж стрімкої ринви,
Де кров тече, як золото в Орду.

Вже зацвіли від неї злі жоржини
Між гарпій неолітових* грядок.
З’ясуй-но, спробуй відчуттям рослини,

Артур Курдіновський
2026.09.28 15:55
Осінній монолог
Я - частинка осіннього міста,
Я - молекула жовтих вітрів.
Мандрівник із душею артиста,
Сам себе на узбіччі зустрів.

Монолог мій навряд чи хтось прийме...
Прочитають, забудуть - і все.
Поринаю в осінні обійми...

Борис Костиря
2026.09.28 15:42
* * *
Проходить час крізь пальці, мов пісок.
Ми в'язнемо в багні старих ілюзій.
Із трюму виринає лютий кок,
Заплутаний у плетиво алюзій.
Година протікає, ніби мить,
Поранивши напівзабуту вічність
Стилетом непромовлених століть,
Коли ще цінували честь і

Ольга Береза
2026.09.28 15:25
Перший фрілансер
Для нього подеколи Львів був листівкою з кавою,
одначе здебільшого — текстом, що будить легенди.
У велич не грав і не марив, як інші, він славою,
носив вишиванку, а не оті віденські тренди.

Десь зверхньо шептали: «Дивак той Франко нерозважливий», —

С М
2026.09.28 13:55
Гелтер-Скелтер (The Beatles)
До підніжжя дістанусь, і вертаюсь нагору туди
Де спиняюсь, вертаюсь, і заново їду
Аж допоки дістанусь, і побачу тебе
Ей, ей, ей!

Хіба ти проти, щоб тебе любили?
Я мчу із гори на відстані милі

Володимир Бойко
2026.09.28 10:05
Лімерики F8
Влаштували дебош у Пхеньяні
Гультіпаки веселі та п’яні.
Та прийшов кім чен ин
І за пару хвилин
Всі чемнісінькі стали в Пхеньяні.

В штаб-квартирі Об’єднаних Націй
Не бувало дурних ситуацій.

Ірина Вовк
2026.09.28 07:31
"Помпеї: За мить до Вічності" (продовження 10)
Х. РОЗБИТЕ ДЗЕРКАЛО КРАСИ Ранок у розкішному домі Клодії, найвідомішої світської левиці Помпей, починався як ритуал поклоніння її власній вроді. Вона сиділа на мармуровому стільці перед великим срібним дзеркалом. Три рабині без у

Віктор Кучерук
2026.09.28 06:40
Доньці
Розцвітає, ніби квітка,
Усмішка свята,
І дорослішає швидко
Пташка золота.
Тепле сяйво у долоні
Ясне сонце ллє -
Розважає люба доня
Серденько моє.

М Менянин
2026.09.28 01:28
Тризуб 🔱
Край рідний був місцем полону,
горнилом в потоці образ,
керманичів сіль несолону
в житті споживали не раз.

Чи має цей край оборону?
Чи зміг захиститись хоч раз?
Так виділив край Бог Арону

хома дідим
2026.09.27 23:39
* 215 *
на тлі віконних рам
і панорам засмучених
ні зовсім не канкан
і не кордебалет
багаторічний хлам
нехитро порядкуючи
повіщо грати як
все рівно програєш

Іван Потьомкін
2026.09.27 20:38
***
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя

Ігор Терен
2026.09.27 17:09
Репортажі звідусіль
Наші греблі не «той уже рве»,
про якого ми, може, й не чули.
Рось ридає потоками мулу,
стогне Стугна, Славута реве,
в морі сліз потопає минуле...
і ніхто вже не кличе, не зве
як бувало, аж поки забули.

Борис Костиря
2026.09.27 15:07
* * *
У березні тепло таке непевне,
Як подих свічки чи легка печаль.
Слова банальні, стерті і даремні
Нас не зігріють, як сумний причал.

Крізь товщу льоду і завали снігу
Прорветься сонце і торкнеться нас
У метушні і невгамовнім бігу,

Вячеслав Руденко
2026.09.27 10:30
Не ті тепер в ажурах просвітки
Ви все вночі живете, крадучись,
Неначе равлик меншовартісний,
На місяць срібний задивляючись,
Шукаючи камінчик якісний.

Приречено і недовірливо
У темних вербах роси грієте,
Їх, ніби оловом, торкаючись —

Віктор Кучерук
2026.09.27 07:07
* * *
Серед саду яблуня гілляста
Губить спілі яблука, коли
Журавлі засмучено та часто
Угорі покрикують: Курли...
Яблука важкі, червонобокі
До землі спрямовують гілля,
Бо поналивалися вже соком
І похолоділи без тепла.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ванда Нова (1982) / Вірші

 Під вуаллю
Образ твору Під вуаллю, як пташка у клітці,
звідусіль привітання, мов град, -
чим ти, дівчинко смагляволиця,
заслужила такий маскарад?

Біла сукня, що вибрала мама,
пишне свято, як тато хотів.
З кольоровими давніми снами
літачок розтає в темноті,

а твої діаманти - як сльози,
а чужі його руки - як сталь.
Нині ласки, а завтра - погрози:
послідовність убивче проста.

Губ холоне фарбований кетяг,
а зіниці - безмежно пусті.
Осипається квіття з букета,
понад ним, наче саван, фатін.

І вінці надягатимуть хутко,
і плачем задихнеться рояль.

Наречена піймає попутку
і за вітром запустить вуаль…

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Юлія Фульмес 6 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Чорнява Жінка 5.5 Майстер-клас / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-02-02 13:05:20
Переглядів сторінки твору 10370
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.035 / 5.6  (5.084 / 5.57)
* Рейтинг "Майстерень" 5.087 / 5.67  (5.051 / 5.55)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.754
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Модернізму і Неомодернізму
Автор востаннє на сайті 2012.04.25 12:03
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Еліна Форманюк (Л.П./М.К.) [ 2009-02-02 13:17:31 ]
Сюжетні вірші у Вас виходять дуже і дуже. Читається надзвичайно легко. Єдине, що мене насторожило - "ускач на столах" Образ не зовсім позитивний. А мала ж бути повна антитеза - щось таке тепле і ромашково-ніжне?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-02-02 13:26:28 ]
Дякую, Елю, пильна моя читачко :-) Добре вловила сумнівний момент, тому я повертаю первісний варіант рядка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Еліна Форманюк (Л.П./М.К.) [ 2009-02-02 13:57:59 ]
:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Фульмес (Л.П./М.К.) [ 2009-02-02 13:19:25 ]
Ну, що, ну, що ти тут поробиш-знову прекрасно! Ванда-майстер поетичних сцен!
"Наречена піймає попутку
і за вітром запустить вуаль…"-просто бачу і співпереживаю. Вдалі порівняння, вдало обрані ситуації, неперевершене закінчення, читається одним подихом. І можете мене сварити за оцінку, яку ставлю, але твір заслуговує його.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-02-02 13:27:15 ]
Щиро дякую, Юліє...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-02 13:22:18 ]
Серцю Вандо не накажеш. Вибрала попутку так флаг в руки. Поки молодість то на столах воно веселіше. Головне щоб назад дороги не шукала. Славний вірш Вандо.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-02-02 13:27:39 ]
Ти правий, Сашко, треба йти за серцем - і тільки :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-02-02 13:25:13 ]
Вандо, батьки примусили цю дівчину вийти за хлопця/чоловіка, від якого вона принесла в подолі? Чи це- шлюб із розрахунку? Подумати тільки, такий трагічний вірш на таку тему- від Ванди! (...)

Щодо "маскараду"- згідна, бо білі сукні для весілля- то суцільний оксюморон, адже слов"яни споконвіку вважали білий колір кольором смерті. Сама ж мрію виходити заміж у народному вбранні. :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-02-02 13:32:27 ]
Ганю, про поділ у творі не згадано, а воля батьків справді присутня. Через те, що у Ванди все було інакше, вона ще більше співпереживає з ліричною героїнею :-)
Проти білого не маю упереджень, але коли право на вибір сукні окуповує мати - то це справді сумно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-02-02 13:41:28 ]
Мабуть, ця дівчина виросла в такій собі педантично-офіціозній родині, де за дітей усе- навіть найбільш особисте- вирішують батьки. Такі батьки ніколи не зрозуміють, що таке невимушеність, простота, і це направду дуже сумно...

Знаю, що у Ванди все було інакше :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-02 13:33:52 ]
А от Вандо не скажи, не скажи. Буває серце розум забиває, а час на місце все розтавить. Навіть якщо і запізно. Час-терапевт, час-хірург. Аню, вітаю з мрією :-)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-02-02 17:38:39 ]
Вандо, у цьому вірші ти дещо інша. Зовсім інша манера викладу думки, менш насичена образність, але як завжди велика увага приділена змісту. Мені це заімпонувало.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-02-02 20:38:57 ]
Дякую, Оленко, я люблю змінюватись...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Карасьов (М.К./М.К.) [ 2009-02-02 20:03:17 ]
Не думаю, що додам щось нове, але мені теж сподобалося. Єдине, на чому зачепився - "СУТІНЬ
вальсувала чимдуж на столах". Думка в принципі ясна, але образ, думаю, дещо невиразний, особливо в порівнянні з рештою прямо таки відточених фраз. Якщо я помиляюсь, то перед волею автора схиляюсь:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-02-02 20:37:49 ]
Михайле, а в останньому катрені все інакше - справжнє: і ромашки, і любов, і свято...Як тут навіть сутені не завальсувати просто на столі? ;-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Карасьов (М.К./М.К.) [ 2009-02-02 21:07:21 ]
Добре, хай вальсує:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Короташ (М.К./М.К.) [ 2009-02-03 09:34:40 ]
Вандо, чи думала, що можеш сама собі накликати...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-02-03 10:53:40 ]
Мушу тебе розчарувати, мій турботливий друже. Накликати не вдасться, бо для мене цей етап уже пройдено :-))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Короташ (М.К./М.К.) [ 2009-02-03 10:57:12 ]
Вандо, марно іронізуєш щодо "розчарувати"...

Щасти Тобі у всьому!=))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-02-03 10:59:32 ]
Легке "голковколювання" ніколи не зашкодить :-))
Щасти навзаєм!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2009-09-21 23:04:33 ]
Дуже добре, психологічно глибоко описано стан дівчини, примушеної іти не за голосом серця. Ще деякі додаткові міркування, Вандочко, я надіслала Вам приватно. Натхнення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Дудок (М.К./М.К.) [ 2012-02-28 16:22:33 ]
Красиво... і дуже подобається коли в поезії приділяють однакову увагу і формі і змісту.