Ой, чесно кажучи, навіть не сподівався, що може виникнути таке порівняння. Та ні, пес на м'ясо дивиться так само, як кіт на мишку.) Можливо, просто надто однакові порівняння? Так то ж для підсилення. Он і ліжко двічі згадується. Основний інстинкт, що поробиш.)

Так-так, поспішиш - людей насмішиш.) А, нічого, потім підправлю.) Хоча - чому накульгує? З ритмом тут все в порядку.)

Ой, затягує!))) Просто не в змозі опиратись.)))

Дякую за коментар, Олександре! Взаємно!

"Бо ж не я борщі тобі варю,
І не я газдую на кухні,
І не я за зарплату сварю".

Передивіться, перечитайте - і відчуєте. Про риму "сварю - варю" я мовчу.

Швидко написав - швидко поправив.) Що скажете, Олександре?)

Здається, що існує проблема за наголосом у словнику чи у творі. Сварю́.
Т.з. "жіночі" клаузули додають шарму.

Все, Олександре, клаузулами Ви мене переконали.))) Здається, тепер все нормально?

Чому сумна, Марино?) Якщо пародія вийшла сумна, то це вже не пародія.) Я обіграв слова з Вашого вірша у напрямку розлученого подружжя. Він - все ще її кохає та бажає. А вона - жалкує, що мало помстилася чоловіку-невдасі і бажає повернутись та додати йому жару.) Десь так приблизно.)

оу, як чудово все)
просто у моєму вірші вони навіть незнайомі були:):):)

Ось, а я встиг вже їх одружити і розлучити.))) Час летить швидко, хвилини за хвилинами, десятиліття за десятиліттями, століття за століттями - та що там казати, щойно, здається, було друге тисячоліття, а вже третє першу десятку розміняло...)))

Та ні, другу, другу десятку розміняло.)))

Марино, Ви помітили, я прив'язав свою пародію до Вашого "Зрадь"?)))

нєа, не помітила!)
вас, бачу, так і тягне на той вірш))))

Ага.))) Надто незвичайний він своєю фабулою.))) Та й виконаний чудово.

Все, кардинально переробив, це вже не пародія, хоча фразу з Вашого вірша, Марино, залишив в епіграфі, як джерело натхнення. Може, ще якийсь журнал захоче надрукувати?)))

не пародія? як на мене це справжнісінька чорна пародія!!! якщо існують такі види пародій...

не пародія? як на мене це справжнісінька чорна пародія!!! якщо існують такі види пародій...

Так я свій вірш і заніс у розділ "Сатира. Чорний гумор. Та інші дошкульності"))) Чи, може, забрати тоді з епіграфу рядок з Вашого вірша? Шкода, адже це справді він надихнув мене. Чи Ви так жартуєте, Мариночко?

звісно, залишайте! мені ж приємно, що я когось надихаю:) тобто мої вірші... ось друкуватимуть ваш вірш у маститому журналі із моїм епіграфом, то й мене прославите:):):):)

О, це зовсім інша розмова.) А то я вже ледь себе не почав почувати на місці ліричного героя.)))

А які у нас журнали маститі, не підкажете, Мариночко?))) А то я на сайті Вашого об'єднання бачу, що Ви куди маститіші від мене.)))

Але й надихнули Ви мене - цілісінький день редактую.) Цікаво, чи ще й завтра продовжу?) Так що Ви зазирайте, може, ситуація у моєму вірші ще не раз кардинально зміниться.)))

А як на рахунок того, що все геніальне - просто, Алексію?) Та мені останнім часом і кажуть, що мої вірші - це римована проза.) Ну то й що? Пушкін написав роман у віршах "Евгений Онегин", а Гоголь - поему прозою "Мертвые души". А я от пишу римовану прозу.)))
Дякую, що зазираєш на мій вогник.)
Як каже Патара, "не минаєш моєї хвіртки")

Если так рассуждать о гениальном, то можно далеко зайти. Гениальное - просто, да. Но, наверное, в науке. Например, сотни тысяч лет люди перемножали цифры методом складывания, а затем возникла таблица умножения. Да, но вслед за нею возникли иные алгоритмы. Да, они просты, ибо в основе лежит двоичная система исчисления, но она продолжается шестнадцатиричной. И не только лишь ею.
Проблема в образности, о Валерий.
На хрена тебе чьи-то недописанные и недоделанные, а то - и недопереписанные и недопеределанные (т.е., аналогично выпивке - выпил больше, чем смог, но меньше, чем хотел) произведения?
Где чисто твои образы, впечатления и находки?
Пародия была и есть чем-то вторичным, если, конечно, она супергениальна. Тогда она обретает иные свойства - более утешительные. Не знаю, чем славен журнал "Днипро", но я о нем впервые слышу. Дацзыбао небось в мягком переплете.
Желаю тебе найти себя как поэта найти лучше, чем я нашел себя как просто автора всего собственного, моего, мною придуманного или выстраданного.
Можешь не отвечать. Это тема отдельного разговора.

"если, конечно, она не супергениальна". Должно было быть так.

Все, Алексію, я почув тебе.) Припиняю писати пародії, починаю писати лиш свої оригінальні (в дужках - геніальні) вірші.)))

А ти помітив, що я й у даному вірші вже настільки далеко відійшов від джерела натхнення, що від нього залишився лиш епіграф. І це вже не пародія, а чорний гумор.)

До речі, і вірш Марини Єщенко - це ж теж ремінісценція з віршем її геніальної попередниці Марини Цвєтаєвої. Не звернув увагу?) Якщо так, то, напевно, легко здогадався, з яким саме.)

"Ничто не ново под луной".

Крилов писав на основі творчості Лафонтена, Лафонтен - Езопа, Лермонтов - Байрона і т.д. і т.п. Так що навряд чи хтось у змозі створити в літературі щось настільки оригінальне, якого ще ніколи не було. Усе - лиш переспіви і пародії, більш чи менш вдалі.)))

Утрирую, звичайно.)))

Не говоря о светоче советской поэзии Максиме Пешкове. Он стилист еще тот. По-моему, творчество Генри Лонгфелло вдохнуло свежую струю в его буревестное песнопение. Да, кажется, "Песнь о Гайавате".
Да, стоит признать тот факт, что быть читателем, а то и почитателем современного поэтического творчества - это сродни хождению по минному полю. Одни авторы беззастенчиво тащат в свои поэтические закрома мысли, а то и строки уже озвученных поэзий, другие - делают вид, что они продолжатели традиций восточного стихосложения. Это еще куда ни шло, ибо есть хоть какая-то отправная точка и ориентир. А читатель с низким уровнем эрудиции (я недалеко от него, кстати, ушел) принимает прочитанное за чистую монету, за нечто новое, а новичок и того хуже - начинает свое творчество с давно всем известных рифм и тех же самых образов. Да и не только лишь новичок.
А сказать, что я, мол, сегодня или завтра начну писать так или эдак, о том или о сем - это довольно смелое заявление, ибо Муза посещает не по распорядку и не по вызову. А бывает тако, что не посещает вообще - и такие авторы как я берутся за жизнеописание. По крайней мере, личная история - это не плагиат.
Бывай здоров. Спасибо за беседу.

Так, тут ти правий - перш, ніж намагатись винайти велосипед чи колесо, потрібно переконатись, чи його вже хтось не створив до тебе.) Краще вже вічний двигун - тут є повна гарантія, що будеш першовідкривачем.)))

Але, на жаль, у мережевій поезії колеса і велосипеди, а також вічні двигуни винаходять безперервно. Раніше було патентне бюро у вигляді редакторів газет чи журналів, яке все-таки відрізняло відвертий плагіат чи наслідування від чогось нового чи оригінального. На сучасних сайтах з вільною публікацією ці шлюзи знято. Як казав Президент України Леонід Кравчук, "маємо те, що маємо".)))

До речі, про "личную историю". Десь читав таке визначення графомана: "Графоман описує свої переживання та враження, а поет створює ліричного героя". Я так розумію, що ти просто всіх містифікуєш, видаючи свого ліричного героя за себе, і продовжуєш з вірша у вірш цей міфічний життєопис.))) Хіба ні?)))

До речі, про невідомий тобі журнал "Дніпро" - це всеукраїнський літературно-художній журнал, який видається у Києві (на мій погляд, аналог журналу "Юность"), який почав видаватися в 1927 році у Харкові під назвою «Молодняк». Засновник — ЦК ЛКСМУ. З 1935 р. - видається у Києві. У 1937 р. перейменований на «Молодий більшовик», з 1944 р. — «Дніпро». Друкує поезію, прозу, драматичні твори українських письменників, переклади з інших літератур, літературно-критичні, публіцистичні, історичні, мистецтвознавчі матеріали; популяризує творчість молодих авторів. Головними редакторами були: П. Усенко, А. Малишко, М. Руденко, О. Підсуха, Д. Ткач, І. Стативка, Ю. Мушкетик, В. Бровченко, В. Коломієць, з 1984 — М. Луків.
У 1940—1950-ті авторами журналу були Максим Рильський, Павло Тичина, Андрій Малишко, Володимир Сосюра, Іван Сенченко, Микола Руденко, Михайло Гірник, В. Кучер, В. Земляк, М. Нагнибіда, К. Журба, Павло Загребельний, Борис Антоненко-Давидович, В. Ткаченко, В. Бабляк, А. Хорунжий, А. Дімаров.

:)