:)

Не знаю, Наталю.
Все, що хотів сказати - віршем сказав.

"У цвіті рожевім колюча акація". Я ще кактусом себе бачила подеколи...( існує ж кактус "царівна ночі").
Поетів добрих немає...
"А воскреснуть віршем..."
Моє розхристане серце з Вами, Ігоре.
МАЙЯ.

Дякую за візит.
Взаємно, Майя.
От тільки смішно уявляти, як кактус із акацією кохаються... :)

Розхристаносердечно
ІП.

..."що може бути крутіше"?

Коментар про долю. Але спочатку запитання (про долю ж): чи справді вважаєш, що поетів добрих (я так зрозуміла, що не в плані техніки й майстерності) не буває?
А тепер про долю - страшно...

А між тим - дякую за вірш: "кручє"!

Вітаю, шановний Майстре!

...Він не прагнув чинів, ні посади,
Друзі звали його диваком.
Україною жив і заради,
Ради неї і впав він листком...

Привіт, Вікторіє!
Дякую, що не забуваєш старика.
До речі, з вівторка у Києві буду... ;)

Щодо поетів...
Ціную в особистостях відвертість.
Отож, мені природніша чесна лють, ніж лицемірна доброта. Не плутати із добротою-глупістю.

Хоча і це останнім часом розумію-відчуваю:

"І тільки злість буває геніальна.
Господь, спаси мене від доброти!"

Цікава тема для роздумів на Майстернях, до речі.

Будьмо!
До зустрічі на каві у столиці.

:)

Загляну зараз...

Так воно, шановний Богдане, і Богом дане поету...
у цьому короткому, як справжній вірш, нашому житті. :(...
:)

Дякую, що не забуваєте і добрим словом підтримуєте.
Удачі!

ІП.

Як там у класика: якщо це не запрошення, так що?.. :)

Ігоре, а як тут правильно реагувати на отакі дії авторів? Зазирніть на мою сторінку, будь-ласка...Нині там Ю. Галич мене...провокує вкотре.
Поет має бути злим чи добрим? (як до редактора звертаюся...)Вибачте...

Поет, Світлано, має бути ножовим у бою, ніжним із Музою і добрим із дітьми-стариками та стариками-дітьми - бо вони герої типажі його творів.
О.
Це я вам як редактор і муз-чина кажу.

А як поет - я сам не знаю, бо різним буваю. :)

Отже, я правильна. З чорними силами варто боротися.
Саме так я живу!!!!!!!
Дякую.

Настаящій палковнік :))) А мені от тож чесна лють миліша, ніж показна та нещира "доброта", з якої спадають маски при першім вітерці. Тут я з Вами, Ігоре, солідарна :)

А якщо доброта щира? Їй теж - бій?

Кх-кх...

Тож буду я лютим і чесним.
Сміливим я буду в бою -
За вас, милі Музи,
За зими і весни,
В яких ваш талант пізнаю... :)

За це ми Вас любимо!!!!!!!!

Також бій, - але добрий і щирий. :)
Адже навіть любов - бій.
І Христос (один із найбільших поетів людства) нам "меч, а не мир", приніс, як відомо... :(

Усі зразу?!
Скільки ж то мені треба здоров*я для Такого лірично-драматичного щастя!.. :)

"Полинне світло його безсмертя..."

...Він махав-махав-махав
Чесно-люто серед трав,
Доки встав - і... описав
Тих усіх, кого він мав
І за відьом, і за мавк.

Тільки Люба-слобожанка
(Добра й ніжна)
В стороні.
- Хочеш кави філіжанку?
Чесно й люто ріже:
- Ні. -
На Пегасі - як в кіні...

:))

...де опис?

Усе.
Гуд бай чесной компанії.
Іду спати.
Нехай Вам всім присняться голі янголятка.
:)
ІП.

Пухкенькі голі янголятка... Саме вони... :)

Розхристано і талановито. Одним словом, - Павлюк. А жаль, - ні, не вірю, що поетів добрих не буває :) То колись я було ще прочитала " він був занадто добрим, аби бути розумним" - і то мені досі чомусь не забулося... Душа протестує:)

:)Здрастуйте, пані Тамарцю.
Дякую, що не забуваєте Павлюка.

Кажете "душа протестує"...
А протест - уже лють. Уже недоброта!..
Тобто й Ви туди ж... Айайай. :)

Видно, кожен розуміє-відчуває, означує доброту лише в координатах свого розуму.
От ми й довели аксіому.

Для інтересу згадайте ще біографії великих поетів, які - убивали на війні, викликали на дуелі, люто залишали невтішених коханок, напризволяще - своїх діток, писали поеми, в яких зовнішність жінок-цариць висміювали...
Прізвища самі підставляйте.
Ви б хотіли з такими "добрими" дружити?.. :)

І у фольклорі, і в медицині лють асоціюється із чесністю, а доброта - із лицемірством, лукавством, хитрістю, неправдою: добра Лисичка-лютий Вовчик, ніякий Зайчик-лютий Вовчик... :(
Та й Колобок - добрий брат Лисички-канібалки, який зоставив голодними лінивих і добрих Діда з Бабою... :(
Але не переймайтеся.
Головне - Поезія.

З поважною любов*ю
Ваш ІП.

кручє чекання смерті - тільки сама смерть (таk пафосно)!
...чи чекання всьо_таки кручє (в певних роздумах)

та як би там не було, вся надія тільки на те, що
Господь милосердний –
Простить бідаці...

Привіт, Сергію.
Вітаю з повагою на моїй теплій сторінці. :)
Надіюсь, глобальне похолодання у природі і гольфстрімні політичні казузи не вибили Тебе з рівноваги.

Щодо філософсько-психологічного ребусу про СМЕРТЬ І ЧЕКАННЯ СМЕРТІ - то в часи самураїв (друзів наших козаків-мазохістів :) ) існувало таке покарання-ув*язнення - "чекання смерті" (бідаку могли стратити будь-якої миті, але коли саме, він не знав, а сидів (може, й роками) і чекав, доки прийде кат)... Це покарання вважалося найнайтяжчим.
Сама ж смерть(за Кодексом честі) - благом.
Я також так вважаю.
От Тобі і вся парафія.

Пиши. Дзвони.

Будьмо і тримаймося!

Ігор.

А!
Сімйон Сімйонич!..
Я так і знав. :)))

Усе наше життя - чекання смерті...
(Розмазує рукою, замазаною чорнилом, яким пише Заповіт, сльози-шмарки і шмарки-сльози) - і йде (з тих нервів, холєра) їсти курку з бульбою)... :(

Файно.
Спокійно-ностальгійно так для мого селянського серця в Олександра Дяченка.
Понятно.
Бо мудро.
Без надриву.
Легка павутинна іронія...
Пріятно.
пріятно.

"Я й радію за них. Заробляють - то й ситі..."

"Я жахаюсь від впливу земного єства -
Коли-небудь і я остаточно дозрію".

В цьому світі або дозрієш, або здурієш, або ж - одночасно... :)

З розхристаним серцем зрозуміло Міцно. А чи всі ресурси сили слова вичерпано?
Я з огляду на місяць моєї другої каденції на сайті починаю замислюватись над кожним відомим мені епітетом. Бо він відомий і всім іншим.
При подальшому ознайомленні з твором складається враження, що змальовано образ поета зовсім недалекої епохи. Скільки поетів прикладалось до міцних напоїв, а скільки вело, по тодішнім міркам, асоціальний спосіб життя?
Про протерті штани – непогано. Джинси одного з модних напрямків. І я починаю розуміти, що йдеться про поета сучасної доби.
І ми підходимо з Вами до «кручє». Слово не з нашого словника. І воно, як на мене, непоетичне. Хоча воно може бути в лексиконі поетів у тих штанях.
Слова про склянку з істиною на денці мене і привели до роздумів на горілчану тему, а ще – до одного відомого висловлювання про істину у вині.
А чому немає добрих поетів? Невже?
Навряд чи президент читає газети. Хоча з маленької літери, а посада висока. У них, цих президентів, почет існує і регенти. Референти-радники… То вони дозують і препарують дані і відомості.
Колюча акація – це гарно. Колючими бувають поети. Я на нього тільки вчусь, а все одно мої навіть натяки (про зауваження годі і казати) можуть сприйматись колючими. А це не так. Ви звернулись до нас, читачів, Вас цікавить наша думка. Ось я частково і висвітлив фрагмент однієї з них.
Поки що все. Можна було б написати про Лету як про відомий образ.
Я не маю чіткої позиції стосовно високої художнього-поетичної складової Вашого вірша і його головної думки.
Можливо, вона зосереджена у його заключній коді.
Творчих успіхів, гарного настрою.

Дякую, пане Олександре, за таке уважне прочитання мого вірша та обширний, конструктивний коментар до нього.
Чого б я мав бути проти.
Навпаки - природно вдячний.

Корисно.

Отож,
удачі і світла й Вам!

ІП.

Дозвольте з вами категорично не погодитись у трактуванні Добра і Зла. Справжнє Добро породжує добро у відповідь, а зло крім зла нічого народити не може. Перше - від Бога, друге - від лукавого. А нещире добро і "щира" лють - це все видозміни того ж таки Зла. Поет, який навіть мимовільно пропагує зло, повинен знати, що в підсвідомість кожного читача він привносить темну енергію. І ще одне: ви б самі хотіли жити серед добрих і чесних людей, чи серед лютих і ницих мерзотників?

Все правильно, все Правильно, пане Валерію.
Я й живу серед добрих і чесних людей!
Це ж просто свято якесь.

Тримайтеся.

А мені сподобалося. Так, як воно є. Гарно, Ігоре!

;)
Хай Вам буде весняно!..
ІП.