а вестерни-серіали бувають? :))

Можна у рамках однієї серії багато чого встигнути розповісти. Ця серія може складатись з кількох епізодів. Вестерн - це щось західне, НМСДД. То чому ні?

чує серце - ще не раз доведеться на ту гору ходити… :))
дякую, Гаррі!

Та ні.
Не переймайтесь, якщо вирішили продовжувати саме цей вестерн.
НМСДД, на цьому варіанті (не на вестернах і не, не доведи, Господь, віршах) можна зупинитись:)
Я почитав (тричі, як має бути - не менше), і мені здалось, що гарно. Досить. Не розбещуйте читача.
Ось дивіться:
- подія була? Була;
- Ви її змалювали? Змалювали;
- читача зацікавили? Так;
- хай чекає нових надходжень.

З повагою,
Г.С.

це я, Гаррі, більше про процес писанини - чорну гору :))
сьогодні такий сюжет в голові крутився!
повість - не менше :))
ось журюся, де би взяти більше часу, щоб усе встигнути,
саму себе обіграла у цьому вестерні -
малюнок з натури, так би мовити :))

до речі, дуже цікаво, що біля Рогатина є така гора - невідомого походження - раніше називалася Чортова. Десь кілька років тому її перейменували.

І на ній місцеві боги п'ють нектари з амброзії. Так, це вона. Я чув про неї :)

щиро дякую!
а я побоювалася саме за закінчення :))

дуже цікаве твердження. Ми якось з друзями віртуально обговорювали цю тему і була така думка, що вірші іноді самі себе починають писати. Автор просто віддається на волю вірша…
Але то не в цьому випадку. Тут я сама над собою піджартувала, вирішила трохи попустувати :))

ах, горбата гора! гарний фільм :))
щиро дякую, Василю!

ніч, певне, сама боїться - з чортами не жарти… :)))
дякую-дякую!

ну, муза у мене завжди одна і незмінна :))
а Кузану - ок, раз ти кажеш, буду слухатися :))
дякую, Маріанно!

привіт! а куди скачем? (все, що починається від "чистогану" і далі - не зрозуміла :))))))

це добре :)) дякую дуже!
Я зараз з головою у прозу пірнула. Але вірші ще прориваються :))

про скроню - тут можуть бути різні варіанти, і всі підходять :)))
піймай і напиши - це така гра для всіх, хто пише :))

в задумі було, що до своєї :)) але можна, щоб і до ЛГ

а добре було б, до речі :)))
вполювати кілька казок - і маєш за що їх видати… :))

дякую, пане Артуре. Я іноді оглядаюся на все, що написала, і таким воно мені звичайним здається… Такі коментарі, як ваш, допомагають вірити в себе :)