Любочко, коли б всі так думали, як Ви. Тоді може б була надія на спасіння. Глибокий вірш, дякую!

Дякую, Тетяно. Сама - тільки-тільки "перезавантажую" власну свідомість, сама - "дофантазувалась". Тому й народився цей вірш. А головне, що кинулось у вічі - надто багато, як на мене, останнім часом "розплодилось" художніх фільмів-катастроф. Способів загибелі планети у них - на всі "смаки". Це якось насторожує...

Так, бо думки, страхи стають реальними. Світ віддає те, що ми йому посилаємо.

Зв’язок між підсвідомістю і реальністю, Любо? Думки мають здатність матеріалізуватися - читав пару таких теорій.Звісно, якщо постійно пропагується шквал негативних (катастрофічних) емоцій, це не може минати безслідно, в першу чергу в психіці людей. Вплив на природу напевне більш опосередкований, не такий очевидний. Але добре і вчасно б’єш на сполох. А якщо останній рядок так:"Як ні - то тоді нічого, ніколи, нізащо, ніде…"

У Поета є таке право говорити, не мовчати про наболіле. Набридли офіційні і неофіційні замовчування, брехня, від якої так багато на світі зла. Спасибі, Любо, за вірш, за Вашу небайдужу позицію!

о! я теж вважаю, що чим більше думаємо про погане, тим більше шансів, що воно таки відбудеться!

Дякую, Іване, за роздуми. За пораду теж дякую, але мій варіант для мене більш сприйнятніший, чіткіший. Та я ще подумаю. У твоєму - мені не подобається збіг "тото"...

Дякую і Вам за небайдужість, В'ячеславе.

Дуже рада, Юлю, що ми однаково вважаємо. Дякую за підтримку.

Ось чому кажуть, що краса врятує світ, любов врятує світ. Може він ще тримається завдяки таким людям, як Ви, Любо. Завдяки тим, хто несе в собі світло і розливає його поміж людьми, у душі, у серця.

Дякую, Адель, здається мені, що і Ви - належите до світлих людей. І взагалі - таких людей багато, на ПМ в тому числі. Інакше... одному Богу відомо, як ще цей світ тримається.

А щодо проблематики, яку ви підняли у своєму вірші, Любо, то вона дуже актуальна. Але ж очевидно, що ніхто "не схаменеться", бо не йдеться про те, як багато хто вважає, що "добрі люди роблять погані справи". Нелюди руйнують Господнє добро - це значно точніше.
І що можна масовому нелюдству сказати? "Схаменіться?"
Чи не казав про це Ісус в Єрусалимі і в інших місцях? І що?
Які висновки?
Як на мене, то досить важливі висновки. Той, хто каже "Схаменіться!" повинен бути достатньо Божистий, аби створювати противагу недоброму, інакше - це пусто-порожнє стрясання повітря.

Фактично, стара біблейна істина - у місті, місцині, аби воно не було знищене "звище" чи "знище", повинно перебувати якась кількість праведників, що одним своїм багатоплановим існуванням утримують рівновагу у світі...

Любо, у зв"язку з рядком "І Бог чергову катастрофу відмінить чи хоч відкладе?" мені згадалася думка одного зі співрозмовників якраз щодо цієї теми. Процитую:

"Иезуит Малагрида объявил лиссабонское землетрясение 1755 г. Божьим наказанием за грехи лиссабонцев. После этого Маркиз де Помбал инициировал показательный процесс с обвинением Малагриды в ереси, которая выражалась в том, что тот приписывал Богу преступление - гибель детей - и кощунство, поскольку утверждал, будто ему известны Божьи планы. Малагриду сожгли."

Я, звісно, далека від звинувачення Вас у єресі і т.п. :) але чи не часто ми перекладаємо результати і наслідки власних діянь на чиїсь плечі, навіть Його? Тим паче, коли мова йде про стихійні лиха.

Я зрозуміла Вашу думку, шановна РМ. Людина - справді несе в собі світло, вірніше, я б сказала, відображає у собі як у дзеркалі(кому якою мірою дано) Божественне світло. Темними бувають хіба що так звані "нелюди". Приймаю Ваше слушне зауваження щодо некоректності мого висловлювання.

Щодо вірша... теж з Вами погоджуюсь. Це лише кволий писк "малесенької комашки"... ніхто його не почує, нічого він не змінить. Я, звісно, це усвідомлюю, тому й заклик той - "уявний". Та все-таки, десь в глибині душі жевріє надія: якщо "усім миром" - "а раптом це допоможе?" Тим паче, Ви ж самі сказали - всі люди - світлі. Отже - вже певною мірою Божисті. Тому погоджуюсь з Вами і щодо "старої біблейної істини".
Дякую!

І Ваші зауваження цілком слушні, Любо. Щоправда, цим рядком я аж ніяк не намагалась перекласти відповідальність на Бога. Тут лише усвідомлення того, що на все Його воля. Спочатку було Слово. І останнє Слово - теж за Ним: було, є і буде.
Дякую за небайдужість.

"У Землі теж своє життя..." - який цікавий вислів... Дякую, п.Миколо.

!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Десь я натрапляла на таку інформацію, що цей землетрус був давно спрогнозований, але люди (у даному випадку японські науковці і уряд)недооцінили природу (можливість виникнення цунамі такого рівня) і переоцінили себе (рівень своєї захищеності у разі подібних катаклізмів). У координатах великих величин це урок на майбутнє, от тільки чи виявимось ми здатними до його осягнення...

Ого, який потужний вибух емоцій! Дяка, Софійко.

Ми, по-моєму, тільки те й робимо, що "недооцінюємо природу". Як би не заблукати в тих "координатах"... Дякую, Тетяно.

Дуже гарні слова, нехай нам Бог допоможе притримуватись їх у житті щоденнім.

Дякую за розуміння, Ірино. Хороше побажання.

Досить актуально.

Дякую, Лідіє, що помітили.