ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2026.09.13 08:17
ЦИКЛ "МЕСОПОТАМІЯ" (Додаток ІІ)


«АЛЕКСАНДР МАКЕДОНСЬКИЙ: ОСТАННІЙ ПАРАД НАПІВБОГА»

(драматичний ескіз у стилі шумеро-аккадського епосу, в трьох сценах)


Євген Федчук
2026.09.13 07:47
Спокійно земля Руська спочивала.
Бо ж князь її славетний Святослав
У степ далеко половців прогнав,
Їх стійбища у полі потоптали
Князі й велику здобич узяли,
Полон великий зі степів пригнали.
Тож земля Руська мирно спочивала…
Князі також вспокоєні б

Володимир Бойко
2026.09.13 06:46
У природному парку в Японії
І верблюди, і коні, і поні є.
На японські дива
Претендує москва,
Бо у неї права на Японію.

У злиден

Віктор Кучерук
2026.09.13 06:31
Минають безрадісно роки,
Але відчуваю, бува,
Що досі надія глибока
На краще у серці жива.
Неначе від написів титли
На дулах столітніх мортир,
Нікуди донині не зникли
Мої сподівання на мир.

хома дідим
2026.09.12 21:46
переконай себе у тім
що наша зустріч недаремна
що ти цього давно хотів
що цей момент є одкровенням
мовби сезон доречний день
і карусель чим не французька
що зачаровує дітей
проз таємниче слово дзуськи

Вячеслав Руденко
2026.09.12 21:04
Рука ще пестить Фаберже,
Крихке й примарне береже,
В густе пірнає бланманже —
Тоді і прісно.

Немов Каафи* у Пейсах,
Чи сподік* сподівань і Птах —
Синиць, відтанулих в снігах,

Ольга Садкова
2026.09.12 21:01
Понеділок. Час до школи
але Грицик трохи кволий.
В «Сталкера» до ночі грав,
не торкався інших справ.

Де наплічник, не згадає,
— Може, бачив хто? — питає.
Сердяться і мама, й тато:

Борис Костиря
2026.09.12 13:06
До давніх каменів я припадаю
І чую шепіт із глибин віків.
Середньовічний замок - вхід до раю,
Але ключів немає від замків.
Я чую гул віддаленої битви,
Промови, клятви, навіжений шал,
Відлуння стародавньої молитви.
Запрошує історія на бал.

Світлана Пирогова
2026.09.12 12:52
Хоч хилить вітер стебла до стебла,
І тирсу нагинає аж до млості,
Осіннє сонце - часточка тепла,
Як міні-літо зігріває простір.

Радіє вересневий сонцелюб,
Бо золотаві кучері шле сонце.
І для душі якийсь незвичний люкс,

Віктор Кучерук
2026.09.12 06:15
Душу змучує тривога,
Серце стиснув міцно страх, -
Потяглась моя дорога
По небажаних місцях.
Тут, де палиці в колеса
Уставляють через день,
То не в захваті від п'єси,
То байдужі до пісень.

хома дідим
2026.09.11 20:41
небосвітло вищезає
пітьма прохолоду ллє
був у тому вищий задум
що у нім було чиє
що із цих думок бездарних
із безрадних цих думок
мріями бреде ліхтарник
в сутінковий вогкий смог

Ірина Вовк
2026.09.11 18:51
ЦИКЛ І МЕСОПОТАМІЯ (Додаток)

«ВЕЛИЧ І ПОПІЛ НІНЕВІЇ»
(драматичний «ескіз» у ритмічній прозі на три з’яви
в дусі шумеро-аккадського епосу)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Хронос – Час Старого Світу, безпристрасний свідок епох.

С М
2026.09.11 16:51
Сексі Сейді, чому, чого
Ти обдурила всіх і кожного
Ти обдурила всіх і кожного
Сексі Сейді, охох, чому, чого?

Сексі Сейді, зламавши гру
На показ виклала усім
На показ виклала усім

Ольга Садкова
2026.09.11 15:18
Кручені паничі, ой, кручені.
Як в танкУ, вигинатись научені.

По паркану плетуться з квітами,
далі — вище — вишневими вітами.

Незбагненно плетуться стінами,
щоби ті не були просто сірими.

Марія Дем'янюк
2026.09.11 13:18
Білка бігає по гілках,
Пильно дивиться донизу,
Білка знає - тут ліщина,
І готова до сюрпризу.

Білка плигає завзято,
Бо угледіла горішки,
І радіє : "Як багато!

Борис Костиря
2026.09.11 12:29
Відбувся у природі збій,
Такий нечуваний, нежданий,
Немовби надійшов прибій,
Такий далекий і жаданий.

Щось у нутрі лісів кричить,
Благаючи про допомогу.
Так думку переплавить мить,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Ольга Садкова
2026.07.18

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Охмуд Песецький
2026.03.19

Арсеній Літванин
2026.02.25

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Анна Данканич (1988) / Інша поезія

 Не Так
...зі мною не постоїш, обнявшись і забувши про все на світі,
очікуючи на зупинці вечірній автобус...
...зі мною не блукатимеш бездумно старовинними вуличками
завжди чомусь неспокійного міста...
...мене не візьмеш за руку, щоб всі бачили, що ми - одне:
тобі навіть не захочеться цього зробити, адже
перехожі дивитимуться на нас скоса,
а на тебе - найбільше.

Можливо, ніхто так ніколи і не помітить мене
між двох обдертих усіма порами року милиць.

...тому я ніколи не сидітиму удосвіта край лісового озера
у чоловічому светрі;
...тому я ніколи не співатиму колискових пісень -
хіба тільки на сцені;
...тому я ніколи не залишу своїх слідів на вологому піску,
осрібленому м'якими хвилями - не захочеться мені
псувати прекрасне;
...тому я ніколи не покину писати - правда ж,
мені більше нічого і не залишається?

Тому пробач, що ці рядки написано без рими -
вони просто течуть, як тихі води невпинної ріки.
А ще... пробач мене,
пробач і спробуй зрозуміти,
якщо одного ранку ти почуєш,
що я не витримала.


травень 2009




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-03-31 00:29:47
Переглядів сторінки твору 8971
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.183 / 5.5  (4.592 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.203 / 5.31)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.821
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2011.09.03 11:18
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-03-31 01:03:01 ]
Я не знаю, що тут можна сказати. Не знаю, що можна зробити. І чим довше живу, тим менше надії зрозуміти цей світ.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-31 01:04:07 ]
яка печаль у цих словах прихована...

я не знаю, наскільки ЛГ тут близький до особи автора, але життя все ж таки варте того, щоб "витримувати". я розумію, що сказати легше. це взагалі легко - говорити, а не жити зі всім цим. і все ж таки є вчинки, які неможливо виправити. ніколи.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Мельничук (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-31 02:28:04 ]
а знаєте, з цим можна жити - ще й як жити! тільки щоб справді - жити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Данканич (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-31 14:00:44 ]
Спасибі Вам. Для мене Ваша думка є надзвичайно важливою. А рядки ці є дуже особистими... Відносно того, що життя того варте - підтримую повністю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-31 14:06:35 ]
У мене навіть на душі полегшало :) і я розумію, коло Вас є люди, які допомагають підтримувати віру в те, що життя - варте.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Мельничук (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-31 02:29:57 ]
ти витримаєш, сестричко, бо ми разом. і так буде завжди! дуже тебе люблю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-03-31 10:30:26 ]
Колись одна жінка вчила мене, що щастя залежить не від того, що людина має, а від того, на скільки вона вміє помічати хороше і відкидати погане. Вона мала право повчати - завжди усміхнена жінкка-інвалід, що кожного дня їздила на кладовище провідувати свою родину, і котра на могла зробити вдих на повні груди, не могла вільно дихати... Людина має жити, поки не вичерпає себе до дна. Бездонної Вам невичерпності, Анечко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Данканич (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-31 14:01:30 ]
Спасибі за щирі слова...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-03-31 11:24:31 ]
Зі мною не постоїш, обнявшись і забувши про все на світі, очікуючи на зупинці вечірній автобус... Зі мною не блукатимеш бездумно старовинними вуличками завжди чомусь неспокійного міста... Мене не візьмеш за руку, щоб всі бачили, що ми - одне. Тобі навіть не захочеться цього зробити, адже перехожі дивитимуться на нас скоса,
а на тебе - найбільше. Можливо, ніхто так ніколи і не помітить мене між двох обдертих усіма порами року милиць.


по-Вашому, це поезія?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-31 12:40:34 ]
Це верлібр, який стоїть у рубриці "Інша поезія", що не так?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-03-31 12:45:54 ]
імхо, це не верлібр. це проза.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-31 13:22:20 ]
в прозі зазвичай не має ритму. а тут є, невже не відчуваш?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-03-31 13:46:19 ]
спробуй почитати це як прозу. там є лише натяк на ритм в 1-2 місцях, і все.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Бондар (Л.П./М.К.) [ 2011-03-31 12:00:28 ]
Глибоко зачепило, дякую, Ань)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-03-31 13:29:43 ]
ці рядки справді "течуть як тихі води невпинної ріки"... по-моєму це все-таки - поезія... Принаймні, є тут якийсь поетичний нерв. І, мабуть, саме він - ось так "глибоко зачіпає".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-03-31 13:47:32 ]
проза Павича більше поезія, ніж ця "поезія".

Я не сперечаюсь, що написано гарно, але це не верлібр.

І це всього лише моя думка :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Данканич (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-31 14:05:24 ]
Вибачте, якщо зробила щось не так... Я теж довго вагалася - в якій саме рубриці розмістити цей твір. Але все-таки відчула його як поезію - можливо, не по формі, а по внутрішньому наповненню.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-03-31 14:13:57 ]
Ань, та ти шо))) все добре))) Пиши ще!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-03-31 14:08:38 ]
Та й я не сперечаюсь, Юль. Є ж такий жанр, здається, поезія в прозі. В даному випадку, може, це й не верлібр (у верлібрах я, чесно кажучи, не надто тямлю). Але "Інша поезія" - це, мабуть, не лише верлібр. Тут на ПМ написано, що це "Неримовані і неритмізовані композиції". У мене особисто таких лише кілька - і саме за цією підказкою, я теж розмістила їх в "Іншій поезії". Бо, начебто й до прози вони не дуже "туляться". Так само й тут, мені видається...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-03-31 14:14:12 ]
та нехай ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-03-31 16:42:47 ]
Мені теж сподобалось.
Що до суперечки, чи це поезія - Вікіпедія дає таке тлумачення:
Поезія (грец. poiesis — творчість від poieo — роблю, творю) — художньо-образна словесна творчість.
Художнього тут вдосталь. Образного - менше.
Але побудова у вигляді вірша допомагає розділяти окремі речення і думки, що в даному випадку цілком доцільно.
Анні раджу уникати категоричних висловів, як то:
"я ніколи не сидітиму ...,
ніколи не співатиму ", бо тим самим йде програмування на рівні підсвідомості на здійснення таких стверджень.
А стверджувати бажано таке:
"Я хочу, я зможу, я буду!"
Успіхів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Данканич (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-31 19:11:29 ]
Спасибі за слушні поради! :)