ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Там...
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Міжсловесні контроверсії – 5
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
* * *
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Крізь Усесвіт (The Beatles)
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Листопад
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
На чортових куличках
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Заратустра у спідниці»
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
* 255 *
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Оплески осені (рондель)
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
Аматор
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
Мушлі
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Травень
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар

Віктор Кучерук
2026.11.14 08:39
* * *
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.

Софія Кримовська
2026.11.13 20:39
***
Я втішена тобою, я втишена тобою,
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І

Ігор Шоха
2026.11.13 13:49
Експозиція протиборства
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,

Вячеслав Руденко
2026.11.13 10:23
Battle for hearts and minds
Тут важлива місія —
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Інша поезія):

Оксана Стемковська
2026.10.19

Ольга Садкова
2026.07.18

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Охмуд Песецький
2026.03.19

Арсеній Літванин
2026.02.25

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Гренуіль де Маре / Інша поезія

 Рефлекси – штука живуча
Образ твору Поламаною лялькою
Лежу на смітнику.
Розплющені очі повні снігу.
Іржаві кігті страху
Байдуже проклацали мимо
(що з мене тепер візьмеш?) –
А серце сахнулося звично.
Рефлекс…




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-02-13 15:15:57
Переглядів сторінки твору 10747
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.871 / 5.5  (4.893 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.901 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.744
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.07.31 23:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-13 15:36:30 ]
А я думала, що вроджені рефлекси помирають разом з "ляльками"

бажання стати поміченою,
(не для всіх - для того,
хто погрався,і кинув).
а він тепер просто...
зверне з лижні,
щоб не побачила мертва лялька.
Рефлекс...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-02-13 15:39:49 ]
Так поки що ж "пациент скорее жив, чем мертв" ;))
Тому й рефлекси на місці. А лижникові - попутного вітру в спину :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-13 15:42:47 ]
коли поламана душа - "скорее мёртв".
а лижник... хай би спіткнувся, івпав до рівня ляльки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-13 15:44:02 ]
ДОДАТОК: ха-ха-ха(злостиво))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-02-13 16:04:43 ]
А от за "ха-ха" бали мінусуються ;)
Не треба нічого поганого бажати. Хай буде здоровий - здоров'ячко йому ще ой як знадобиться, бо життя і без нашого "ха-ха" тріпає всіх нещадно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-13 17:16:13 ]
ну... тоді хай буде здоровий і... закоханий. гіршого добра годі й бажати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-02-13 19:55:41 ]
Часом мені, Оксанко, здається, що вам не 16... ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-13 21:25:42 ]
так і Кузану здається, а я не розумію чому.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-13 18:01:03 ]
Гм... На мить відчула себе тою лялькою. Рефлекс страху - важко викорінюється. Реально. Мене пройняло, Гренуіль.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-02-13 19:57:59 ]
Дякую за співпереживання.
Та його й нереально, мабуть, викорінити - для життя він усе-таки необхідний. Але коли страх стає основною емоцією... :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-13 18:56:02 ]
Близько мені до душі, Гренуіль. У мене є ще ляльки з дитинства, поламані, але не викидаю і також мішок забавок дітей, чогось (чи за чимось) шкодую. І не дай боже людині відчути себе такою лялькою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-02-13 20:10:34 ]
Дякую :))
Я теж той ще Плюшкін ;) Шкода іграшки викидати, ніби й неживі, а все-таки... Оцю ляльку поки снігом прикидала та фотографувала - мало не убивцею себе відчувала. Потім обтріпала та й бігом у сарайчик, замотала і в сіно засунула - тіпа тепліше їй там буде... Коротше, дитсадок :)
А себе відчути такою лялькою - може, і такий досвід потрібен? Щоб відбити раз і назавжди бажання погратися кимось.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-02-13 19:18:50 ]
Якщо рефлекси є, значить тре’ штучне дихання (спосіб сама вибереш) ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-02-13 20:01:01 ]
Та вибрати неважко - складніше буде цю процедуру провести самій :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-13 22:19:14 ]
Я когда-то написал о тряпичном зайке, брошенном в лужу, имея в виду себя.
И что Вы думаете? Возлюбленная вернулась.
Оказывается, ей было интересно узнать, как я отреагирую на наш разрыв - буду всячески ее поносить или тут же увлекусь другой.
Но был третий вариант.
Я плакаль-рыдаль стихами, но уже названивал другой.

Спасибон.
Напомнили о "шерше ля фам".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-02-13 23:16:59 ]
Думаю, ваша кохана потім вдосталь насиділася в калюжах власних сліз. Аби ще комусь від цього легше стало...
Не все так погано. Он сьогодні день який сонячний був. Та й вітер нарешті вщух - терпіти не можу такі вітри тривожні, три ночі перекидалася на дивані, як млинець на сковорідці, а зараз ось впаду - і нарешті відісплюся! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-19 20:33:31 ]
Зимно... Ніби втрачений рай... Але ж не загублена ДУША!!! А міфи перевтілення здаються вже не такими і міфами, коли читаю Ваш вірш. Схованка (у сарайчику), що у сіні повернула епізоди дитинства, коли я сам ховався у пахучому сіні, зробивши нірку-криївку. Сподобалося, Гренуіль. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-02-22 20:13:46 ]
Дякую й вам :)
Сіно - це класно, особливо взимку: літом пахне. У нас нема ніякої живності, яка б сіном харчувалася, і навіть собаки, щоб у буду сіна накидати, але ж я траву все одно косила ціле літо - аби долина на ліс не була схожа - то й закинула трохи сіна в сарайчик, виключно для того, щоб взимку понюхати ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-23 17:02:00 ]
Сіно!... Радий за Вас, Гренуіль, що Ваша пам"ять (генетична) невмируща. Ото ж і я ніколи не забуду, як тато (світла пам"ять його душі) підлітком зганяв мене, як кота з печі 14 січня ще вдосвіта. За це я йому вдячний. Він казав: "У день Василя Великого Василь маленький має посипати у хрещених батьків, віднести сіно і привітати з Новим роком. Ніч. Зимно і страшно. Хочеться спати, а йти далеко. А понюхаєш сіно і з"являються сили та стає веселіше...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-28 18:51:10 ]
Гренуіль! Завтра ВЕСНА!!! А згодом прийде день, коли Клара чи Роза (в революционном угаре) придумали свято... Втім, йдеться не про них. Здається Екзюпері писав: "Женщина стоит ровно столько - сколько стоят её божества".
За Ваші лики весен!
За Ваші Божества!..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-03-06 22:49:19 ]
Я оце без інтернету сиділа - так що відповідаю аж майже напередодні отого самого "угарного" свята :)
Дякую за привітання (чи це тост? ;)) )
Тоді - і за ваше здоров'я і вашу весну в серці! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-03-07 18:53:20 ]
Така безросвітність - усе перегоріло..
Але раз серце ще сахається - пациєнт скорєє жив чєм мьортв.
Тре терміново доброго дохтора Айболитя! Агоов!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-03-08 21:20:54 ]
Знацця, так: ви - направо, я - наліво, і гукаємо, поки похрипнем... хтось та обізветься! ;))
Дякую за надію :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-03-08 23:48:19 ]

Гре де Ма, Гре де Ма,
порятунку нема,
сенема Гре де Ма,
зал ковтає пітьма.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-03-13 11:03:57 ]
Та нехай ковтає - це ж тільки кіно... Сеанс закінчиться - і світло увімкнуть :)
Але яка відданість ПМ - щоб чоловік у жіноче свято, пізно увечері коменти писав... мала б капелюха - зняла би ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-09 18:22:25 ]
Гренуіль! Ні, ні! Каганець - це не лампада у якій згорає олія чи лій. У наших краях так називали ту саму (відому Вам) гасову лампу. Я називав каганчиками ті лампи, які мали звичайний стрічковий гніт. А ще у нас був великий і потужний каганець із округлим, як рукав чи панчоха гнотом. Його можна було ставити на стіл, або вішати до сволока на стелі. Велике скло розсіювало багато світла. Пам"ятлива картина: вечір, стуляю віконниці і запалюю у хаті каганець. Яскраве тремтливе світло хвилями (квантами) заповнює вщерть кімнату і ніби вилітає крізь шибку. Дивлюся у вікно, а віконницю наче хтось відкрив невидимою рукою...
Щодо музики. Можливо висхідні струмені повітря вихром вривалися всередину отвору гноту і вже звуки палахкотіння входили в резонанс зі склом і іншими деталями, але ці звуки (не перших октав) були відчутні. Це не маячня. А ще зрідка потріскував гніт нібито скрипаль торкався пальцями струн (печикато). Уявний скрипковий ключ - ключ "Соль" писав мелодію, яка змінювалась, якщо відкрити сінешні двері. Дивовижно! Видавалося, що каганець - якась жива одухотворена істота...
Нехай, Гренуіль, у каганчику Вашої душі ніколи не закінчується паливо, а віртуальний гніт не стане мріти й притухати...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-03-13 11:12:14 ]
Ех... хочу на лежанку, застелену радюжкою (а під тою радюжкою насипане соняшникове насіння - щоб сушилося), і щоб у хаті отой каганець світив-співав, і щоб пирогами з яблуками пахло... якась я геть несучасна :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-03-13 13:58:58 ]
Смітник - це розкіш,
феєрична мрія.
Хоча б один той кігтик
з забуття...

Привіт!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-03-13 17:24:18 ]
Привіт-привіт! І де це можна було пропадати цілий рік? ;)) А розкішні смітники - на Рубльовці (якщо вірити "Нашій Раші") :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-13 14:14:44 ]
Гренуіль! Отож і Ви нагадали студентські роки. Їхав з Харкова. Зламався автобус. 26 кілометрів ішов снігами пішки. А вдома велетенська піч (якої вже давно немає) гаряча, ніби розпечена жаровня. І соняшникове насіння... А я змерз, як цуцик і перетворився на льодяника. І якби не ота піч - то була б реанімація... Дякую Вам за вашу несучасність і колоритність. :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-03-13 19:33:25 ]
Дякую і вам - за те, що в минуле вертаєте... Там так багато хорошого і рідного залишилося :)