Я щиро радий такій можливості, поспілкуватися із особливо сміливими поетками і читачками.
Хоча я глибоко сумніваюся, що контекст зацікавлень масового українського автора і читача доріс до рівня актуальної проблематики витіюватого жанру Куртуазного Маньєризму, тим не менше, знайти його риси в особливо сміливих завжди можна.
Хоча, наприклад, в ЛіКо, я їх не знаходжу, можливо це мій недолік, а можливо і її (про спільний говорити вже, схоже, запізно). Себто, я маю на увазі, що відсутність практики (навіть уявної) витонченого поводження, робить прекрасних дам основними учасниками шахтарських буднів значно раніше, аніж ото видається учора ще таким прекрасним і жаданим...
Але ваба, чи там зваба - не найголовніша втрата з відсутності "ажурностей". Як, зрештою, і втрата тіла - не найголовніша втрата, одначе жінки, що не відчули у цьому світі дарованих їм Провидінням меж чуттєвості, не мають витончено-осяйного майбутнього... :(

Будуть запитання, то я в назначений час повернуся на ПМ. Обіцяю, зауважити усе те, що з такою мрійливістю розглядалося вами, як продовження, у безодні сині над головами, що - до пори до часу - ще зберігає сітківка, у тому числі, і панчох...
Дякую за увагу...

Якщо це не порушуватиме наші домовленості, початком, ключем до розмови оберу рядки останньої своєї спроби.

                                Подарунок собі

Сині мелодії моря і пряного вітру,
Любості глорії чаші едемського сидру -
Ти віддавалася, і ніби юність вертала
Хвилі прибою на лезо п’янкого сандала.
……………………………………………
……………………………………………
Нам покорилася кода торкань і цілунків.
І для оби́двох одна була снива піала...
Та на світанку я вийшов із хіті лаштунків -
Ти прокидалась в обіймах і не впізнавала...

Хіба може ключ ручної роботи порушити домовленості?
Отже, сьогодні о 18... )

Адо, краще вже жінка з галантним маньєристом :)

Не певен що Пруст знав куди саме веде уява, принаймні, знаючі кажуть, що обсяг там значно обширніший, отже двері не тільки до насолоди… Колись я зачитувався Б.Райновим, так ось, знаний письменник і мистецтвознавець, вустами свого героя (Еміла Боєва) насолоджувався тим, що тримав уяву під повним контролем. Стосункам із жінками це не шкодило. Тут чоловіки мають більший вибір аніж жінки. :)

А якщо дууже серйозно, то я чував, що розвиток уяви – то перші кроки до першого, суто людського органу чуття з назвою «інтелектуальна чутливість», тому на твоє запитання мені найцікавіше відповісти – «інтелектуальна чутливість» дає вагомі підстави для розвитку тієї енергії, яка призводить до насолод, здебільшого невідомих земним… :)

Щодо ¼ - то це трохи інший дріб, - але як Галантний Маньєрист відчуваю себе досить цілісно. А шизофренія, наскільки я розумію – це нездатність до адекватної цілісності. :)
Кажуть, і що кожна нормальна особистість насправді є складовою чогось вищого, і те, що ця особистість не знає нічого про свою вищу цілісність, ще не говорить на користь цієї особистості?
Уяви собі ситуацію, що після земного буття, ти перейшла до стану обмеженої потойбічної свободи свого «я» в конкретних межах іншої особи – ці варіанти і тут можливі, все залежить, напевно, від глибини проникнення розуміння у власну підсвідомість?

Схоже, ми читали ти ж самі книжки ) Але Пруст знав, що каже, бо йдеться не тільки (і навіть не стільки) про носолоду тілесну. Щодо вибіру жінок, тут уява, яку вміють стримувати деякі чоловіки, програє дару інтуїції, якою жінки від народження наділені більш щедро )

"Інт. ч-сть" - це ніби бонус, виходить. Її можна виховувати в собі, розвинути чи це "нагорода богів"?

Я не сумнівалася в твоїй адекватності, просто кожен бік Місяця має свої тіні )
А те, що ти пропонуєш уявити, я вже давно зробила, але не впевнена, чи не зашкодить це обом особистостям )

Інтелектуальна чутливість, схоже з'являється лише в процесі набуття творчого досвіду, ангели можуть мати до цього дотичність. Мені завжди здавалося, що гармонія сходить згори, і торкається потреб внутрішніх, а те, що приходить знизу, в основному, акцентоване лише на зовнішньому...

тобто, особистість, яка не займається творчістю, практично позбавлена можливості розвитку "ІЧ", так?

Схоже, що "ІЧ" - безперервний процес... Тривала зупинка дихання, їдженя, пиття вбиває систему особистісного зростання значно швидше, але так само і з творчістю - її зупинка приводить до незворотних процесів...
Що втрачається? Напевно можливість стати собою? Кому далі потрібен "не ти", якщо було замовлення саме на "тебе"? Куди далі? Повернення до складових?..

але ж не всі займаються творчістю. або ми розмовляємо про різну творчість? або творчість може мати не обов"язково "матеріальний" вигляд?

Творчість - найширше поняття, це точно. Але більшість свідомо відійшла від творчості, що буде, як пишуть древні, відповідно зважено і по-заслугах оцінено...

можливо, моє порівняння видасться тобі грубим, але ти, мабуть бачив ножі, ручки до яких робили у в"язниці. хіба це не творчість? але хіба вона додає ІЧ?

Не творчість. )
Творчість не служить ентропії матеріального.

Галантному Маньєристу подобається процес, прикро, що цей процес обмежений суворою відповідальністю… :(
Одним словом, орбіта польоту оголеного тіла далі має значення…

Щодо глибини питання, то знавці кажуть - ми всі роздягнуті, там всілякі наші дрібні таємнички палають як маяки у добру погоду. Тому зрілий погляд йде ще глибше – у гру з промислом, безумовно, тут виникає явище взаємної оголеності, і таке переплетіння дає особливо витончений результат. Але у випадку Галантного Маньєриста ситуація ніколи не заходить у душевні, духовні простори – цілком достатньо незабутнього дотику без поглиблення теми з обох боків… :)

Тобто, для ГМ "поріг допустимості" в любовній грі - це процес і доторк (у всьому багатстві значень)? )



Тоді, не занурюючись у духовні простори, скажи: смак, запах або колір – що з цього найбільше надихає тебе?

Ти перебільшуєш чоловічі можливості - вони, схоже, значно банальніші - мені здається, доки чоловік ще може - його збуджує все :)

отакі ви самці? )))

Так і повинно бути - тілесне теж від Творця :)
Доки існує тілесне - його потрібно підтримувати у належному стані... :)

а як щодо "роздягати" в сенсі - зняти паранджу умовностей?

А мене навчали недавно в одній дуже хитрій бурсі, що чим далі, тим більше умовностей - і справа зовсім не в паранджі, пасьянс потрібно складати з урахуванням усіх тонкощів...

(після допиту даш "адресочок" бурси?) )
хіба можна починати розкладувати пасьянс, знаючи наперед його результат? за умови чесної гри, звісно )

Знову ж таки, це питання до мудріших. :)
Але я чув, що ефір і вогонь - стихії, народжені першими, ще до появи пари Неба і Тверді, - а людина створена із єднання матерії Тверді і духу Творця, і ще чув, що перемінні стихії ефіру і вогню не можуть відображати ні жінку, ні чоловіка…

Що стосується суто мого погляду – то жінку ні з чим не порівняти, хіба що лише з роками вона ( в ідеалі) більше нагадує чисте тепле сяйво, аніж чоловік…

В юності ж це сяйво таке приємно вологе, і імпульсивне, палахкотить барвисто, часто нещадно опалює крильця метеликам. :(

Моє питання торкалося особливостей сутності жінки і чоловіка. Вода - приймає форму посудини, в яку її наллють, але вона ж точить камінь і може залити вогонь. Тобто, за своїми dhyenhiyvb vjжливостями вода сильныше за вогонь )

Ці стихії, схоже, можуть належати і чоловікам і жінкам.
Магія взагалі дає можливість керувати стихіями як завгодно...

Казали, ти просунувся у вивченні магії. Цікаво буде поглянути на результат )

Мені теж :)

Я чув, що тільки перешкоди у зростанні любові примножують печалі…
Мені ж, особисто здається, що кожній жінці часто не вистачає ласкавих рук, які вміють позбавляти від печалей. У цих руках є щось трансцендентальне, не так вже сильно пов’язане зі знайомістю обличчя, власне, про це мій віршик, що вгорі :)

Взагалі-то, я запитувала не про жінку, а про світ у цілому.

Щодо жінок, думаю, що навіть не ласкаві руки будь-кого мають значення. Бо ласкавих рук багато, і тут можна не втриматися на межі ) Важливо, щоб власник цих рук розумів і був на рівні тих "печалей".

Питання хто є власником торкання до жінки - ще те... Інколи те, що ми бачимо - омана, є вищі процеси, і жінки початково ближчі до них, як на мене...

І в жодному випадку жінка не повинна опускатися до рівня "свого" чоловіка, - зменшувати розмір своєї "загадки" під його, початково, найпростіші відгадки...

а якщо "свій" чоловік не дотягується до неї, але вона не опускається до нього, виявляється вакуум. який, як нам відомо, чимось (кимось) та заповниться?

Кажуть, заповнюється все лише Промислом - якщо угору, і Недолею, або Дияволом, якщо "вниз"?..

Тоді уявимо випадок, коли чоловік щасливо "дотягнувся". І зробив це настільки вдало і щільно, що ані Промислу, ані Недолі місця вже не лишається. Що тоді очікує на особистість жінки?

Це щастя!
Промисел і недоля не зможуть нічого з цим вдіяти, теоретично :)

отож бо - теоретично. а практично ти знаєш такі випадки?

Маньєристична галантність, як на мене, - це завжди перемога щедрот підсвідомості, над неладами свідомості… :)

Але я чув, що «підсвідомість» - це саме той простір, куди можливе розширення нашої свідомості без остаточного поривання із тілесним. А духовний світ – це і під нами, і над нами, - я ще чув, що після достатньої розробки «інтелектуальної чутливості» з’являється можливість реальної співпраці із духовною енергією, що набуває відомих нам матеріальних рис….

Для безвідповідальних стосунків «він» - «вона» разом із цим з’являються певні застереження. :(
Але не на рівні ефемерностей подружньої «зради»…

здається, інколи така співпраця виливається саме в безвідповідальні стосунки "він - вона", які при всьому цьому ніяк не позбавлені приваблюваності )

"Він" - "вона" - це завжди мірило "людяності", так? Щасливі стосунки завжди створюють нову реальність - цим потрібно користатись, дитина повинна зростати, особливо, коли ця дитина ти сам?

:)
Спочатку мені здавалося, що я передусім практик, і жодних обмежень з експериментами не визнаю. Але потім зрозумів, - вищі сили утримують від безоглядного експериментаторства. :(
З вищими силами взагалі важко дати раду (згадай, Юль, дитинство і батьків)…
Якщо я аж так, нагло, обертатимуся до них (вищих) спиною, можу отримати доброго стусана, що є більш аніж реальною загрозою… :(

Знову ж таки, я начуваний, що маньєризм, як наприклад, експресіонізм, і модернізм, це не самостійна течія. В руслі основних світоглядно-мистецьких течій маньєризм має свої засоби, і як все у цьому світі, градується від самого низу, до самого верху. Внизу «Кесареве», а вгорі «Боже». Куртуазний маньєризм – ближче до «Кесареве», галантний – до «Божого», але візуально це лише напрям жесту – Куртуазний – униз, галантний – вгору, - що в ідеалі є візуальної специфікою «інтелектуальної чуттєвості» - його пластикою постзору, що і є позитивною частиною і в суті «постмодерну».

зважаючи на вищеозначені розтлумачення, деякі поети просто не наважуються зізнатись у власній приналежності до куртуазного ордену:))) До речі орден куртуазних існує, а галантних?

Юлечко, мені здається, що орден "галантних" настільки не двірцевий, що може існувати лише на межі найтоншого сприйняття саме цих авторів...
Невдовзі, кажуть в існуванні ПМ відбудеться невеличкий, але революційний крок, що відокремить світи тих, чи тих рубрикових спільнот від руйнівного впливу неофітів... :)

Ну «манірність», як на мене, це, в основному, інфантильність. Це, як ми всі з дитинства. Хоча до сили і краси жесту, чим, кажуть, насправді є маньєризм, приходять не з «манірностей». Себто прозорість в потузі надбань - сила Маньєризму, а незмінна спрага за силою з боку «манірності» - добра тема для перемог маньєризму…
Отже, не близнюки, а, напевно, та ще пара для пікантної еротики, що має найглибші перспективи…

що таке "пікантна еротика" в твоєму розумінні? бо інколи зустрічаєш вірші, які автори вважають еротичними і навіть пікантними, а насправді воно не є ні тим, ні іншим.

Пікантна еротика, це божественне в ньому або в ній, з погляду партнера, що шукає не влади і покори, а можливість подякувати Творцеві за надане... І хай завжди так буде! :)

красиво ж сказав як ))

Маньєристичний герой, це, здається, завжди сотворіння достойного майбутнього? Практика показує, що так воно пізніше і стається…
Слід, у вигляді твору залишається, сцена рухається далі… :)

тобто, третій варіант? у шапіто свої маршрути )

Начебто є, але, напевно йдеться не про "цю" чуттєвість, а в основному про «ту», іншу? :)
Певно багатьох цікавить подовження згасаючих ( некомпенсованість чого і робить нас дряхлими, так?) «зовнішніх» чуттів (слуху, смаку, дотику, зору, нюху, рівноваги, тощо) в контекст «інтелектуальної чуттєвості», -
тут можливе найглибше дослідження, проводяться експерименти, деякі теоретично розробляються у вигляді творів : )))

експерименти, кажеш? а як розпізнати, чи вдався він, чи ні? має бути хтось, хто міг би це оцінити, чи не так? чи тобі це не важливо, тобі важливий процес? )

Невдалий експеримент на досить високих рівнях енергії тяжіє до великих проблем... :(
Результати з'являються завжди. Якщо йдеться про позитивні, то це приборкання і акумулювання енергії, вплив цієї енергії на хід справ навколо... :)

А от ми зараз проведемо такий собы творчий експеримент )

Майже випадково натрапила на вірш Назара Федорака, написаного в рамках маньєризму. Останні два рядки цілком залишають його в рамках куртуазності. Пропоную тобі закінчити вірш на засадах галантного маньєризму )
* * *
Накритий небом я, і ти накрита,
Лише... фасоля вигналась і там
Дірявить небо - хоче вище жити.
До речі, а чи жити вище нам?

Ходімо догори по фасолинах,
Як їжаки мандрують по грибах,
Тримаймося за пісню солов'їну,
Аби не впасти вниз - комусь на дах.

Направду, не до вишуканих віршів,
Коли склепіння ближчає щокрок,
Вже видно й дірку в небі, та найгірше,
Що в неї не пролізе й огірок.

Ну Назар Федорак не такий простий, як могло би здаватися в останніх своїх рядках :)

Накритий небом я, і ти накрита,
Лише... фасоля вигналась і там
Дірявить небо - хоче вище жити.
До речі, а чи жити вище нам?

Ходімо догори по фасолинах,
Як їжаки мандрують по грибах,
Тримаймося за пісню солов'їну,
Аби не впасти вниз - комусь на дах.

Направду, не до вишуканих віршів,
Коли склепіння ближчає щокрок,
Та глянь, здається, й дірку в небі збільшив
присвячений твоїй жазі рядок.

Щоправда, це все наспіх (за пару хвилин, в умовах інших відповідей - поки сюди дійшов) і тому дещо, здається, неоднозначно вийшло...

А ніхто і не казав, що Назар Ф. простий, пропонувалось просто змінити кут і напрямок спостерігання за діркою в небі )

Мріє, я радий би, але всі ці поняття збігаються в одне моє «я», і я не можу виділити їх значущість у собі.
Теоретично мистецтво «любові» відкриває тому всьому дорогу розвитку, а дорога розвитку розширює розуміння «любові», а практично, якщо думати суто про «любов», то жінка у певний момент не відчує найголовнішого, рвучкої пристрасті загарбника, крізь чиї руки вона так солодко протікає….

Ні, дорогий, з жінкою треба думати про "кохання" і намагатися втримати те, що протікає, поки воно не утікло ))

Природа чоловіка така, що коли він починає "думати", то йому вже не до кохання...
У цьому сенсі - маньєризм найширша дорога пристрасті! :)

Так, безумовно, тут або думи, або кохання ) не варто стрибати в гречку, розраховуючи урожайність гречихи )

але підозрюю, що маньєризм - принаймні, галантний, скоріше - описування пристрасті, а не вона сама )

Як сказати, як сказати...
Спочатку було слово? А потім все інше... :)

Наш друг Дон Ж.- ось цей якраз скоріше діє, може, не завжди так галантно і не так маньєристично. за що, власне, і отримує іноді "на горіхи" ) ГМ, натомість, завжди має "запасний вихід" завдяки мотузковим сходинкам на вищі щаблі )

Саме так, у Дон Жуані зійшлися інші властивості, він сублімує "в", а я "над"... :)

а наш третій друг що сублімує? )

Напевно у декого навіть більше ніж один :)
Тут якась таємниця єднання «тонких» (невидимих) і видимих нам сфер буття,так? - знову ж таки, кажуть, що свого ангела нам втратити значно важче, аніж йому нас…
Жінкам не даремно дуже подобається звертання «мій ангеле»… :)

а що може стати причиною втрати свого ангела? і що - причиною втрати нас з боку ангела?

Кажуть саме відсутність творчості у нас, та й ангели у цьому світі живуть, лише у верхній його третині...

Особисто мені здається, що всі, хто мене цікавлять – живі, - мене познайомили з технікою сприймання такого зв’язку, - не важко вийти на потрібну хвилю, але, з огляду на не співмірності обсягів і вимірів, виходиш завжди на щойно залишений слід…
Чого, в принципі, цілком достатньо…
Що робитиме правдива Богиня з такою комахою як я, якщо раптом відчує мою присутність? :)

Цим особам дуже не сподобалось би сюди повернутися - "там", кажуть, значно краще...

тоді можливо є ті серед живих і ще не знайомих особисто із ким хотілося б посидіти за приємною бесідою та келишком смачного? Конкретизуємо - з ким із сучасних літераторів Галантний бажав би поспілкуватись про вічне і земне?

Майже зі всіма, хто мене цікавив, я зустрічався - знову ж таки Промисел. Вони приходили до мене - у прямому сенсі, через двері моєї квартири...
Не важливі прізвища, приходять потрібні, - напевно рівень завдань, які вирішуєш, повинен бути відповідний тому, що від тебе вимагається "згори", або ж "знизу"...
Всіляке ж було... :)

залишений слід - це не доторк, не очі, не тепло руки... а мені хотілося б, наприклад, дізнатися у Екзюпері, що все ж таки сталося з його літаком тоді.

Хіба це має істотне значення?
Утім, кажуть саме дівчача цікавість наповнює цей світ народонаселенням?

може, і не істотне, але надає відтінки.
кажуть, що саме відтінки і напівтони надають глибину ) а народонаселення зростає через великі запаси гречихи. наразі це вже стає неакутальним. принаймні, в Україні.

Я десь чув, що час, насправді, - лише відстань між подіями. Тому події, їх рівень визначають часи, живі сліди дають можливість спілкуватися, а ще є зв'язок через Провидіння – зі всім. У цьому сенсі і я маю можливість жити у будь-якому часі, створюючи в ньому відповідну подію, чим більша подія – тим вищий рівень енергій пов’язує відповідні події, - і ці енергії дано відчувати, і керувати ними…
Але…

Але...?

Але так як енергії в іншому вимірі, то й вязання вищих енергій тут створюють твої події там. :(
Отже тут у будь-якому випадку доведеться мучитися, принаймні, з прекрасними дамами... :)

Тобто, своєрідний ефект "метелика Бредбері" - тільки на рівні енергій.
Ну, нічого, думаю, Галантний Маньєрист ще помучиться у своє задоволення з дамами, адже, спілкуючись з прекрасним, ми й самі стаємо прекраснішими )

Що мій ангел не подужає… :(

На щастя, ні, не знаю, - але кажуть, їх кількість зростає, чим більшою стає твоя сутність… Це лякає...

Чому лякає? це ж закономірний процес - більший об"єм вимагає заповнення... Хоча, кажуть, іноді демони - це не завжди напрям униз. За Сократом, наприклад, навіть творчість є результатом діалогу з демоном.

Духовний світ є вгорі і внизу. Є ті, хто вмирають, і ті, що приростають життям. Якщо описати певну симптоматику, то багато хто зауважить, що і з ним те ставалося...
Тут багато небезпек... Не даремно кажуть про великі сутності, що впали... Кажуть, багато з них і досі ще падають... :(
Але ця проблема не стосується переважної більшості побожних українців. :)

Мені здається, що інформаційний вакуум розвиває лише манію величі, або ж крайню протилежність - відчуття неспроможності. Між тим, ніби, реально існують межі – на яких зупинився (тимчасово) філогенез сучасного «єства». І тому з цим питанням краще вчасно визначитися. Бо сприйняття гасне з роками природним чином – «саме по собі», як і здатність адекватного поводження у цьому світі. І творча потуга, теж ніби, намагається перейти із зовнішніх проявів у внутрішні. Наразі мистецтво «писати» виглядає для мене, як створення фундаменту для внутрішніх рукописів, які не згорають. А гармонійна поінформованість допомагає не лише не поставити прекрасну даму у незручне положення (ах, як часто те траплялося, на жаль будучи неминучим) і точно визначитися із власним надзавданням, дослухаючись порад із тих уст, які давно замовкли у світі цьому…
Але зараз спостерігається, як на мене, все глибша проблема інформаційного обману – переважна більшість зовнішньої інформації вже перекручена. Схоже, що людство само себе гробить, змінюючи все, до чого досягає «цивілізація».
Це передбачено.
Тому є речі, яких цивілізація ніколи не знайде, але які хомо здатен відчути і використовувати для свого розвитку, але з нуля на ці висоти не піднятися самостійно, навіть якщо тебе навчатимуть різні жінки... :(

Найтаємничіше? В цілому? Це як жінки здатні впускати у свій світ будь-яких чоловіків, для цього їм часто доводиться покидати небо, інколи назавжди.
Тут велика проблема в українських жінок, чоловіки-українці, схоже, відучилися зростати, а ті що вміють зростати мають вроджений потяг до зміни географії проживання...
І тому, ті чоловіки, що здатні зростати, тут часто не можуть знайти адекватної супутниці...
Звідси і проблеми адюльтеру, напевно...
Хоча, шлюб, і далеко не догма, але діти - це вкрай важливо...

Ви вище писали про "ласкаві руки". А тепер дивуєтесь, що жінки "впускають" чоловіків. Нелогічно :)

Вони впускають не ласкаві руки від Провидіння, а, схоже, зручні об'єкти для домінування у справах "не своїх"?

Але де ж тоді українським жінкам набратися тих рук "від Провідіння", якщо зростаючі чоловіки змінюють географію? Якщо йти за вашою логікою, жінки просто приречені на самотнє життя на своєму "небі".
Цікаво, що в такому разі навіть адюльтер (з боку жінки) не вирішує проблеми. Може, все ж таки проблема в чоловіках?

Ні, саме в жінках, їм дано начаровувати реальність, чоловікам - матеріалізовувати охоплене... Якути вішають за потреби перед мордочками своїх лайок на жердині шматок мяса, і процес іде.
Як впливають нині українські жінки на залишки козацтва? Якось впливають, але можна і потрібно, напевно, робити це ефективніше, раз у нас культура матріархатна. :)

З якутами ви мене розвеселили :)
і ви вважаєте, що жінка, скажімо, німецька або близькосхідна, вміє більше начаровувати дійсність і тим самим впливати на чоловіків? чи там просто м"ясо доступніше? чи лайки більш тямущі)

Щодо Німеччини, думаю, все навпаки :)
Там культура останні віки суто патріархальна, себто, там, схоже, вважають, що жінки вже всі обрії давно начарували, що могли дали, а чоловіки зразково те все доглядають... Але, попри економічні гаразди, є купа проблем, які в Німеччині лише зростають, так але... і гроші бюргерам дуже потрібні чи не для спілкування саме з чарівними представницями інших культур - гори перевертають, сумлінно і старанно, і все аби прошепотіти час від часу "das ist Fantastisch!"
І все менше і менше білої раси, чому ж так? :(
А жінка в ісламській культурі виглядає хоч і вельми цінимою, але в цілому - невиправдано ущемленою, і значення жінки для ісламського суспільства звелося лише до сімейних обріїв, так? В результаті такі країни різко втратили усі інші обрії - і надійно застрягли в середніх віках?

можливо, тому, що патріархальність занадто сковує природні містичні завдання жінок? а ті обрії, де вони ще живуть, пролягають поза межами проживання білої раси?

кажуть, що східні дракони розуміються на цьому найкраще, вони могли би багато розповісти, якби...

Певно, Дракони тільки в казках розмовляють з відважними мандрівниками-героями.
Кажуть, цільність Дракона дуже рідко повертається в цей світ. Тому, в основному, тут є можливість діалогу зі "складовими".
Але боюся, що зачіпаючи публічно деякі теми ми виглядатимемо в багатьох, зазомбованих геномодифікованою наукою, очах не надто переконливо. А переконувати когось у чомусь зовсім не є нашим завданням. :)

Повертайся через годинку, ми ще не закінчили )

Я так розумію, що для мене буде зроблене щасливе виключення, і в підсумковому обговоренні моїх відповідей висновок - "знову ж таки про Г.М. важко щось сказати, бо всі свої переваги він надійно і підступно сховав за недоліками" - сказано не буде. :)

О, привіт, привіт - ранковий десерт для делікатного гурмана розмова про очі...
Насправді мої очі тим зеленіші, чим більш юна фройляйн в них дивиться. Тож інколи вони набувають і кольору пустелі...
Мрії і щастя - завжди при тому, хто пізнав казкові таємниці життя на планеті Земля. :)

:)
Кажуть, коли цільності не вистачає простору, вона повинна його сотворити, і перехід цільності у новий простір не означає повноцінного покидання старого простору, в якому поступово втрачається минула цільність, але це відбуватиметься надто довго - знову ж таки, кажуть, до останнього хомо...
Щодо Г.М., то я фрагмент цільності :)

У певному сенсі, я його виконую на цій сторінці. :)
Саме в цьому сенсі, Адо.

Дамський Клуб на поетичному сайті?
"Остання Рима"
Або ж "Візаві"? :)

Тверде і остаточне переконання себе 7-го березня, що маленьке і тепле краще за велике і ілюзорне. :)

Вагітна його мріями? :)

Здається, щаслива пара є динамічно самодостатньою.
Туляючись удень спинами одне до одного вони охоплюють світ навколо, другу половину доби цей світ має вже відчуватися між ними...

Але ті, що відають природу речей, кажуть, що коли звучить "Бог сотворив людину, як чоловіка і жінку" то це не значить, що йдеться про шлюб...