Дякуємо, Василю!)
А вас і вашу родину я привітав у Маріанни!)

Дякую, Патарочко!) Хотів виставити тут її фото, а мій конвертор зображень перестав працювати!(

скинь мені в пошту, я конвертну

Дякую, Олю! Але ти краще порекоменндуй якийсь конвертор чи дай посилання. А якщо не дуже важкий, то може навіть скинь на мило. Бо я натягнув всякого підозрілого, що боюся ним користуватися. А мені конвертор потрібен не лише для цього випадку...

Не підкажу тобі конвертер, бо в мене Макінтош. Чи в тебе теж Мак? Тоді відкрий Preview і вибери Tools>Adjust Size

Дякую, Олю!) А рік тому ми з нею співали цю пісню дуетом на творчому вечорі мого хору. А перед піснею я прочитав цього вірша...

Може ви й праві, Сергію!
Цей вірш - також один з моїх початкових, коли я писав десь по віршу в день-два. А "Омен" - це вже пізніший більше ніж на пів року. Коли в мене появився якийсь досвід і дещо інше відношення до поезії. Але згоден, що орієнтири в поезії мають велике значення. І читати тут приходиться всяке. Особливо, коли хтось тебе оцінить, то відчуваєш якись обов"язок відповісти комусь тим же. А про НЕналежне - розумієте, я трохи їнший від вас. Мені важко комусь сказати щось різке, бо знаю наскільки декого це ранить. Сам такий. Особливо коли це все - привселюдно. Але я не лінуюся деякі критичні зауваження чи поради (якщо в мене вони є і я відчуваю, що можу чимось бути корисним - не конкретно по відношенню до якогось твору, а взагалі) давати в приватному спілкуванні. Бо й справді, важливо не тільки сказати комусь правду, а ще й уміти її донести, щоб людина послухалася поради, а не сприйняла її в штики.
А мені пишіть так як є - я вже навчився сприймати критику.
Дякую!

"Особливо, коли хтось тебе оцінить, то відчуваєш якись обов"язок відповісти комусь тим же."

Да, є такий момент. І, може, правда відповідати варто, але чи "тим же", чи "тим, що насправді думаєш про вірш" - принципове питання.

Тим же - не мав на увазі, що обов"язково захопленням. Але якоюсь увагою. Щось почитати, щось написати. Ну і аж ніяк не розгромною критикою. Складна ця тема - стосунки між творчими людьми. Багато про це говорилося тут останнім часом.

Так, Аделе, цей вірш - виключно мого авторства!
І, на жаль, це відчутно!(
Дякую за привітання і побажання!)

Не на жаль, а на щастя, Ярославе. Я думаю, що на щастя. Він - справжній.:)

Я не претендую, Ярославе, на звання авторитету для Вас.:) Я далеко не С.Осока, С.Татчин, Н.Новікова чи решту перелічених Вами без сумніву талановитих і вагомих авторів.:)
Я лише висловила свою скромну думку, а коли вона вам зайва, то видаліть мій коментар і забудьте, я не ображуся. То буде лише скромним знаком для мене, аби я раптом знову не надумала Вам щось висловлювати.:)

Та ні, Аделе!) Не ображайся! Насправді, це ж зовсім не так!) Я думав, що відчутна моя іронічність в тому моєму коменті! Там йшлося лише про оцінку моєї ранньої трішки наївної творчості і дещо пізнішої, де я вже піднабрався досвіду.
ВИБАЧ! НЕ ОБРАЖАЙСЯ! Насправді я дуже ціную твої відгуки!) Як і всіх інших людей, що мене тут тішать своєю увагою.

Я не образилася, Ярославе.:)

а мені вже настрій зіпсувався!(

Дякую, Олеже, за добрі слова!) А в мене ще є син, який буде святкувати свої 12 років в той же день, що й Люба Бенедишин!

Дякую, Любо!

Дякую, Яно!)

Дякую, Марійко!)