Вітер Ночі
поезія “Я не стыжусь...”

"Я не стыжусь быть слабым пред тобой,-
Ютиться в уголке плеча и шеи,
Делиться обжигающей тоской,
Нести приобретенья и потери.

Я не боюсь непонятым пропасть,
Заблудшим трагиком смешного действа,
И на колени пред тобой упасть
В плену высокомерного злодейства.

И, прикасаясь к тайне бытия,
Не страшно мне в твоей душе теряться
И гибнуть, и невольно возрождаться
В едином целом – Ты и Я."

Пародія

Чого встидáтись – маєм те, що маєм…
Невéсело – все падає із рук,
Вкусити думав те, що зветься раєм,
А маю – як колись казав Кравчук…

Ото момент, що краще би пропасти –
Тепер усе поставив би “на кон”!
Ну як дивитись потім в очі Насті?
(До амазонок– нині би в полон!)

Які здобутки? Буде кисла міна…
По самурайськи – треба би меча.
Навряд чи тут поможе “на коліна”,
А мо’ сховатись в кутику плеча?

…І після того серце загрубіле,
Ще злий, недобрий, як побитий пес…
Я не боюся – добре, що зуміли
В єдинім цілім – пережити стрес!

9.06.2011