Абсолютно згодна з Вами!
Прийдуть нові будівничі!!!!
Прийдуть, вірю, знаю....буде так!!!
Але коли...? точно не скажу..десь через 10 чи 20 років. Коли з України залишиться..тільки ми...коли Україна буде житиме в наших серцях.
На жаль поки ще немає людини як б змогла щось змінить..від усього серця, щиро і самовіддано, яка готова на героїзм!

Вірш чудовий! Просто вся біда в тім , що величезна прірва між тими хто будує і для кого. Адже у нас все з точністю до навпаки. Верхи не хочуть, а низи не можуть.
Є містки між добром і прикметами зла
Чорний день - то не день,біла ніч не імла;
Вигоряє любов - закипає ненависть;
Є холодний вогонь, є й гаряча зола.
Г. Латник

Справді, просто і дохідливо. І перші два рядки особливо вражають. І кінцівка закономірна і точна.
Усе повернеться тим, хто розлюбив Україну. Брехні полуда спаде, і оголяться ниці душі. І прийдуть справжні. Солідарно вірю в це.

До речі, проводимо голосування на тему нашого бачення нового Президента - якщо потрібно доповнити якимись пунктами - то кажіть...
Ось тут йде голосування

Гарний вірш!
Чудовий сюжет,настрій. іронія.
Але розмірність, на превеликий жаль, весь час гуляє, збиваючи ритміку вірша. Від цього враження трохи не те, як могло бути.

Повністю поділяю із шановним Володимиром Гнєушевим емоції, але розсуд мій заперечує деякі з них.
Бо є реальність, і є наші мрії.
А реальність жорстка до безмежжя - які ми, така, наразі, і держава.
Ми всі нині ще гомосовєтікус, покоління не змінилися, аби народ поновився із "робочих і селян + інтелігенція", а ще були і під Російською імперією...

Наше суспільство тотально вірить у брехню і змушує брехати їм навіть отих, хто цього робити не хоче. БО НЕ ВИБЕРУТЬ.
Порядна особа пройти у політику не може, БО МИ НЕ ДАМО. Бо хто для нас порядний ми ще самі не визначилися. Жодних авторитетів в Україні...
Жінок я не маю права осуджувати, нехай про жінок говорять жінки (але тільки не революційні бездітні молодиці), а ось про чоловіків у політиці скажу, - вони усі браковані. Особисто я бачу Україну в усі часи із культурою на основі Матріархату. Тож і нині радив би нашому народові прибрати із керівництва державою мужське начало за його мужською неповноцінністю.
Одних повбивали, інші радянським КГБ змодифіковані, інші ще не виросли до потрібного рівня.
Ось що говорить мій розсуд.
А ваш розсуд що говорить? :)

Шановна Патаро, давайте не будемо називати імена аби не переносити на наші сторінки політичні баталії.

Щодо колективів, які керуються жінкою, - я хочу аби ви мене почули. Я маю тверду впевненість (та й досвід), що у більшості українських сімей головною є саме жінка. Так було у нас завжди. І вся традиційна українська культура теж (і тому) - жіноча, тому особисто я постійно перебуваю під материнським її диктатом.
Жінка України ніколи не була затлумленою і забитою, як у більшості інших країн із домінуючими нині патріархальними культурами.
Жіноча порядність і чесність, а якщо хочете, і вищість - це у нас в крові. Це те, що відрізняє українця від неукраїнця.
Тут багато чого можна говорити.

Але я би вам, Патаро, порадив говорити не про виключення, бо й чоловіки псують жінок і гроші, і влада, а про правило. А, як правило, абсолютна більшість наших жінок і відповідальні і розумні, і красиві, і на них у нас усе тримається, - і в той же час, більшість нинішніх наших українських чоловіків - ніякі, як на мене звичайно.

То чому вибирати там, де вибирати, по-суті, нічого, - з чоловіків?
Потрібно вибирати там, де є що вибирати - з жінок.
І це, як на мене, абсолютно доречно такому явищу, як Україна.

Істина правда...

Іноді в стресових ситуаціях чоловіки здатні не лише стратегічно мислити, а й запійно діяти. Схоже, наші чоловіки владці тільки тим і займаються, а на закуску солідарно травлять одну - іншу. Повністю згідна з Чорнявою Жінкою. "У владі корупція, розгул, хабарництво!- Ви хочете з цим усім боротися? - Ні, я хочу у всьому цьому брати участь..." І коли це скінчиться?

Жартуєте, пане Олександре? Я і політика - це речі абсолютно протилежні. Фраза про брати участь - це стислий виклад відомого анекдота, чому так всі пруться сьогодні до владного корита. Знаю жінок, готових принести подібні жертви на алтар владного Олімпу. Та це не про мене і не для мене. Я була готова і власною кар"єрою жертвувати заради кохання і сімейного затишку. Та у політиці чоловіки не дуже схильні прислухатися до тверезого розуму. Схоже, що вони продовжують виконувати жіночі забаганки владними, а не власними, ресурсами.