ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.01.08 13:30
***
Ось показав сікорський наш павло
Від злості перекошене ї.ло.
Твій почерк - заздрість, їй скажи спасибі,
Як не назвешся - все одно желіба.

Сергій Губерначук
2026.01.08 12:54
Чуєш? Хор у одній людині…
Хор у одній людині…
Вона намагнічена піснею жити.
Є ноти-дерева.
Є ноти-струмки.
Кульмінаційна нота – ти,
хто слухає
нині,
хто чує

Микола Дудар
2026.01.08 12:37
І я вже не той, і ти вже не та...
І ти вже не та, і я вже не той…
З дива не виникне диво.
Скрипка — одне, інше — гобой,
Хоч і на вигляд красиво…
Сцена потрібна, потрібен глядач.
Оплески іншої думки…
Попри визнань, попри невдач
Кожен тримається Букви…

Борис Костиря
2026.01.08 10:47
* * *
Така невизначеність у погоди.
Цей шал вітрів, як чорна меса снів.
Шукаємо пригоди, як нагоди
Поглянути у дзеркало світів.

Ми стоїмо на кризі парадоксів,
На кризі нерозв'язаних питань.
І шал вітрів полине, ніби доказ

Вячеслав Руденко
2026.01.08 08:37
вернутись
сумно і безнадійно палає хміль
вірші тривожать менше аніж роки
все що ще майже поруч–розчинна сіль
вийдеш у двір до шляху–самі піски

не заховати себе назавжди в оцет
лиси знайдуть уночі по сліду обмов
стануть скакати пищати лизать лице

Олена Побийголод
2026.01.07 21:00
1992. На уроці географії
Із Леоніда Сергєєва

На уроці географії
мапа є із Батьківщиною.
Хоч масштаб у неї зменшений,
а займає всю стіну!
І розказує учителька
із натхненністю незмінною

С М
2026.01.07 20:42
Дурень на горбі (The Beatles)
Се день у день, на тому горбі
Хлопака із посмішкою сидить незворушно собі
Ніхто не бажа його знати
Вони бачать, то просто дурень
І жодному не відповість він
Але дурень на горбі
бачить сонце заходить
А його очі бачать

Олександр Буй
2026.01.07 20:24
Записка самогубця
У пеклі зачекалися чорти,
Кипить казан, тече смола рікою.
Лишається до скроні піднести
Холодну цівку вогкою рукою –

І гримне постріл… Прощавай, життя!
Я сплачую останній твій рахунок.
Хай виб’є куля з голови сміття

Пиріжкарня Асорті
2026.01.07 19:56
Перше засідання нового року
Протокол номер 01/01.26 від сьомого січня поточного року. Місце проведення – Головний офіс "пиріжкарень" і точки віддаленого доступу до нього. Що можна сказати про цей вірш: Відчувається авторська амбіція, як і курсова спрямованість на результат,

Артур Курдіновський
2026.01.07 15:27
Монолог сучасної жінки
Виблискує красою
Приваблива вітринка.
Чи справді є такою
Сучасна сильна жінка?

- Варити вам вечерю?
Знущаєтесь? О, небо!
Я зачиняю двері -

Микола Дудар
2026.01.07 14:48
***
У дворі... на дворі дощик.
В січні. Дощик у дворі.
Піду в двір, поївши борщик.
Жаль, не скажеш дітворі…
В сніжки їм вже не зіграти.
Лижи змокли, ковзани…
Двір такий, що не впізнати,
Боже славний, борони…

Борис Костиря
2026.01.07 10:45
Безодня ніщо
Зазирнути в безодню ніщо, а безодня на тебе
Хай подивиться оком потужним, тугим.
Хай пропалює око до дна, пропікає до неба,
Хай випарює вщент алкогольний і зморений дим.

Ти пірнеш до основ небуття, у прадавні закони.
Ти пізнаєш глибини незнаних

Віктор Кучерук
2026.01.07 07:16
* * *
Москви не жаль і москалів не шкода,
Тому і заявляю завгодя:
За геноцид вкраїнського народу
Не Бог їм буде - стану я суддя.
Я добре знаю міру покарання
За вбивство і калічення людей, -
На ланцюгах істоти негуманні
Нікого не лякатимуть ніде...

Артур Курдіновський
2026.01.07 02:25
Січнева епітафія
Присвяти мені вірш-епітафію, рідний мій січню!
Нас було колись троє січневих. Лишився один.
Та життя стало чорним, гірким і нестерпно-трагічним,
А вінець йому - спомин і безліч стареньких світлин.

Не рятує ні сніг, ні коріння твоє королівське,
Вже

Артур Сіренко
2026.01.06 19:13
Солодке вино вечора
Він робив морозиво зі снігу
Солодке, наче січневий вечір.
Він робив вино
З крапель липневої зливи,
П’янке, наче квіти троянд.
Він лишав глибокі сліди
На їдкій пилюці доріг –
Може він був

Артур Курдіновський
2026.01.06 15:10
Крах (сонет). Присвята поетесі Лілії Ніколаєнко
Не обрані. Покарані. Наш крах -
Душа під шаром надтонкої шкіри.
Тому щасливі ми хіба що в снах,
Для нас там грають фантастичні ліри.

Зустріли ніч самітниця й монах...
Сонети - дві симфонії зневіри.
Приречене мовчання на вустах,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Юрій Перехожий (1963) / Вірші

 Душа
Останнім, хто бачив її і... востаннє -
Був сивий, старезний дідок-домовик.
Тривожно здригнулися коні у стайні,
Ледь тільки ступила вона за поріг.

Пішла, залишаючи сонну господу
Синам і дружині. Прозора, німа
І раптом згадала: від власних народин
Вона не виходила з хати сама...

Підвладна турботам і радощам того,
Хто сіяв і жав, будував і беріг.
Хто власним жалем не обтяжував Бога,
А ранком ледь чутно зітхнув і... затих.

А сонце червоним підводило стріхи...
І вже відлітаючи в край прабатьків,
Вона посміхнулася щасно і тихо.
А так тільки він посміхатися вмів.




Найвища оцінка Ірина Павленок 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Вячеслав Острозький 5 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2006-11-15 14:49:22
Переглядів сторінки твору 12470
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.994 / 5.83  (4.630 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 5.124 / 6  (4.610 / 5.42)
Оцінка твору автором 3
* Коефіцієнт прозорості: 0.727
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2012.02.17 13:52
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Перехожий (М.К./М.К.) [ 2006-11-15 14:51:14 ]
Власне, тут ще працювати та працювати. Але цікаво було б почути думку шановних самвидавців. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Павленок (Л.П./Л.П.) [ 2006-11-15 14:57:19 ]
Боже... тихо і плинно.. як вода. гарно... хоча "гарно" не те слово. ПОЕЗІЯ.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Перехожий (М.К./М.К.) [ 2006-11-15 15:06:45 ]
Дякую Іринко!Приємно таке чути. Носився з цим задумом років зо два. А написалося сьогодні. Хоча, вийшло і не зовсім так, як уявлялося.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Павленок (Л.П./Л.П.) [ 2006-11-15 15:36:57 ]
5 тільки тому, що Ви збираєтеся ще "працювати і працювати" :) шалено цікаво подивитися, як зміниться цей вірш. Хоча для мне це 6 - беззаперечне вже й так. Образи такі чисті - ніби не слова, а зображення...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Весна (М.К./Л.П.) [ 2006-11-15 15:40:13 ]
Мені теж вірш сподобався!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Весна (М.К./Л.П.) [ 2006-11-15 15:42:05 ]
Тільки прислівник "востаннє" пишеться разом :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Перехожий (М.К./М.К.) [ 2006-11-15 15:45:46 ]
Звиняйте, Мріє! Зараз виправлю :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Весна (М.К./Л.П.) [ 2006-11-15 15:56:21 ]
Вибачте за прискіпливість (ви самі цього хотіли :)), я ще б якось замінила слова ось тут:
"І, раптом, згадала: від самих народин
Вона не виходила з хати сама..."

За ритмом виходить, що наголос падає у слові"самих" на "а", а за правилами не повинен. І, крім того, "самих-сама" не дуже звучить в одному реченні... Може так? :)
"І, раптом, згадала: що аж від народин
Вона не виходила з хати сама..."
А, в цілому, вірш аж за ДУШУ бере :).



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2006-11-15 16:16:01 ]
Дійсно, хороший задум і гарне втілення.
"Від сонця червоним засяяла стріха..."
Цей рядок викликав у мені суперечності. Стріха може відбитися червоним сонцем тільки за умови, що зі свіжої золотавої соломи, а хата явно старенька, коли там господарює "старезний дідок-домовик". От якби червоним відбилися вікна... Але це тільки у мене може викликати суперечності. Вибачайте.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2006-11-15 16:25:35 ]
До речі, в останній строфі в рядку
"Вона посміхнулася щасно і тихо." слово "вона" краще замінити на "душа", оскільки попередньо була введена "стріха", яка теж може бути "вона" і тоді не зовсім ясно хто посміхнувся.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2006-11-15 20:59:28 ]
ПРЕКРАСНО! Надзвичайно чистий, сумний і проникливий твір!
Ніякої заміни на "душа" не потрібно, оскільки з початку вірша головний герой означується як "вона" та "її" -
"І раптом згадала: від самих народин
Вона не виходила з хати сама..."
" Останнім, хто бачив її і... востаннє -
Був сивий, старезний дідок-домовик."

Решта представників жіночого роду означені конкретно (перепрошую, перерахую у тій послідовності, як наведено у творі) "стайня (і)",
"господа (у), "дружина (і), хата (и), "стріха".
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2006-11-16 09:56:40 ]
Точно, всі інші іменники жіночого роду означені конкретно - так, що "вона" з ними співіснує не зливаючись в поняттях. А от в останній строфі "вона" сприймається неоднозначно через "стріху". До того ж, як на мене, то в кінці було б дуже вдало означити "її", підкреслюючи назву (яку не всі завжди запам'ятовують, між іншим).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Перехожий (М.К./М.К.) [ 2006-11-16 14:20:44 ]
Дякую всім!:) Навіть несподівався на таку реакцию. Всі зауваження беру до уваги. Нехай віршик з місяць відлежиться. Тоді, певно, все і оформиться остаточно.
Цікаво, а що думають панове редактори?:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2006-11-19 18:35:38 ]
Знаєте, Мирославо, Ви, таки, маєте рацію - "Душа посміхнулася щасно і тихо.
А так тільки він посміхатися вмів." - буде звучати набагато краще! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Перехожий (М.К./М.К.) [ 2006-11-20 09:32:32 ]
Я тут подумав і дещо переробив. Ось так! )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2006-11-20 12:08:18 ]
О! Так краще, але шісточку я Вам давно вже поставила. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-11-22 23:22:07 ]
Річ достойна уваги і перечитування. :)
Власне, хороший самвидав тим і цінний, що можна ясніше - на яскравому тлі інших Поетів - побачити, увиразнити себе, зрозуміти свій творчий Промисел, і, зрештою, часто відділяючись, остаточно відділитися від земної всетакиобмеженості кудись За Призначенням "щасно і тихо.
А так тільки він посміхатися вмів" :)
Успіхів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Владислав Рижий (Л.П./Л.П.) [ 2006-12-03 09:57:31 ]
Хоча б хтось при написанні віршів керується якимось задумом, ідеєю, сюжетом врешті-решт. Навіть не "якимись", а досить пристойними і оригінальними. А то всілякі Ванди, Марти, Оксани з дня в день напористими потоками поетичного графоманства зливають на цей сайт тони однотипної, безформенної, слизької ямбо-хорейної словесної кулєбяки (якщо чесно, не зовсім знаю, що це таке, але звучить гидко)...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2006-12-29 00:32:15 ]
Хороший, світлий твір - сумний, як життя, і вічний, як смерть...Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Павленок (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-11 23:15:42 ]
Перечитала вірш... так гармонійно... Ви - Майстер, Юріє...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Замшанський (Л.П./М.К.) [ 2007-02-23 07:43:41 ]
Вітаю.
Раніше не читав Ваших віршів, і не бував на цій сторінці.
До відвідин спонукав новий, редакторський, статус. Хотілось оцінити і побачити: що за людина?
Які враження?
Скажу так:
кожен раз, після того як напишеш щось гарне, починаєш вважати себе генієм і дерти носа.
Але коли, вчергове, натикаєшся на такий вірш як цей, то ніс, відразу, стає на своє місце. Бо починаєш розуміти: на скільки ще далекий до відповідного рівня.
Тож, дякую що Ви є.
Пишіть і далі, бо маємо добрий приклад до власного зростання.
З повагою В.З.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Перехожий (М.К./М.К.) [ 2007-02-23 11:19:09 ]
Дякую Вам Володимире!
Дякую, та щиро вітаю усіх представників сильної половини Самвидаву з Днем Захисника! :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-11-06 15:59:50 ]
Згадалося мимоволі "Дід умер" василя Симоненка. Тут коротше і не гірше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-11-09 14:34:15 ]
Пане Юрію,
вірш по-справжньому вартісний!!! Якось я пройшов повз Вашу творчість в глибокій задумі (самоіронія).
Люблю я отакі от гарні тексти без зайвого пахвосу, які відкривають здавалося знане, давно відкрите, але ж ні! Нічого воно не відкрите. Тільки думаємо, що знаємо...а насправді?
Дякую, особливо, за 4-ий катрен!!!