А не підкажете, де можна скачати такі програми?

маю словник рим Караанського. Потрясаюча книга, енциклопедія... Поки перелистаєш, щоразу насолоджуючись новими словами, то уже забудеш що й шукав )))
придбала, коли був застій думок, поки отримала дамбу в думках здерло )))

Не сумуйте, ГС, буде і на нашій вулиці довідник:)
До того ж, у доброму гуморі - Ви цілковито у своєму амплуа. Найвища макулатурна поезія занесена у мій словник афоризмів;)

Він (мій гумор) не буває іншим.
Але бувають короткі коментарі, які не завжди правильно сприймаються як такі, що у честь поета, а не проти.
Бо в мене скрутно з часом. Зараз, наприклад, я чергую біля двигуна, який виробляє електричну енергію зі звичайнісінького (тільки уявіть собі) мазуту.
І розлогі коментарі не сприймаються, бо не один я чергую біля мазут-генератора. То і не має дехто часу занурюватись у довжелезні підрядні та субпідрядні речення.
Дякую за зарахування моїх умовиводів до афоризмів.

вже. я в шоці. це монументально.

Ута Кільтер з цього приводу каже наступне: "якщо людина прийшла на мій перформанс, моє завдання зробити так, щоб вона стала стурбованою, знервованою, почала про щось говорити".
Віршам, як і будь-якій мистецькій формі, допомагають справжні людські почуття. Злість є також таким почуттям. Тут не треба проекцій на особистості, напевне. Людина, яка відчувала аналогічно - повірить. В такому випадку, Станіславський би мною пишався.
А вірші "від розуму" я не люблю, ти знаєш. А вірші для вічності в мене вже є.

"Ни одно гениальное произведение не основано на ненависти и презрении. Вот почему художник в конце концов всегда оправдывает, вместо того, чтобы осуждать. Его дело не судить, а оправдывать. Он постоянный защитник всего живущего именно потому, что оно живет"(с)
мені таке ближче)

Злість - почуття деструктивне. І в житті, і в мистецтві. Я, наприклад, намагаюсь обмежити себе від негативних емоцій - не дивлюся жорстоких фільмів, не читаю таких книг. Вірш - маленька доза можливої злості. Хіба ж відвічним завданням мистецтва не було дарувати людям добро і позитив?

Юля Шешуряк (М.К./Л.П.) [ 2010-07-20 09:18:33 ]

Злість - почуття деструктивне. І в житті, і в мистецтві. Я, наприклад, намагаюсь обмежити себе від негативних емоцій - не дивлюся жорстоких фільмів, не читаю таких книг. Вірш - маленька доза можливої злості. Хіба ж відвічним завданням мистецтва не було дарувати людям добро і позитив?

-

вибачте що втручаюся, а ви часом не Юля Шешуряк - редактор одного з найжорстокіших літ.нет.ресурсів, де авторів через одного поливають йадом?
а може ви тільки недавно стали захисницею Світла і Добра і я шось пропустила?

з пошаною до всіх,
здивована,
Белла

шановна Б.Донна)) то я, дякую за рекламу, але не бачу зв"язку з моїми словами. Жорсткий - не значить негативний і злий.

вас же процитую, шановна Ю.Шешуряк -

Юля Шешуряк (М.К./Л.П.) [ 2010-07-20 09:20:10 ]

та тут суть не в формулюванні, а в енергетиці. -

а йад він і в африці йад - це вже від мене.
не хотіла б приводити цитати з Публа на цьому доброму і світлому ресурсі))
ваша незмінно,
Белла

Отож)) Можна і на х*й послати позитивно і без злості, вже повірте досвіду.

.......позитив, добро і світло))
люблю.
ваша Белла

повний консенсус. "Жоден нещасним не вийде…" всі виправдані. всі герої. хіба не відчувається, що саме на цьому зроблено акцент?
але, як на мене, гуманізм має бути притаманним життю більше, аніж мистецтву. і саме тому, що це не так, геніальні митці часто виявляються дуже посередніми людьми. Парадокс: жорстокими апологетами гуманізму. Біографічні дослідження це переконливо доводять, хіба ні?

та тут суть не в формулюванні, а в енергетиці. можна навіть "люблю" сказати зло.

Переконливо. Ти молодець, Юль. З таких світлих і добрих людей починається велике і світле майбутнє і велике гуманне мистецтво. Побудоване на великих світлих ідеалах. Але для балансу комусь треба уособлювати собою протилежний бік місяця. Інакше доброта суттєво втратить без порівняння.
А вже про енергетику то це взагалі, вибач, нісенітниці. Кожен відчув те що хотів. І ніхто не зауважив, що під віршем немає дати. Це тому, що вірш цей належить до категорії старих чернеток, витягнутих і дороблених. Тільки вино із роками набирає градус, а злість (доречі, хтось із присутніх тут гуманістів вкаже мені на неї пальцем або вона так і залишиться суб’єктивно-абстрактним відчуттям?) вже давно випарувалась би. Але знову ж таки, автор не окуліст, щоб змінювати зручні для когось кути зору, чи не так?

Я долучусь, але трішки.
Мені теж подобається повертатись до старих віршів.
Деякі з них стануть кращими за рахунок додаткової роботи над римами і засобами художньо-поетичного віддзеркалення баченого, пережитого або вигаданого.
І я не можу зрозуміти думку протилежного спрямування, бо мені відомий анекдот. Як би б не він... Якби б не він... Я його нещодавно почув, а які наслідки...
Короче кажучи, прийшов собака давати віршовану ямбом телеграму такого змісту "Гав-гав, гав-гав, гав-гав, гав-гав." З рефреном і ефектною, на його думку, кінцівкою. Теж те ж саме "гав-гав".
А на пошті пропонують додати ще одно "гав" чи "гав-гав" (подробиці мені невідомі), бо все одно виходить практично майже одна і та ж сума, але більш кругла.
А собака відповідає" "Як це ви до такого додумались? Якщо додати, то буде повнісінька нісенітниця".

З вибаченнями,
Г.С.

Що для Вас означає "знати" людину? В глибинному філософському сенсі - може й не знаю. В більш простому - знаю більше, ніж Ви собі можете уявити, мабуть ;)

Посиланням на *** хіба можливо когось здивувати? Ви мене от здивували своєю реакцією. Я завжди думала, що пафосом важаються інші слова - наприклад, "шановна", але аж ніяк не х*й. Ви хочете про це поговорити, що так акцентуєте на цьому увагу? Можемо перейти на рівень особистої переписки, щоб не засмічувати авторці сторінку вірша.

ах шановний (пафосно!) Індрику,
як ви не в курсі - суч. дівчат не здивувати посиланням на 3 букви, зате звертання *шановний* це для них - пафос)))
зі співчуттям
ваша
Белла

Андрію, тут нічого осбистого, тільки конкретний вірш. Юлю Б. трохи знаю) Про кут промовчу))

кут - 45

Коли здається - треба хреститися, і не сприймати слова "про це" в якомусь "площинному" контексті - бо це вже, шановний, пересмикування по Фрейду.

Броварна буде вдячна тобі за підтримку :)

Слухайте.. шановні і не шановні, а вам не здається, що це вже дещо занадто? Ваше сукупне емпірічне пізнання мене досягло апогею. Досить.

При цьому дехто тричі привідкрив вуаль дами...
Чомусь до цього я надто чутлива.
Не люблю, коли хтось відкриває моє ім'я, прізвище, коли я того не хо' :)

Ти помітила? Твої твори й сторінки завжди притягуть безліч бажаючих поспілкуватися. Це - дар :)
З любов'ю, я

Я просив вибачити мені долучення до діалогу і, ймовірно, не зовсім свіжий анекдот, трішки все-таки лукавлячи. Бо кому тільки не розповідаю, ті не можуть утриматись від сміху. І не кажуть, що старий. Хоча він не сьогоднішній.

А це більш життєва і не менш анекдотична історія.
Працівницю одного з міністерств (і не тільки її) примушували подавати цифри, використовуючи які чинному прем'єру було б легше писати свої переможні реляції про 100 днів його чергового втручання у відрегульований механізм ручного управління вітчизняною економікою. То вона (співробітниця), біднесенька, тричі готувала звіт. Бо прямим текстом ніхто нічого їй не радив, але зауважували, що якось недостатньо якихось коштів в одному місці, а занадто багато - в другому. Я миттєво пригадав цей анекдот. А вона розповіла його на роботі. І звіт вийшов таким, на який очікували :))) Але ніхто не сумував з приводу совкових тенденцій :)))

за правду, Юльк, вже влупили і неодноразово)
та й кому вона потрібна на ярмарку марнославства? Отож.
Цьму!