Дякую.
Мабуть Ви влучили в 10 - різні вони бувають ці дощі...

Дякую.
ще не літо - зараз дощі якісь понурі, самітні без веселок.

Дякую.
Я теж трохи спіткалася об те Д-"долі". Замінила на "гужовий" - так більш плавніший і милозвучніший перехід.

Щиро дякую!!!
Тому, що ставка (міні-епосу) була зроблена паралельно на звукове сприйняття - наші прасслав"янські традиції - приємно, що Ви це відчули.

Дякую.
Уже підмарафетила звукове сприйняття.

Щиро дякую за розгорнутий коментар і корисні роздуми.
"Самітником самує" — можна і «пустельником самує» - так, я от думаю – самітник це не одинак, а пустельник, чернець, який може знаходитися, як в духовній обителі, так і може жити один (для більшої святості). «Самує» для уточнення образу— слова одинакові за звучанням, але різні за дією чи є масло масляне??? Можна пустельником, але для асонансу випадають звуки «а, о, і» -
"Празнує самітність сивий сокіл" --- Празнує – хоть і наше рідне дієслово, але воно випадає з асонансно-алітераційного ланцюжка, а цього, в кінці тексту, допустити не можна. І ще «самітність», як на мою образність, вказує на пригніченість образу «сокола» --- а «самітник» - на його зв’язок з вищими силами, з Богом.
Якщо Ви знаєте, якесь коротке і ємке дієслово замість «самує» (я буду тільки рада) - але щоб воно не порушовало алітерацію і асонанс, то з мене могорич поштою....
Інверсія завжди вносить напругу в текст, але без цих завихрень поезія стає просто розповіддю про щось, втрачає міжряддя. Мені сподобалась, з цього приводу, думка Юрія Коваліва, який сказав, що ця рифлексія думки вносить в поезію наповнення, стильову естетику тексту, дозволяє відчути лексичний напрямок роздумів автора.
Інверсія в поезії це дость таки звичне явище, а у Ваших словах відчулась якась неприйнятність, чи то мені показалось?

Ні. Скоріше за все, рефлексія.

Рефлексія думки. Мабуть, вона.

Я вагалася з тею підказкою в дужках – можу зняти.
«Сивий сокіл» - як канон символізму нашого епосу, який не можна розривати, тому що він втратить своє смислове навантаження. Вам (далеко не делетанту) нагадаю, що «сивий» - в слов’янському епосі = мудрий, а «сокіл» ототожнення з категоріями: вільний, незламний, свободолюбивий, символ чоловічої мужності + мудрості (сивий). Політ (лет) над землею – вказує на те, що він обраний Богом. Ну от такі були мудрі наші предки. Тому, я цей образ, не можу ні розірвати, ні змінити – тільки розглянути його в новому ракурсі — Дощової благодатної хмари.
А «юний орел» - то теж гарна молитва для чоловіків (митців), якщо її поспівути двічі вдень, то можна бути юним орлом до100 років. Нам би хто таку легеньку молитвоньку склав...

Сердечно дякую — мені теж «самує» — смачне, коротке та ємке слово і нехотілось би викидати з тексту.
А пагаваріть бажано, щоб уладнати 2-а моменти
- «самітником самує» - виходячи зі значення — чернець один летить (по небесній пУстині) - можна лишити, чи всеж таки «самітник» замінити синонімом?
- сваговий* неспокій – був у 1-му варіанті, але я замінила, тому що дане слово має декілька значень (нехотілося під текстом давати пояснення), але це слово всеодно мені перепрошується назад – вернула.
Можливо, я щось там змінювала, в уже опублікованому тексті – то і ритм трохи перегрупувався (невідчула)

Думаю, все ж таки краще замінити "самітника", бо таки масло масляне.
"Сваговий" - красиве слово, але все одно у тому рядку один зайвий склад. І він заважає.

Щиро дякую, Олександро, за такий неочікуваний коментар.
Приємно, що природоохоронці читають поезію, тому що краса природи, що нас оточує формує красу душі і дихати стає легше. Нехай звичайно беруть вірші - приємна несподіванка. я вважала, що вони не читабельні і неусвояємі із-за максимальної зжатості при великому смисловому навантаженні та деяких технічних викрутасів.
Ще раз Вам дякую на доброму солві.

Дякую Вам за те, що ще раз заставили повернутися до твору і підредагувати (буває такий стопор, який тільки з часом можна зрушити, з місця), а також вдячна за таке тонке сприйняття вірша - приємно.
Щасти Вам!