І хтось тут начебто недавно сказав таке: люблю життя – деталі другорядні :))
і це мені сподобалося дуже :)
моя пора?
зима, зима, зима
як у А.С. –
трещит натопленная печь,
приятно думать у лежанки,
а знаешь,
не велеть ли в санки ...

Тут інше, дорогий ОК, мене тривожить: одна людина – не поет, а кіношник – сказала, що переклад звучить краще, ніж мій вірш :(
Ну, і шо ж мені тепер робити? ачей переписувати? а як? :))))
до зими буду думати, мабуть :)
ну, як каже наш вінницький дід, людина повинна мати заботу, щоб дурість у голову не лізла :))

А ти ж як, усе гаразд?
мабуть, весь у справах...

Дорогий ОК!
Я насправді дуже рада. Ти колись десь сказав, що якщо вірш хоч когось обігрів, то вже він має право на існування. Ну, чи щось таке, точно не пам’ятаю :) тобто, ти даєш мені можливість повірити, що оці мої спроби – не цілковито недолуга базгранина :)))
Ти дуже чуйна людина, гадаю, і дуже сердечна. Дякую щиро. Ти всіх намагаєшся підтримати, так бачу.
А щодо чистокровних росіян – де ж вони тут візьмуться? :))

Мені цікаво вислухати і не у двох словах, а в скількох вийде :)
у житті нема чогось особливого, факт. але
але оскільки я людина корислива, то мені хочеться дуже-предуже, щоб у тебе було все гаразд.
"по заслугах" – ти щось накоїв???
"скринька" у мене стара, чи то пак давня, лиш усього одна (і вона тут є), рада була б отримати листа :)))
а коменти тут, може, деякі витерти, щоб і справді не було якихось непорозумінь :)

Любо, а я саме збиралася тебе завтра попросити, щоб ти подивилася, бо раптом теж "оглянись" мені здалося неузгодженим у часі :)
ДЯКУЮ!!!
я теж
і дуже
:))

Туман стоит (лежит, парит, дрожит ...)
"Не оглянись в былое" - несогласование во времени. Можно или "оглянись в былое", или "не оглядывайся в былое".

а що таке ОТК?
калаши я знаю
ИЖ –?
колись творилися слова, казала Ліна Костенко, тепер абревіатури :((

Звісно. Вибач, це не моя справа :)
Усе мусить бути гаразд, так думаю.

ПРИВІТ!
здається, ніколи не можу тебе зустріти тут, наче в різних півкулях :))
озирнись – не озирайсь: таки Люба правду каже, не можемо їх заміняти, хіба спеціально якось, зі стилістичною метою?
але в мене та ж думка: не озирайся – не говори зайвого, не торкайся руки, бо не витримаєш, і тоді може бути проблема багатьом, не тільки тобі.

Хм, добра душа :)))
зразу згадалося Лукашеве : я душу дав тобі, а тіла збавив :)
але це підсвідомо.
насправді чарувати я не вмію.
що стосується привороту, то рута його і не наводить, і не знімає, я це серйозно.
Може допомогти настоянка мандрагори, корінь її – тільки не душі, а тілу; але це досить небезпечно, бо знімає ВЗАГАЛІ потяг людини до людини (і не до конкретної), можливо, й назавжди, тут важко із дозою визначитися, хіба дуже добре знати темперамент людини тощо; але в мене уже кілька років нема взагалі запасу й маленького мандрагори, а шукати її треба на горі КУК ранньою весною або пізно восени; я вже туди не доберусь :((
у принципі, можна ще пригадати й щось інше, легше, тільки треба поміркувати; а це тобі для вірша якогось треба? чи для поеми? :)
можливий варіант із любкою дволистою, але це слабеньке зілля, так, для нетривокого характеру персонажа, хоча...
але – змінювати силоміць щось у чиємусь житті означає перебирати частину енергетики на себе, і можна "надбати" купу проблем, з яких потім не вийдеш. я це точно знаю :(
Ти вже сюжет накреслив? і тільки деталі обмірковуєш?

Так.
Для душі – ой, це важко. Навіть не знаю, що сказати. Хіба що – молитва. Обов’язково спробуй.
.........
гора Кук 0 у Карпатх, вона досить невисока (десь 1300 м приблизно), схили пологі, не дуже важко добиратися. Зазвичай я ішла зі сторони Міжгір’я, через урочище Козяй, там далі стежка, а тепер уже вантажівки з деревиною вкатали спочатку шлях; гора безліса, поросла чоничником і брусничником (у нас кажуть – чорні ягоди і камнянки). мандрагора росте в кам’янистому грунті, але в тіні.
можна її шукати ще на Великому Верху, але там я не знайшла, хоча бабуся казала, що є і там. Але туди вище і крутіший підйом. Зате краєвиди кращі.

Дякую, Ондо Линде:)

ОК, я лише аматор, бо коли мене вчили цьому, я впиралася – не вірила :(( мене навіть штурханцями годували, щоб слухалася :)
тепер вчити нІкому – а деякі крихти здобутих знань іноді використовую, але в основному для себе, тільки найпростіше можу для інших: родини, друзів...
пробую навіть свої композиції робити – але тільки для себе, бо страшно для інших :))
помагає те, у що віриш,
але є речі, які помагають навіть усупереч вірі, деколи рослини теж,
і знову ж таки – для душі найкраще молитва,
навіть якщо людина стихійний атеїст.