А чому не очікували, Володимире? :)
Дякую за найвищу оцінку!

Бо ви часто пародіями бавилися.А тут таке серйозне.Добре, що показуєтеся і в іншому ракурсі)Щасти!

Та ні, перші мої публікації на цьому сайті були якраз серйозні. Це мене Ярослав Чорногуз на пародійні манівці завів своєю пародією на мою "Нагую шоколадку" (Ярославе, я жартую!). :) І пішло-поїхало. :))) А насправді я дуже серйозний. :) Але пародії, сподіваюсь, продовжу писати. :) Дякую, Володимире!

Ага, точно, занурився, бачиш, мене вже і не впізнають. :) Так, трішки поміняв, дякую за підказку, Іване!

Хм, ну що ж, подумаю над сумнівним звучанням...
Так, "ув Очах". Авторський наголос. :)
Ну, не зовсім так... Приблизно ось як: подивились у себе? І як, продовжуєте вважати себе святими?
Во-во, Пушкін дописався, Гагарін долітався... :)

та я розумію (хай першим кине камінь ...), але написання нав'язує свою логіку прочитання (коли дивишся в безодню ...) імхо, звісно)))

це не я, це все він, той скажений Фрідріх, він направду так думає!!)) і він нічого не боїться!

Андрію, та перестань вже лякати мене тою безоднею, а то я зі страху ще й вірш видалю. :) Я й так довго не наважувався його публікувати. :)))

я комент випадково не туди приткнув
Андрій Мирохович (М.К./Л.П.) [ 2011-09-26 16:14:00 ]

Думав :)
І не боявся :)
Тобто думав, що не боявся? :)))

))) якщо його тексти актуальні, то теперішній час - думка вічна))

І то правда!

І Ви не повірили, пане Василю? :) Все, треба кидати пародії писати, а то мої серйозні вірші вже ніким не сприймаються. :)
Дуже Вам вдячний за такі слова.

Навпаки, добродію Валерію,це Ваш літературний імідж на ПМ ніяк не поєднується з Вашими серйозними віршами, а вони ще як сприймаються. Все не йде з думок прочитане. З такою легкістю таку глибину розкрили. Як це Вам вдалося поєднати ??? Фантастика. Аж кортить запитати: Ви хоча б розумієте, що Ви створили? Дуже хотів поспілкуватися вдень. Не вийшло... Шкодую із нетерпінням чекаю на нові серйозні твори.

Після цих Ваших слів, шановний пане Василю, я ще, чого доброго, почну вважати себе геніальним поетом. :)))

а хіба автор повинен писати про себе?

Саме так, спочатку навчитися давати собі раду, а потім займатися іншими...
Без "я", практично, жодна поезія "не оживає"... І це "я" не повинно ж відчуватися на рівні живого "пророка"...

ось перше речення +1

В котрому саме з попередніх коментарів Редакції Майстерень, Андрію?

в початковому, звісно)))

))) справді? ти що, теж дотримуєшся такої думки, що автор у цьому вірші втратив своє обличчя? :)))

Валерію, ти ж знаєш, що я не люблю моралізаторства і якихось таких месіанських потуг((
це в Лєніна було "колективний пропагандист та організатор", в наших народників "будитель сплячого народу" - але то все було сто років тому.

А я й не займаюсь месіанством. Просто написав те, що було на душі. Та й про моральність теж деколи варто нагадати, і собі, і іншим - а то й так надто вже аморальним стає наше суспільство. Вік деградації... Калі-Юга. Нічим не зарадиш.

Валеро, тільки без образ. Але текст наповнений прописними істинами і банальностями. Рідко погоджуюсь з Ляшкевичем, але тут дійсно - якщо автор дозволяє собі повчати читача і моралізувати, то мав би надати якийсь приклад абощо.

Так я ж і кажу, Андрію, що я спокійно міг би це написати як монолог ЛГ з собою, і на рахунок себе, і такий варіант у мене теж був. Так що жодних моралізаторських повчань тут немає. Адже себе я теж не відношу до святих. )))

Шановна Редакція Майстерень, а Вам не зустрічався такий вираз: "Графоман описує СВОЇ переживання та враження, а СПРАВЖНІЙ ПОЕТ створює ЛІТЕРАТУРНОГО ГЕРОЯ"?
Про свої гріхи я кажу на сповіді священнику, а не розповідаю про них у віршах. :) Але, як каже російське прислів'я (я його перекладу українською мовою, оскільки ми всі тут спілкуємося лише українською), "на смак і колір товариша немає". Комусь мій вірш сподобався, комусь навіть дуже, Вам не сподобався зовсім, можливо, пройде певний час, і мені він теж здасться недосконалим, і я навіть захочу його переробити чи взагалі знищити - але, на разі, цей вірш, як бачите, актуальний не тільки для мене. Можливо, через якийсь n-ний проміжок часу перебування на сайті "Поетичні Майстерні" я й навчусь писати тонко, на рівні кращих поетичних зразків, але поки що, як казав шановний Леонід Макарович, "маємо те, що маємо"...
Але все-таки прислухаюсь до Вашої думки і помічу цей вірш ще й у розділі "Іронічний неореалізм" :)

До речі, шановна Редакція Майстерень, але ж я саме Вам завдячую ідеї написання цього вірша. :)

Цікаво, але перший варіант цього вірша був саме від імені ліричного героя, але я чомусь не наважився його публікувати, не знаю, можливо, колись і наважусь. :)

Саме так, спочатку навчитися давати собі раду, а потім займатися іншими... (Редакція Майстерень)

Саме так, але я сформулював це б трохи інакше: "Спочатку зміни себе, і тоді світ навколо також зміниться"

Це точно )
Може пора починати? Та й це для нас усіх актуально.

А я вже давно почав.)