ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби…
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
у чесність повернути віру,
не красти і багатим буть!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
Не беріть на кпи
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Нагадування собі
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Сторінки засипані осіннім листям
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Фантасмагорій дивовижа
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Сонетні строфи
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Заклятий льох
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
Графоманія
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Цінуйте слово!
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Шлях до Мурашки
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Присмак гіркоти
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Жінка
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
***
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
* * *
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Віщунська черешня
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
Сновидіння
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ігор Рубцов (1965) / Вірші

 Роздуми біля кіоску
Гламур у випарах вина -
Вокзал. Кіоск. Дешеве чтиво:
Його переглядають хтиво
Непевні типи з бодуна.

Купуй, і мозок не труди,
Сучасну класику дебілів.
Он, пістолет у тебе цілить,
До пекла ключ. Тобі туди?

Ось - зло помножене стократ.
Хіба, заради генотипу,
Прийти туди зі смолоскипом,
Та й кинуть. Хай собі горять!

За строк короткий, та лихий
Так безнадійно отупіти...
Які слова? Який епітет
Ти заслужив, народе мій?

І я, як часточка твоя,
Як непомітна порошина,
Своїм вимірюю аршином,
Собі - найперший судія.

Гнилими тельбухами тхне
Нова поезія і проза.
І зупинить ніхто не в змозі
Оце невігластво сумне.

Хто там на головних ролях?
Неандертальці! Графомани!
Розпуста мізки дерибанить,
Торує виродженню шлях.

Мовчу й до витоків тягнусь.
Нехай я - дурень несучасний.
Сміюсь і плачу одночасно,
Та знову, плачучи, сміюсь.

01.02.2009

Зі збірки "За межею означень..."





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-08-26 08:01:21
Переглядів сторінки твору 11601
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.965 / 5.5  (4.845 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.541 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.762
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.12.09 22:44
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-26 08:46:34 ]
Привіт вам щирий від такої ж "несучасної дури" ! ;-)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-26 17:15:03 ]
А я дивлюсь, Патаро, нас вже й не так мало. Втішає.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-08-26 10:25:05 ]
о, так, я би теж щось поспалювала ))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2010-08-26 10:42:14 ]
"О, так!" - так починається мультик "Тачки")))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-26 17:16:35 ]
Ото вогнище влаштуємо! Хоча... я переосмислив свої слова на тлі подій спекотного літа. Краще здати непотріб на макулатуру.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
к т (Л.П./М.К.) [ 2010-08-26 10:39:43 ]
"Мовчу й до витоків тягнусь." - це не про Вас. " Я не мовчу! Я все ж борюсь!!"

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-26 17:19:14 ]
А чому не про мене? Я слово закинув і воно працює, а я спостерігаю, почитуючи те, що напучує. Мій голос тоне у пустелі непрохідної тупості.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-26 10:53:02 ]
Так то може не народ отупів, може автори так звані? Вугілля шахтарі добувають тої самої якості і енергозатрати на одиницю виплавленої сталі не змінилися. Та і місце вождів порожнім не залишилося. Були часи куди гірші, але планета не зменшила обороти, переживем. А може варто повернутися до сім класів і арбайт? Користь очевидна. Як скажете?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-08-26 10:55:39 ]
Вся справа в рекламі і піарі. А народ читає те, що їм дають. Не треба плутати причини з наслідками.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Той що в скалі сидить (М.К./Л.П.) [ 2010-08-26 14:10:19 ]
"Ні прозвання, ні віросповідання, ні сама кров предків не роблять людини приналежністю тієї або іншої народностей. Дух, душа людини - от де треба шукати приналежність її до того або іншого народу. Чим же можна визначити приналежність до того або іншого народу? Чим же можна визначити приналежність духу? Звичайно проявом духу - думкою. Хто, якою мовою думає, той тому народові й належить..." (с)

то Ви про який народ?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2010-08-26 15:58:26 ]
Хто, якою мовою думає, той тому народові й належить..." (с) - тобто якщо я, українець, пишучи вірш російською, думаю російською - то я вже росіянин? Якщо я розмовляю з поляком і думаю польською, як краще сформулювати речення - я вже поляк? і т.д. Нонсенс...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-08-26 16:21:15 ]
Ні, Валерику, мається на увазі, якою мовою думаєш взагалі, а не ситуативно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-26 17:31:47 ]
Особисто я тієї думки, що людина може призабути, якого вона роду. Згадайте, з кого турки робили яничарів? Вони не перестали бути українцями і все ж... Українець може не володіти мовою, навіть не знати, як вона звучить, але українська - то його рідна забута, чи незнана мова. Я не заради дискусії це пишу. Просто я так вважаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-26 17:35:45 ]
А, ще пару слів. Я, як бачите не погодився з парадигмою: хто якою мовою розмовляє... У житті всяк буває. Діти, покинувши батьківщину, не маючи батьків, виховуються в іншомовній культурі і не знають рідної мови. Але вони все-одно українці і рідна їх мова - українська, або хто там ще. Народ - це не тільки мова, але і генна спадщина, і т. ін.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Той що в скалі сидить (М.К./Л.П.) [ 2010-08-26 18:34:07 ]
пане Валерію, думаєте Ви однією мовою) а писати (себто перекладаючи і проговорюючи слова) можете хоч китайською. звичайно, є випадки, коли людина може дозволити собі думати однією чи іншою мовою. візьміть, наприклад, Набокова. він ідеально володів російською і англійською. але він відомий світові, як письменник, який геніально писав російською.
до речі, він сам дуже серйозно вивчав проблему, так би мовити, "думання мовою")
чому, як Ви гадаєте, радистка Кет при родах кричала російською?))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-26 17:25:18 ]
Може й автори, але вони очолюють колону, працюючи під гаслом "піпли хавають". Споживач розставляє акценти, купуючи, слухаючи, читаючи. А тепер вже мало хто й читає. Інтернет - хороша штука, але він вбиває бажання доторкнутись до чогось корисного. Телебачення теж не на висоті. Ви знаєте, на мене дивляться, як на мамонта, бо я на роботі слухаю тільки перший національний. То хто дурніше - ті, що пропонують, чи ті, що обирають?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-08-26 11:38:32 ]
Сильно, актуально, сміливо і щиро! Вітаю і підтримую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-26 17:27:35 ]
Ну, я сором'язливо дякую, пане Іване. Сміливости тут особливої не потрібно. На відстані мене не дуже то й достануть. А інше, як бачу, знаходить неабиякий відгук. Дякую за реагування!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-26 13:07:46 ]
Чорт візьми, наче вже не бутафорська свобода слова, друку і інших всіляких атрибутів, а народ всерівно читає те що дають. А народ це якась суцільна субстанція чи в народу є трошки кращі люди нації, а трошки гірші? І зовуться вони не елітою випадково? Це питання до фройляйн Юлії, весь уваги.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-08-26 15:03:19 ]
Еліта - завжди меншість. А що робити з більшістю неелітною? Невже не потрібно її розвивати і підтягувати? Не люблю розмов про еліту, бо вони звучать надто нарцистично з уст людини, яка певно себе і вважає саме елітою.

Так, народ читає, що дають. І це нормально. Я як представник НАРОДУ йду в книгарню і купую те, що там є. те, що мені пропонують. Так, роблю вибір, але - в межах асортименту.

Що давати читати народу, тобто, його виховання і підтягування до ріня еліти -- то справа держави.

Тому - повинна бути цензура.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-26 17:42:11 ]
Юліє, я давно зрозумів, що книжки краще шукати у бабусь. Вони продають такі фоліанти і значно дешевше, ніж у книгарні. Хай ті книжки старі, але важливо не те, що назовні. Чи не так?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-26 17:39:53 ]
Пане Олександре, народ не навчили вибирати. Я, наприклад, читаю не те, що дають, а свідомо обираючи. Ви, думаю, теж. Спитайте молоду людину, яка гортає порожнє чтиво, чому вона не хоче почитати Франка, то що? Мабуть і в сім'ї не було цієї культури, а дитиною молоду людину було кинуто напризволяще самостійно обирати собі розваги. Ми ж такі зайняті.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-26 15:33:59 ]
Юля, Юлія, Джулія. Але яка коректність "...надто нарцистично з уст людини...". І це коли з усіх каналів з ротів всіх вождів, батьків нації, повадатирів і т.п. божків звучить про еліту, еліту і ще раз еліту. Одні про виховання еліти, інші про зміну еліти, треті про народженні еліти в майбутньому, ще є про відродження еліти і можна до безкінечності. А як Адам орав, а Єва сіяла хто тоді був елітою? Ніхто ніколи не задумувався, що якщо є еліта, то мусить бути і бидло? І себе відносять люди куди? Як ця самопроголошена еліта збирається "підтягувати" той самий народ до "свого" рівня?
Немає ніякої еліти нині. Немає. Вмерла еліта після того як сама себе назвала елітою. Хто народився той і вмре і хробаки його сточать так само як і бидло, якщо інші такі само елітні люди не замаслять і не виставлять на посміховисько самим собі.
Ех, Юлія, освічена, вихована, з такою уявою і раптом - вибір в межах асортименту. А як немає асортименту? І в літератури асортимент як в пива. Сподіваюсь до цієї теми ми повернемося, камрад?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-08-26 16:25:22 ]
Я саме про це і кажу - що балачки про еліту - гидкі. Бо про неї говорять сама ж "еліта". Справжня еліта (яка була колись - та хоча б у часи УНР) - не говоррила би про себе. Рада, що Ви мене приблизно хоча б зрозуміли, і що наші думки з цього приводу співпадають.

Як то - немає асортименту? У наш час він аж надмірно широкий. Не вмію вибирати пиво. Книжки наче легше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Салар Уюні (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-26 15:42:20 ]
Мені здається узагальнення, яким скористався автор віршів, викликає непорозуміння. У даному випадку "Народ" звучить як "всі чоловіки - ..." чи "вся молодь - ..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-26 17:49:39 ]
Мабуть, не тільки молодь. Вже і старше покоління потроху відходить від доброї традиції почитати хорошу літературу. Вже знайшли заміну у вигляді мильних опер. Всі ми народ, і вірш є зверненям до всіх. Сьогодні ми - носії культури читання можемо нехтувати батьківськими обов'язками і наші діти не наслідуватимуть прикладу. Ми, врешті-решт, обираємо у владу тих, хто сам полюбляє кримінальну романтику, а не віковічне. Чого сьогодні більше на прилавках? Значить виробник відповідає на зростаючий попит? Мені здається, ми у меншости.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Салар Уюні (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-26 17:58:08 ]
Ігорю, я розумію Вашу турботу за націю (без іронії), але це не є проблемою нашого часу чи якихось конкретних поколінь. Мені здається, це швидше проблема кожного окремого індивіда або сім’ї. Ті самі питання хвилювали ще античних філософів, але до цього часу ми із Вами вміємо і читати, і писати, і думати - дяка Богові.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-26 15:57:37 ]
Товаришу Скалесиду. В народу може бути багато мов, навіть в держав мов може бути більше одної. Я ж сподіваюсь, що Україну, як державу державною мовою влаштує одна і назавжди, саме українська. Я не знаю, не спеціаліст в цій галузі, можливо найбільше людина здатна себе розкрити творчо саме на тій мові, яка є його рідною і Даль саме це мав на увазі? По нашій Конституції від імені народу має право говорити і виступати винятково Верховна Рада, як інститут влади, якою б вона не була. А коли всюди "народ знає, народ терпить, народ обманюють, народ голодний" то це виглядає в кращому випадку нецікаво, а в гіршому хитропродуманим популізмом. Вже говорили би "населення". Це я до чиновників всіх рівнів. Автори напевно мають право говорити від імені народу.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-26 17:52:24 ]
Додам до цього, що варто розділити терміни "український народ" і "українська нація". Коли це чітко зафіксовано, тоді все стає зрозумілішим.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-09-22 19:17:45 ]
На жаль, останній львівський книжковий форум по наповненню мало чим відрізнявся від того кіоску...
Прекрасний вірш!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2010-09-24 08:08:06 ]
Мені здається, не пропозиція і не попит регулюють стан книговидавництва, культури, та і взагалі моралі, а останні досягнення цивілізації, сукупно із свободою порівнювати і обирати. Нащо глибоко мислити? Молодь хоче приколюватись. Дурня, але смішно. Схильність до протесту не знає кордонів. Це окрема тема, але герой нині той, хто навмисне не вчиться нічому. Розумна людина в очах юнацтва вже не просто дивак, але хворий на голову, щонайменше. Пишу і жахаюся своїх слів. Чи є майбутнє у такого світу якщо не втрутиться Бог? Риторичне питання.