Це щось схоже на манію переслідування, тільки навпаки?.. ))
Я пишу переклад того ж (тобто того ж, якого переклад виставив тут вчора Луцюк?) вірша не заради того, аби його покращити (як Ви думаєте, Наталю, до Луцюка за 100 років не було жодного перекладу цього вірша?), а для того, аби спробувати свої сили (знаєте, теж деколи люблю перекласти з російської, одного разу навіть з польської)... про ритміку уяву маю, якщо не вірите, почитайте інші мої вірші )). Абсолютно серйозно. Ніколи не бачили таких рим? Нічого, я завжди підправляю свої вірші, не святі горшки ліплять.)
Не вгадали, Наталю, жодного разу! - підказка: позавчора мусив проставлятись. )) Дякую.

А хтось тут учора мені розказував шось про інтонації))), а тепер записався в лікраі і ставить діагноз манії))))...

Насправді, Емілю, все не так погано. Тим більше - Ви тільки вчитеся перекладати. Окремі місця Вам далися узгалі добре. Особисто я переспівом це не називатиму, бо переспівом є, як правило, - твір за мотивами, у Вас же серйозних розходжень зі змістом оригіналу я не побачив. А побачив ту саму проблему, що й завжди, - поспіх. Якщо слово "марно" перетворити в "намарне" - в цьому рядку вирівняється ритм. От спробуйте.

Про слово "красивий" нікому не вірте. Воно українське. І російське. І може ще й білоруське - бо походить від спільного для всіх трьох мов "красний". Є ще в нашій мові слова "красень", "краса", і їх поки що ніхто не відміняв.

"Красива осінь вишиває клени
червоним, жовтим, срібним золотим..."
Ліна Костенко.

взагалі-то йшлося про те, що було "як ти красивий", а не про слова "красивий" як таке.

А переспів - це не тільки за мотивами. Це відсутність дотримання ритму оригіналу.

(10) Было душно от жгучего света,
(08) А взгляды его - как лучи.
(08) Я только вздрогнула: этот
(07) Может меня приручить.
(09) Наклонился - он что-то скажет...
(08) От лица отхлынула кровь.
(08) Пусть камнем надгробным ляжет
(07) На жизни моей любовь.
(00) 2
(08) Не любишь, не хочешь смотреть?
(08) О, как ты красив, проклятый!
(07) И я не могу взлететь,
(08) А с детства была крылатой.
(07) Мне очи застит туман,
(09) Сливаются вещи и лица,
(07) И только красный тюльпан,
(08) Тюльпан у тебя в петлице.
(00) 3
(09) Как велит простая учтивость,
(09) Подошел ко мне, улыбнулся,
(10) Полуласково, полулениво
(09) Поцелуем руки коснулся -
(09) И загадочных, древних ликов
(09) На меня поглядели очи...

(10) Десять лет замираний и криков,
(09) Все мои бессонные ночи
(09) Я вложила в тихое слово
(09) И сказала его напрасно.
(09) Отошел ты, и стало снова
(09) На душе и пусто и ясно.

(09) Від жагучого сонця - спека,
(10) Його погляди – наче промені,
(09) Затремтіла я тільки: легко
(08) Приручити йому мене.
(09) Нахилився – він щось прокаже…
(08) Від обличчя зринула кров.
(09) Хай надгробним каменем ляже
(08) На життя моє та любов.
(00) 2
(10) Не кохаєш, не хочеш й уздріти?
(10) О, який ти красивий, проклятий!
(09) Ось і я не можу злетіти,
(09) А з дитинства була крилата.
(09) Мені очі засту́є туман,
(09) Зливаються речі, обличчя,
(08) І тільки червоний тюльпан,
(08) Тюльпан у тебе в петлиці.
(00) 3
(09) Просто й чемно, мені на диво,
(09) Підійшов до мене, всміхнувся,
(10) Напівлагідно, напівліниво
(09) Поцілунком руки торкнувся -
(09) Й загадкових і древніх ликів
(09) Подивились на мене очі...

(09) Десять літ завмирань і криків,
(09) І безсонні мої всі ночі
(09) Вклала я у це тихе слово
(08) І сказала його - марно.
(09) Відійшов ти, і стало знову
(09) На душі і по́рожньо й гарно.

Вдячний, Сергію, за підтримку. Так, щось останнім часом полюбляють тут діагнози ставити авторам, замість обговорення їх творів. ))

Звичайно, я перекладаю тільки деколи, у випадку, коли мені дуже подобається оригінал, а в цьому конкретному - щоб спробувати сили (просто не розумів, чому так "ламаються копья" під не зовсім вдалим перекладом Луцюка).

І ще раз погоджусь - я би назвав свій переклад скоріше буквальним, аніж переспівом, на відміну, наприклад, від мого перекладу слів пісні Асмолова чи 3-х варіантів перекладу вірша Меркулова. ))

Так, поспішиш - людей насмішиш. І якщо у випадку пародій це виправдано, то тут - моя вина. ))

А у зауваженому Чорі реченні просто не дописав "ий" - одруківка.

Щодо "красивий" - я в курсі.)

І ще раз дякую, Сергію.

О, Чорі, Ви теж на "рожевому сайті" є? Впізнаю - саме звідти копія розрахунку складів у віршах - російською і українською. Чи я помиляюсь, і ще десь є ця програма? )) Докінчу думку - порахуйте нею ж кількість складів у перекладі Луцюка і напишіть йому подібне зауваження. ))

Ви помиляєтесь :) Ця програмка є не тільки на тому "рожевому сайті".

А, і щодо закінченої Вами думки. У згаданому Вами перекладі лише в одному рядку на один склад більше.

А яких ще сайтах, можете підказати?

Це - зараз переклад Луцюка:

(10) Дух забило у світлі жагучім,
(08) Його погляд – сяйво яснЕ.
(08) Я лиш стенулась: прирУчить
(07) цей без останку мене.
(09) Нахилився – він щось то скаже…
(08) Від обличчя схлинула кров.
(09) Хай камінним надгробком ляже
(07) На долі моїй любов…
(00) 2
(08) Не любиш, не дивишся, ні?
(08) Ця врода твоя, проклятий!
(07) Крил не підняти мені,
(08) А змалку вміла літати.
(07) На очі мені – туман,
(09) Зливаються речі, обличчя,
(07) Й лише червоний тюльпан,
(08) Тюльпан у твоїй петличці.
(00) 3
(09) …Як годиться, просто й учтиво,
(09) Підійшов до мене, всміхнувся,
(10) Напівлагідно, напівліниво
(09) Поцілунком руки торкнувся –
(09) Й загадкових прадавніх ликів
(09) Подивились на мене очі…

(10) Десять літ завмирання і криків,
(09) Всі безсонні самотні ночі
(09) Я зібрала у тихе слово
(09) І сказала його – даремно.
(09) Відійшов ти, і стало знову
(09) На душі і пусто й буденно.

А раніше як було, Ви бачили? Я бачив - з ритмом була повна чехарда (на жаль, не маю доказів, витер копію). Та й теперішнє вирівнювання - за рахунок русизмів (стенулась, схлинула, учтиво). І не переконуйте мене, що це не русизми, бо вони є в українських словниках - ці словники складали зрусифіковані філологи, а я, не будучи філологом, просто відчуваю, де українське слово, а де - привнесене ззовні.

Упаси мене Боже в цьому (як і в чомусь іншому) Вас переконувати. Тіштесь власною впевненістю :)

Для того, аби зрозуміти, про що я кажу, варто прочитати "Чорного Ворона (Залишенця)" Василя Шкляра.

От краще не треба мені казати про "Чорного ворона". У всіх сенсах.

Тобто? Чим Вас не влаштовує "Чорний Ворон"?

До чого тут взагалі Шкляр з його книгою? Вибачте, я не хочу про це розмовляти.

Нехай.

Справді, Чорі?) Нізащо б не здогадався!) Що ж не зауважили цього у своїх коментарях попередньому перекладачеві тут (тобто Луцюку, на переклад якого, на Вашу думку, я зробив переспів - Ви це серйозно? а Луцюк з кого зробив переспів? не було жодного перекладу до Луцюка?)?
А чому б і ні?
Тут просто одруківка.
Дякую.

До чого тут взагалі Луцюк? Я кажу про те, що Ваша спроба - не переклад, а переспів, оскільки порушено головні правила перекладу. І переспівуєте Ви не Луцюка, а вірш Ахматової. Та навіть для переспіву тут забагато недоліків.

Хто без недоліків - хай першим кине в мене каменем! ))

Ви весь час кудись не туди спрямовуєте розмову. Ми ж не про Ваші особисті недоліки, а про недоліки тексту. Чи не можна? Так і скажіть. А якщо можна, то варто прислуховуватися. Якщо Ви, звісно. довіряєте тому, хто каже зауваження.

Я перепрошую, Чорі, це мене Наталя збила, спрямувавши на Луцюка, а я подумав, що Ваш коментар з її в унісон. ))

"Ми ж не про Ваші особисті недоліки" - "Ми", Чорі, це хто? Якщо це Ви з Наталею, то вона якраз почала з особистості автора "у Вас точно манія ходити по слідах..." і т. д.

А про недоліки тексту - скільки завгодно і як завгодно відкрито. Якби я не хотів почути про недоліки своїх текстів, я б не виставляв їх на сайті, а зразу збирав у збірки і випускав їх щороку. ))
І звичайно, що до Ваших зауважень я прислухаюсь і щиро вдячний за них. Ну, Ви в курсі, я ж не вчора на сайт прийшов. ))
Дякую, Чорі.

До речі, Чорі, риторичне запитати: якби, наприклад, цей вірш російською був виставлений зараз на сайті без вказівки авторства і Ви б його раніше не знали (уявімо такий фантастичний варіант), як би Ви відгукнулись про його ритм? Рваний, хіба ні? І порадили б автору його вирівняти. А ще б зауважили на засилля заяложених рим, дієслівні рими, римування в однакових відмінках і т. д. і т. п. І жодного сенсу перекладати такий технічно недосконалий, з точки сьогоднішньої науки версифікації, і не було б. )))

Ну, що Вам відповісти, Валентине? Питання таки риторичне. Але не з тієї причини, про яку Ви написали. Я би не стала радити автору цього вірша вирівнювати ритм - тому ще він рветься не випадково, в одному-двух місцях, а цілком свідомо. Що стосується рим і т.ін. - не дивлячись ні на що, у ньому живе і дихає поезія. У кожному пробілі між літерами вона жива. Я не знаю, як це можна пояснити, мабуть, це можна лише відчути. Або не відчути.

Я не думаю, що хтось, пишучи поезію, не відчуває поезії інших. І я, прочитавши навіть свій переклад, відчув це хвилювання, назване Ахматовою сум'яттям. Але перекладати, на мою думку, має той, чия мова перекладу є рідною, а не той, чия мова є мовою оригіналу.

Якщо дослухатись Вашої логіки, світова культура не мала би багатьох шедеврів перекладів.

Тобто? Пастернак переклав Шекспіра. У Вас є протилежні приклади?

От не знала, що рідною мовою Пастернака була англійська :)

Я сказав, що перекладати, на мою думку, має той, чия мова перекладу є рідною, а не той, чия мова є мовою оригіналу. Рідною мовою Пастернака була російська. :)