ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.04.30 11:17
березня 1968 року героїчно загинув мій друг, космонавт Юрій Гагарін. Але перед тим, як загинути, він мені сказав: "Жоро, будь у літературі першим! Як я - у космосі!" З того моменту я зрозумів, що в моїй поезії і прозі ідіотизм має бути суто космічного м

Борис Костиря
2026.04.30 11:15
Нескінченні дощі заливають свідомість.
І ковчег для рятунку уже потонув.
Хто ж допише печальну і змучену повість,
У якій за лаштунками Бог підморгнув?

Хто допише дощі на картині стозвучній
Там, де пензель упав у провалля віків?
Хто допише туман, б

Тетяна Левицька
2026.04.30 09:39
Вітер увірвавсь на ганок,
ходором вся хата.
Не буди мене так рано,
я ще хочу спати.
Додивитись сни рожеві,
дочекатись зливи
і плекати світ у мреві
срібної оливи.

Віктор Кучерук
2026.04.30 05:47
Зоряниці марніють тоді,
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.

Вікторія Лимар
2026.04.29 23:51
Небесна синь така безмежна.
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,

хома дідим
2026.04.29 22:02
ми переважно сумні
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб

С М
2026.04.29 21:39
О, шматяр колує справно
По вулиці вниз і вгору
Я спитав би, у чому справа
Але знаю, він не говорить
І пані до мене лагідні
І пов’яжуть бантики
Але глибоко у серці
Я знаю, не втекти

Володимир Невесенко
2026.04.29 20:34
Земля здригалась доокіл,
палало місто у кварталах.
В повітрі – дим з вогнем навпіл,
і люд нажаханий в підвалах.

За залпом залп в імлу цупку
гатили «Гради» неупинно,
а біля церкви нашвидку

Іван Потьомкін
2026.04.29 20:28
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене

Артур Курдіновський
2026.04.29 19:31
Випльовує новатор гасло
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник

***

Дивлюсь у вибране, зітхаю...

Артур Сіренко
2026.04.29 12:33
Знову снилися мертві. Снилося, що я мушу бути на якійсь конференції по кубофутуризму. Заходжу в якийсь бароковий будинок: анфілади, мармурові сходи, скульптури Геракла в левовій шкурі, Гекати, Діани Вічноцнотливої, двері, що більш нагадують врата, потім з

Борис Костиря
2026.04.29 11:27
Не хочу в дзеркало дивитись,
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.

Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини

Вячеслав Руденко
2026.04.29 10:34
Апельсинний Кратін*
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.

Тетяна Левицька
2026.04.29 10:08
Не дозволяй мені себе винити,
Я більше за життя його люблю!
Як небеса — отави соковиті,
І чуйну пісню з присмаком жалю.
Я так його кохаю, Боже! Нащо
Ти дав мені жагу земного щастя,
Аби міняла волю на кайдани?
Його любити я не перестану.

Віктор Кучерук
2026.04.29 07:10
Мов сонця промінь із туману,
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...

хома дідим
2026.04.28 21:06
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Охмуд Песецький
2026.03.19

Арсеній Літванин
2026.02.25

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Павло Інкаєв
2025.11.29

Анелла Жабодуй
2025.08.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Анна Данканич (1988) / Інша поезія

 Не Так
...зі мною не постоїш, обнявшись і забувши про все на світі,
очікуючи на зупинці вечірній автобус...
...зі мною не блукатимеш бездумно старовинними вуличками
завжди чомусь неспокійного міста...
...мене не візьмеш за руку, щоб всі бачили, що ми - одне:
тобі навіть не захочеться цього зробити, адже
перехожі дивитимуться на нас скоса,
а на тебе - найбільше.

Можливо, ніхто так ніколи і не помітить мене
між двох обдертих усіма порами року милиць.

...тому я ніколи не сидітиму удосвіта край лісового озера
у чоловічому светрі;
...тому я ніколи не співатиму колискових пісень -
хіба тільки на сцені;
...тому я ніколи не залишу своїх слідів на вологому піску,
осрібленому м'якими хвилями - не захочеться мені
псувати прекрасне;
...тому я ніколи не покину писати - правда ж,
мені більше нічого і не залишається?

Тому пробач, що ці рядки написано без рими -
вони просто течуть, як тихі води невпинної ріки.
А ще... пробач мене,
пробач і спробуй зрозуміти,
якщо одного ранку ти почуєш,
що я не витримала.


травень 2009




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-03-31 00:29:47
Переглядів сторінки твору 8620
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.183 / 5.5  (4.592 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.203 / 5.31)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.821
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2011.09.03 11:18
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-03-31 01:03:01 ]
Я не знаю, що тут можна сказати. Не знаю, що можна зробити. І чим довше живу, тим менше надії зрозуміти цей світ.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-31 01:04:07 ]
яка печаль у цих словах прихована...

я не знаю, наскільки ЛГ тут близький до особи автора, але життя все ж таки варте того, щоб "витримувати". я розумію, що сказати легше. це взагалі легко - говорити, а не жити зі всім цим. і все ж таки є вчинки, які неможливо виправити. ніколи.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Мельничук (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-31 02:28:04 ]
а знаєте, з цим можна жити - ще й як жити! тільки щоб справді - жити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Данканич (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-31 14:00:44 ]
Спасибі Вам. Для мене Ваша думка є надзвичайно важливою. А рядки ці є дуже особистими... Відносно того, що життя того варте - підтримую повністю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-31 14:06:35 ]
У мене навіть на душі полегшало :) і я розумію, коло Вас є люди, які допомагають підтримувати віру в те, що життя - варте.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Мельничук (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-31 02:29:57 ]
ти витримаєш, сестричко, бо ми разом. і так буде завжди! дуже тебе люблю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-03-31 10:30:26 ]
Колись одна жінка вчила мене, що щастя залежить не від того, що людина має, а від того, на скільки вона вміє помічати хороше і відкидати погане. Вона мала право повчати - завжди усміхнена жінкка-інвалід, що кожного дня їздила на кладовище провідувати свою родину, і котра на могла зробити вдих на повні груди, не могла вільно дихати... Людина має жити, поки не вичерпає себе до дна. Бездонної Вам невичерпності, Анечко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Данканич (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-31 14:01:30 ]
Спасибі за щирі слова...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-03-31 11:24:31 ]
Зі мною не постоїш, обнявшись і забувши про все на світі, очікуючи на зупинці вечірній автобус... Зі мною не блукатимеш бездумно старовинними вуличками завжди чомусь неспокійного міста... Мене не візьмеш за руку, щоб всі бачили, що ми - одне. Тобі навіть не захочеться цього зробити, адже перехожі дивитимуться на нас скоса,
а на тебе - найбільше. Можливо, ніхто так ніколи і не помітить мене між двох обдертих усіма порами року милиць.


по-Вашому, це поезія?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-31 12:40:34 ]
Це верлібр, який стоїть у рубриці "Інша поезія", що не так?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-03-31 12:45:54 ]
імхо, це не верлібр. це проза.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-31 13:22:20 ]
в прозі зазвичай не має ритму. а тут є, невже не відчуваш?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-03-31 13:46:19 ]
спробуй почитати це як прозу. там є лише натяк на ритм в 1-2 місцях, і все.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Бондар (Л.П./М.К.) [ 2011-03-31 12:00:28 ]
Глибоко зачепило, дякую, Ань)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-03-31 13:29:43 ]
ці рядки справді "течуть як тихі води невпинної ріки"... по-моєму це все-таки - поезія... Принаймні, є тут якийсь поетичний нерв. І, мабуть, саме він - ось так "глибоко зачіпає".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-03-31 13:47:32 ]
проза Павича більше поезія, ніж ця "поезія".

Я не сперечаюсь, що написано гарно, але це не верлібр.

І це всього лише моя думка :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Данканич (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-31 14:05:24 ]
Вибачте, якщо зробила щось не так... Я теж довго вагалася - в якій саме рубриці розмістити цей твір. Але все-таки відчула його як поезію - можливо, не по формі, а по внутрішньому наповненню.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-03-31 14:13:57 ]
Ань, та ти шо))) все добре))) Пиши ще!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-03-31 14:08:38 ]
Та й я не сперечаюсь, Юль. Є ж такий жанр, здається, поезія в прозі. В даному випадку, може, це й не верлібр (у верлібрах я, чесно кажучи, не надто тямлю). Але "Інша поезія" - це, мабуть, не лише верлібр. Тут на ПМ написано, що це "Неримовані і неритмізовані композиції". У мене особисто таких лише кілька - і саме за цією підказкою, я теж розмістила їх в "Іншій поезії". Бо, начебто й до прози вони не дуже "туляться". Так само й тут, мені видається...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-03-31 14:14:12 ]
та нехай ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-03-31 16:42:47 ]
Мені теж сподобалось.
Що до суперечки, чи це поезія - Вікіпедія дає таке тлумачення:
Поезія (грец. poiesis — творчість від poieo — роблю, творю) — художньо-образна словесна творчість.
Художнього тут вдосталь. Образного - менше.
Але побудова у вигляді вірша допомагає розділяти окремі речення і думки, що в даному випадку цілком доцільно.
Анні раджу уникати категоричних висловів, як то:
"я ніколи не сидітиму ...,
ніколи не співатиму ", бо тим самим йде програмування на рівні підсвідомості на здійснення таких стверджень.
А стверджувати бажано таке:
"Я хочу, я зможу, я буду!"
Успіхів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Данканич (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-31 19:11:29 ]
Спасибі за слушні поради! :)