посновигати – це запросто;
присісти – проблематично, вона підтоплена була :)))
дякую за відвідини

Павле, гадаю, що плесо – це наше слово, брати-росіяни запозичили його ще у сиву давнину :))
гарно Ви радите про лезо, справді, звучить – але за змістом не підходить, адже сонна річка, закутана туманом, не блищала якраз, та й лезо викликає трохи інші – не сонні, не м’яко-акварельні – асоціації.
Але я дуже вдячна за увагу і поради. Чекаю наступних Ваших відвідин!

*** ні, Сонцю, закарпатська :)))
з передгір’я :)
Щиро-прещиро дякую, Ваші слова для мене дуже важливі :))
і хочеться теплої зливи :(

тепла злива
куриться за горами
за золотими горами
за карпатськими
чом би не кликати
не надовго в гості?

:-)

Зоряно, ваша увага зігірває моє серце :)
Дякую Вам! Хай Ваші ранки завше будуть ніжними...

Олю, Ви так рідко тут буваєте, що Ваша увага – на вагу золота :)
спасибі – ніжно і щиро,
не зникайте надовго!

Оксаночко, без Вас тут світанок тьмяніє:)
сподіваюся, відпочинете – і зразу ж на "ПМ":))
вдячна за тепло...

і справді – глибини мовні неосяжні, тільки, на жаль, не завжди вдається в них сповна поринути :)
а ранок був і справді прегарний,
як і кожен – при доброму здоров’ї і душевному спокої :))

Дуже рада:))
Миколо, у вас гарний смак :)))))

Світланко, чи не погодитеся Ви на мій цілунок замість промінцевого ? :))
ніжно і тепло – цьом :))
ДЯКУЮ

Панно Олександро, дякую щиро за "дуже".
зараз таки спробую прочитати вголос :)
от би тільки знайти слухачів :(
а професійна схильність до здивування – це з універу чи з ген ? :))

Дорога Тамаро, дякую, хоча відчуваю, що перебільшуєте – щодо Майстра.
А все одно приємно :))
ще й дуже

Коли щось зроблено майстерно, отже то витворив майстер, чи не так? Вірю в життя ДО смерті ...:)

І вам, пане Юрію, спасибі на доброму слові, – на жаль, таки запізно :((

...дякую щиро, Ігоре :)
хоч і дуже запізно :(((