Нє, ну як очі можуть здригнутися?! Це ж відразу в голові якийсь мультик прокручується (тіпа очі на стеблинках вискочили з орбіт і здригнулися) і на таке ха-ха пробиває, що увесь ліричний настрій моментально вивітрюється ;)) Може - "я здригнувся" або якийсь вигук зачудування на кшталт "мамцю рідна"... але щось робіть із цим, бо ж не я одна така смішлива! :)
Збиває з толку і лялька - бо в мозку висічено: "хлопчик = машинка, дівчинка = лялька", і очі вперто хочуть бачити дівчинку, а тут - хлопчик! Звичайно, і хлопчики часом люблять бавитися ляльками, але тоді, напевно, треба було про це окремим рядком, чи шо...
Не ображайтеся на зауваження. Зачепило - згадалися свої злидні і випрошена (через силу, бо й випрошувати совістилася) лялька-китаянка в атласних брючках - а "наші" ляльки всі були у платтячках! А тут - у штанцях! Ні в кого такої не було!! :)))

Просматривается что-то (в лучшем смысле, безусловно) что-то то ли маяковское, то ли рождественское.
Я попытался декламировать - и пошло. Т.е., полилось чеканным слогом.
Каждая строка - как выстрел, подкрепляемый соответствующим жестом.
Не пробовали декламировать, о Александр?
Удивительно, как мне кажется, превосходный результат.
Слияния согласных - и те играют "на автора".
Пас в пас, выражаясь по-футбольному.
Диалог с прямой речью продуман до тонкостей.
Но нужно додумывать или видеть.
Кукла, наверное, со временем несколько трансформировалась. Сейчас бывают такие, что ого-го. Существуют даже для взрослых.
Покупаешь, надуваешь (или надутую), берешь - и выносишь.
Удач-дач-дач.

Сашо, і що це тебе, пане Сонечко, на таку тему пробило? :) Ну нащо ЛГ лялька, хай і найкраща, бо ляльки – вони ж безмозкі, нехай ними багаті бавляться , адже ЛГ, крім побавитись, рано чи пізно захоче розуміння, а в ляльок вмонтована тільки функція «Хо-чу…», навіть якщо вони читати вміють. :) « Я цей сум пам’ятаю змалку» - ех, як я колись про велосипедик мріяла, триколісний… :)

та шо ви вчепились до тієї ляльки. мені от вірш пішов, прочитала до кінця))

закоханості, вірші, ляльки - то все тимчасове.

бережіть любов, справжню і взаємну.

Чесно кажучи, прочитавши назву, я подумала, що вірш буде не про щось меркантильне, а більше про моральне "що ти можеш дати". Іноді буває й так, що гроші наче і зовсім ні до чого, але все одно виникає питання - що ти можеш дати? що ми можем дати одне одному? для чого ми разом? і якщо нічого, крім болю - то може... як у віршах Світлани Мельничук? А відповідь все одно не у мозку, а в серці.

Те, що родом з дитинства - незабутнє і найреальніше, воно тягнеться за нами як шлейф... Я Вас дуже добре розумію, Олександре. Ви майстерно змалювали те, чому не так то легко дібрати барв.

До речі, щодо ляльки. ЛГ міг сумувати тому, що не мав банальної можливості зробити подарунок дівчинці - своєму першому (а тому найбільшому) коханню. Це так правдиво і зворушливо... І чомусь саме так я і сприйняла цей образ. Ще раз дякую, Олександре!

Сердечно - боса поезія...А світ такий колючий.Які би їй хоча сандалі запропонувати?
Легко прочиталось із замилуванням:)

Звичайно, відчувається підтекст ширший, ніж в розумінні просто "дати". Справжня любов повинна це перемогти, але ж напевно і трагедій та розбитих сердець з цієї причини "неміряно". Сподобалось.Файно

І укранською мовою так само талановито. Дуже милозвучні у Вас вірші, а головне змістовні.

Як сумно і гарно)