Дякую, пане Мироне. Справді, Олесин вірш вплинув проявом натхнення на подібну тему.:)

Дякую.:)

Тобі дякую, Олесенько, за щире тепло Твого великого і гарячого серденька.:)

Дякую, Таню! Рада візиту і щирому захопленню. Зворушена.:)

Дуже дякую за теплий коментар і високу оцінку! Приємно.:)

Я буду відвертою і не робитиму таємниці, що вірш написався завдяки навіюванню Олесиного "Дозвольте закохати Вас", як уява (фантазія) поповзла далі того вірша і воно собі намугикалося слово-за-слово... А тоді й картинка трапилась на очі, що довершила уявне.:)
Осінь звертається до Легіня, вона ніби Мавка з "Лісової пісні", в котру закохався юнак з плоті і крові.:) Щодо слів: "укриє кригою тебе вона", малася на увазі раптова і непомітна трансформація, заміна осені - зимою, дівчиною з холодним серцем, котра прийде раптово і укриє льодяним холодом і без того зболілу нерівним і неможливим коханням до красуні Осені, котрій парубок дуже до душі, але вона розуміє всю неможливість таких стосунків, і бажає аби він уник болю. Такі собі казкові персонажі...
Як правило, пишу лише з пережитого, чи з "живих" подій, що зачепили якісь струни у душі, а такі, чистісінької води фантазії - рідше.
А Вашим дружнім роздумам і порадам завжди відкрита.:) Дякую.

Дякую, пане Михайле.:) Чи вірно Ви зрозуміли? Мабуть до певної міри. А щоб перевсідчитись в цьому, почитайте мою відповідь на коментар пані Любові.:)

Патарочко... дякую, моя люба.:) За "романтичну паняночку" окреме спасибі.:)))

Дякую щиро!

Чесно кажучи, мені стало соромно, коли перечитала своє пояснення... Хотілося сказати багато і швидко, а ще відволікалася на роботу, от і наговорила... Сподіваюсь, Ви зуміли відслідкувати хід моїх недоладних думок у попередній відповіді на коментар...
Червоніючи.:)

Дякую, Володимире! Рада Вам щиро!:)

Дякую щиро, Оленочко. Зміст закладався дещо інший...
Та перечитавши ще раз очима сторонньої людини, бачу, що можна й так витлумачити мною написане. І це теж радує, бо кожен у прочитаному знаходить щось своє.
Навзаєм успіхів і натхнення!:)

Чудовий і щемний експромт, Міша. Дякую щиро за нього. Мені дуже приємно, що мої рядки знайшли відгомін у Вашому романтичному серці.

Ваші рядки не можуть не відгукнутися :) Спасибі! Якщо дозволите, десь при нагоді використаю "нашептаний" вами експромт для самостійного вірша.:) Щасти вам.

Хіба я можу не дозволити? Пишіть! Буду рада читати Ваші чудові твори. Ви ж знаєте.:)

Спасибі, пане Ярославе, за теплий відгук. :)

Дякую, Світлано. Мені дуже приємно знати, що мій вірш прийшовся Вам до душі.

Розшифруєте свій коментар, чи залишите домислювати?=)

Спасибі за таке щире пояснення.:)
І Вам бажаю всіх благ, а найбільшого з них - душевної рівноваги, що народить нові, чисті, щирі почуття, котрі, дай Боже, відіб"ються в душі, не болючим спогадом, а теплим негаснучим вогником життєдайного кохання.
Хто шукає, той знаходить.;)

Щиро дякую, Сашо. Я подумаю, над твоїми зауваженнями.
Натхнення!:)