А є ще і рожеві
Ворони, мов фламінго.
Є різнокольорові,
Ну, тобто, не як всі.
А скоро будуть, певно,
Ворони, як не дивно,
На лебедів, мо', схожі
Або на солов'їв.

Так захопився, Патарочко, відповіддю на твій несподіваний експромт, що навіть забув подякувати.:) Щиро вдячний, Патарочко!

Не заперечую, шановна Майстерень Редакція, адже це - лише пародія. А блатні пісні - звичайно ж, не шансон, у його первинному значенні.
З повагою,
Валерій.

Філософію я вивчав, але цю сентенцію чую вперше.:)
Виявляється, Редакція Майстерень ще й ось так вміє гарно і витончено жартувати. :) Надзвичайно приємна несподіванка. Дякую за хороший настрій, шановна Редакціє!:)

Так , небесна сфера у поєднанні з Батьківщиною лише посміхнеться. Мабуть.)

Вслід за вами, однозначно!

А за Вами хіба ні?:)

Філософія була моїм улюбленим предметом, незважаючи навіть на те, що звалася вона марксистсько-ленінською. :)
Дякую за співсприйняття.

Моїм теж) Я навіть дипломну писала по філософії - точніше, по філософії права, але все ж)

О, і в мене була марксистсько-ленінська.:) Пам'ятаю, на екзамені отримав "5" автоматом.:)
А приймала екзамен доктор філософських наук, завкафедрою марксистсько-ленінської філософії.

ну, а у мене була не ленінська))

Вони, викладачі, дуже не любили витончених багатопланових запитань, бідолашні. Особливо, коли варіанти відповідей були прогнозовані за подальшими логічними уточненнями. Та й куди їм було діватися?
Мені поставили "4", бо знали, що я "далеко" піду, і потім ще будуть з'ясовувати - хто, коли і як мав ці неподобства припиняти... :(

В той час сперечатись з постулатами означало наражатись на неприємності аж до виключення із ВУЗ-у.))) Ви смілива людина, якщо справді це практикували.)

Явно не практикував, але виходячи в контексті запитань-відповідей на сентенції на кшталт "Результат там, де життя продовжується?", починалися гра напівтонів і напіввідповідей - словом, розмір марксизму-ленінізму, як, зрештою, і розмір всіх наших цивілізаційних розумінь, чим далі в огляд, тим ставав мініатюрнішим...
Викладачі чудово розуміли півнатяки і припиняли "дослідження"...
Але із цим і справді було дуже строго, особливо, якщо діди гинули, чи бралися в полон під Бродами...

Я мав на увазі, що ви, перша посміхнетеся, в разі якогось там чоловічого успіху. :)

Тільки після цього посміхаються нам небеса!

Ну, це лише Григорій Сковорода так міг про себе сказати. Недарма ж саме його зображення на купюрі найвищого номіналу нашої грошової одиниці.:)

А я весь час ношу.))) Аби філософські думки до себе притягувати.)))
Чула анекдот, як вирішували, куди які купюри відправляти - котрі у рай, а котрі у пекло?)

Ну, тоді я сам розкажу.) Вирішують перед брамою до раю, куди які купюри відправляти. Кажуть: "От 1 гривня, дві, п'ять, 10, 20, 50 - нехай ідуть у рай, ними, чесно заробленими, бідні люди користуються. А 100, 200, 500 - у пекло, адже це нечесно зароблені багатіями гроші." Тут подає голос 500-гривнева купюра. Каже: "Адже я щойно випущена, ще не встигла нагрішити, за що ж мене у пекло?" А з купи банкнот виходить така стара, потерта одногривнева купюра та й каже до неї: "А ти коли востаннє у церкві була?" :)