ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Заклятий льох
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
Графоманія
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Цінуйте слово!
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Шлях до Мурашки
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Присмак гіркоти
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Жінка
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
***
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
* * *
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Віщунська черешня
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
Сновидіння
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
По Золотій Лихоманці (Neil Young)
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
***
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
Антоніо, танцюючий тореро
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
Три яблука (верлібр)
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
***
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
* * *
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Оля Лахоцька / Вірші

 Ріка
Ми знаходимо ріки,
а ріки знаходять нас,
Ми вступаємо в їхні
зелені стрімкі палати,
І лишається з нами
спокійний самітник-час,
І остання любов – та,
якої вже й не згадати.

Берег теплим полоном
тримає тебе, а ти
Все шукаєш ключі
до темниці свого Сезаму,
Щоб усе долюбити,
утрачене – зберегти,
А дорога назад –
озирнешся – її й не стало.

Хто придумав нам суть –
безупинно отак текти
І збирати себе
по краплинах з дощу й туману,
І скитальця поїти,
і нести його світи,
Щоб упасти колись
у безодню його океану.




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-07-19 20:14:53
Переглядів сторінки твору 6397
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.008 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.784 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.818
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2018.06.17 15:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Улянка Надбужанка (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-19 20:42:19 ]
Дуже хочеться, щоб ваше щире поетичне слово торкнулося і анонсованої мною сторінки
І. Франка. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-07-19 20:50:00 ]
Я вже була на тій сторінці, Улянко, дякую за запрошення! Лиш не знаю, що там писати - та й навіщо? Коментувати його твори мені ще зарано :)). А любити - я його й так люблю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-07-19 21:18:18 ]
про скитальця гарно. а от щодо "І остання любов – та, якої вже й не згадати" - дуже сумніваюсь :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-07-19 21:26:24 ]
ясно :)) дякую! я довго крутилася над тим рядком, і він справді звучить не надто прозоро - десь як любов на рівні неясного спогаду, де ти не можеш усвідомити, чому вона ще про себе нагадує.
У мене останнім часом з'явилася нова манія - нескінченне правлення віршів :)) я вже цей так переробляла - майже поламала, то вирішила відпустити, – може з часом в голову прийдуть світліші думки:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-07-20 10:01:49 ]
Анекдот в тему згадав. Внук запитує дідуся: "А ти пам'ятаєш свою першу любов?" Той відповідає: "Ой, внучку, я вже й останньої не пам'ятаю". :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-07-20 10:08:49 ]
клас ))))) дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-07-20 10:09:26 ]
Прошу! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-07-19 22:01:01 ]
Чудовий вірш. Дуже люблю ваші твори - такі настроєві.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-07-20 10:11:51 ]
дякую, Зоряночко!
як же я рада від вас це чути!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-07-19 23:52:08 ]
Файно,Оль! Дуже! Єдина заувага - той повтор "його" в останньому і третьому знизу рядках може би якось уникнути?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-07-20 10:12:55 ]
:) а якось і не кинувся в очі той повтор... я подумаю, дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-19 23:59:45 ]
Читається хвилька за хвилею... На одному подиху. Гарно, Олюня.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-07-20 10:14:42 ]
цьом, Патарочко! "хвилька за хвилею" - гарно ви сказали, - наче не про вірш, а про життя :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гай (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-20 08:43:34 ]
Щиро конструктивно - сподобалося.))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-07-20 10:16:22 ]
о, тепер в мене з'явилася ще одна загадка - конструктивно... жартую... ;)
дякую, Юля!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Улянка Надбужанка (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-20 09:42:20 ]
Що писати Олю? А ви напишіть кілька улюблених рядочків з творів Франка. Мені та й іншим цікаво буде дізнатися більше про вас. Адже щось в тих рядках торкається нашої душі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-07-20 10:17:14 ]
"зближаєсь час,
і з серцем, б'ючим в груди,
я вирвуся, щоб бачити тебе..."

йду писати :)))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-07-20 16:01:40 ]
Оль, а якщо " і нести його у світи"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-07-20 16:07:17 ]
там додасться зайвий склад, і мені подобається "нести його світи" – тобто сприймати людину як є,– пригадуєш, є такий вислів, що наші ближні допомагають нести нам хрест))) – але тут глибший ракурс – це все описане може стосуватися однієї людини - вона сама - і ріка, і самітник, і скиталець.
дякую, що підказуєш!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-07-20 16:11:59 ]
Я, Оляшко, розумію, що " нести його світи" - глибший ракурс. Але, я ще раз читаю, і мені здається, що жодного зайвого складу не додається. Ну це мій погляд. Я сперечатися сильно не маю права.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-07-20 17:56:57 ]
зрозуміла )) дякую! я подумаю, Маріанно. мені завжди цікаво, як вірш сприймається збоку, рада твоїм підказкам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-07-20 18:00:50 ]
а я б залишила "і нести його світи" - це набагато глибше за філософією в контексті всього вірша )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-07-20 18:08:29 ]
о, дякую!
я саме зараз і думала, чому Маріанна запропонувала це "у світи" - бо останній рядок справді довший за той, з яким римується - я написала "у безодню", щоб перед наголосом було два ненаголошених склади. Здається, саме це Маріанна й відчула, запропонувавши вирівняти ритмічно другий і четвертий рядок. Але я теж думаю, що краще зберегти смисл, ніж розмір. ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-07-20 18:17:31 ]
Вирівняти можна простіше, не за рахунок змісту. От дивіться:
(14) Хто придумав нам суть – безупинно отак текти
(15) І збирати себе по краплинах з дощу й туману,
(14) І скитальця поїти, і нести його світи,
(16) Щоб упасти колись у безодню його океану.

Це зараз. Але при вашому розбитті рядків - якщо замість "у" написати "в безодню його океану", все стає на місця )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-07-20 21:21:46 ]
так, в мене спочатку так і було "в безодню" – просто між "колись" і "в безодню" утворювалась пазуза в один ненаголошений склад, ніби затримка дихання:
хто приду/мав нам суть/ безупи/нно отак/ текти/
і збира/ти себе/ по крапли/нах з дощу/ і тума/ну
і скита/льця пої/ти і не/сти його/ світи/
щоб упа/сти коли/сь у безо/дню його/ океа/ну

я не знаю, як краще :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-07-20 18:29:06 ]
І з берега
в полон
ріки...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-07-20 21:23:43 ]
в полон ріки
в крило руки
і на роки-роки-роки... )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Артур Сіренко (Л.П./М.К.) [ 2012-02-15 18:35:25 ]
Рідкісний по своїй глибині вірш. Таке виникло відчуття ніби епоха давніх міфів триває і досі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-02-19 13:26:05 ]
Дуже дякую, Артуре. Не можу надивуватися - люди так по-різному сприймають вірші. Я сама часто не зовсім розумію те, що написалося :))