"В первом" - т.е., в переводе.
Я думал, что будет два перевода, ибо стихотворения знакомые.
Но это мне так кажется.

Дякую за зауваги. Так, ви праві, в українській традиції, підмічені вами "благосно" і "всує", містять у собі більш чіткий релігійний відтінок. Зрештою, над цим усім звучить потужне "алілуя", що ніби втримує на прийнятній межі.
Утім, вельми можливо, що підмічена вами "попівщина" була саме тим, чим в основному дихало оточення за юності Марини Цвєтаєвої, і від чого вона відходила до "яскраво модерністського" (як на той час, і для того оточення) "тяжелый шар земной"? У цьому сенсі теж проглядає ота іронія у використанні "благосно" і "всує", та, зрештою, далі видно буде...

За цей рядок можна навыть вибачити Вам іронію у вигляді "збруї цілунків" )

Або так закінчення:
"За те, що смуток ваш, на жаль, не я,
За те, що в смуті я, на жаль, не з вами".

Дякую за увагу, Мріє, дещо виправив, над дечим думаю, потрібен час на цілісне відчуття.
"Зичите" - тут якраз ніби і пробивається ось та іронія, яка в оригіналі чітко не помітна, може щось ще підшукаю на кшталт "мечете"...
"За сонце, не у нас над головами" - тут ніби, в одному із розумінь, відсутнє "що" після "сонце". Так само, схоже і в оригіналі...

"І до вподоби, як ви при мені
На іншу ладите цілунків збрую" певно таки є сенс змінити
на щось таке
"Подобається ще, як при мені
Ви іншу вабите в цілунків збрую...", хоча "збруя", сама по собі, уже іронія...

Напевно правильніше і "За самоту з вечірніми часами" і ще є купа дрібниць...

"На жаль" - вимагало би, зрештою, іншої побудови двох останніх рядків - напевно з "печаллю". Себто "ви" - "уви", ледь не найголовніше. Утім, якщо спробувати пройти думкою трохи далі - углиб "уви", то можна дійти до інших образів з ряду "уви". Зрозуміло, що вони вийшли в мене трохи із півтоном чоловічої іронії, як і в деяких інших моментах. Тому таки не осмілююся на однозначність трактування "переклад", наразі "Із Марини Цвєтаєвої"...

сонце не у нас над головами - це просто інверсія, я бачила інші варіанти оригіналу - там немає коми.

Є, правда, легкий сумнів до слів "о, там" в останній строфі, може "о, ні"? Чи ті слова мають якесь завуальоване значення?:)

Дякую, Адель. Так, як на мене, мають певне значення.
Попри ненавмисну іронію, що швидше викликана розбіжностями цивілізацій - початок 20 ст. і сьогодення - "там" ніби стосується отого "уви" в контексті оцих майданчиків дійства "за ночі без жаги,
За самоту вечірніми часами,
За наші не-гуляння до рання́,
За сонце, не у нас над головами..."

виходячи з цих міркувань, "отам" (в сенсі "там") мало б писатися разом.

Тут ще йдеться про емоцію, що відрізняє "отам" від "о там", хоча емоція "о, там" виглядала би трохи надмірною?

лабіринти ваших емоцій небезпечні для слабих жінок )

Це теж присутнє, о Світлано. Та й коли чоловік трактує суто жіноче бачення, завжди виникають моменти для подивування. А в цілому є ще громіздкі нашарування відкритості-досяжності будь-яких бачень-помислів, що сильно відрізняє епохи. Але якщо свідомо обмежувати можливі розширення усіх доступних естетиці сучасного читача бачень надто вихолощеними образами-словами (для штучного формування допустимих рамок саме тої епохи), то виникають непереборні протиріччя художнього плану?

Словом "іронія" ця, як на мене, швидше стосується (якщо розглядати все в ідеалі, не зауважуючи ступінь невміння "перекладача") нашої нинішньої етики-естетики сприйняття, хоча і трохи вивертає розуміння оригіналу з належної часам написання вірша форми модерністського бачення (що вже теж нині давно не виглядає модернізмом, а лише продовженням, розвитком певної художньої традиції) у нинішню "постмодерністську" сферу, принаймні мого, сприйняття.
Дякую!:)

От тільки допусти чоловіків перекладати поезію жінок... )

Так, Мріє, це серйозна проблема. Але для чоловіцтва в цілому інколи важливо й так, на пальцях, порозумітися з вищим світом.

Чи означає це, що і жінки, перекладаючи поезію чоловіків, мають робити це через фільтр власних уявлень про світ чоловіцтва? )

Думаю, що так, можливо цим і цінні в ідеалі переклади, вони певним чином довершують, чи повинні були би довершувати розпочате оригіналом. Себто не примножувати печалі, а гармонізувати ситуацію впливу поетичного артефакту - наприклад в трохи іншому культурному середовищі, в тому числі і чоловічому. :)

Дуже цікаве питання ви поставили, Оленко. Мушу сказати, що зараз усе на межі, і від декількох змінених у майбутньому слів напрямок може змінитися. Але можемо трохи "потеоретизувати".
Якщо розглядати "модернізм" суто як креативну чи не надто креативну спробу заперечення "для вдосконалення" чи просто задля змін у важливій для автора області тої чи тої класичної течії, то колись той вплив стає для області, а то і для самої модерованої течії, системотворчим.

Чесно не знаю, що там говорили і говорять про Марину Цвєтаєву інші, але, в основному, улюблена область перебування авторки, як на мене, експресіонізм, і така область присутня ледь не в кожній художній течії.
З іншого боку не так вже багато систем передачі-сприйняття інформації - фактично дві - символічна (містерійна) і логічно-понятійна. А ще є ті чи ті сукупності традиційних світоглядів, одні з них проголошують, що неможливе ні сприйняття, ні творчість без урахування світу небесного, а іншим ніби достатньо лише земного, але останні обманюють чи обманюються більше, бо реально використовують значно більше, аніж народжене на землі.
Ось і вся, здається, теорія, далі лише практика і технічні сторони творості.

Що стосується цього вірша Марини Цвєтаєвої, то теоретично, перекладач, напевно єдиний, хто після стількох років має можливість доторкнутися до оригіналу, і дати йому певне тлумачення і вирішення в сучасних умовах.
Як я і казав про те раніше, я спробував підійти методом постмодернізму (для тої течії, якій належить вірш).
Бо постмодернізм (не "постмодерн") у правдивому вигляді вдало довирішує і закриває (принаймні мав би) проблеми підняті "модернізмом" у тій чи тій течії, фактично рухаючи її далі.

"Чекала ширшого коментаря від Мрії Поета, але вона обмежилася фразою, яка абсолютно ні про що не свідчить" - Олено, якби ви опустили очі трохи нижче першого коментаря, побачили б те, чого чекали.

Дякую за щедрі аванси, пані Олено, наш процес невпинний, і, сподіваюся, ми кожен знайдемо те, що шукаємо. Не ображайтеся, якщо я ненароком вас закритикував, кожна спроба, насправді, важлива, принаймні, для ПМ.

Згоден, над цим ще працюю. :)

Насправді не важко дати замінник "збруї" важко відмовитись від основного акцента на "цілую"

На кшталт:

Подобається ще, як при мені
Ви іншу ніжите обіймів грою,
А не пекельні мечете огні,
Що це не вас цілую я з жагою.

Ні-ні, від "цілую" не можна відмовлятися!

Зате як корелюється
"Ви іншу ніжите обіймів грою" із "ласку імені мого, мій ніжний, не" :)

так, красиво. але жаль того акценту (

Тоді додамо нових акцентів :)

О, так - "За те ж саме - що я не вас цілую." - це саме той акцент )

Цей ефект ще К.Маркс, здається, вирахував. :)

Не знаю, Мріє, тут ось клятий постмодернізм змушує експериментувати з трактуваннями, і жіночою уявою... Потрібен, словом, час...

Можливо вдався, а може й ні :)
Перекладаючи, ми, схоже, вчимося давати собі раду із рідною мовою так, як давали собі раду Автори оригіналів. Дечому я навчився у М.Ц., це точно...