хм...

чому? гарно ж, а це моє бачення))

це я так задумалась над запитанням))

дякую, Марічко)

я теж люблю рвучкий ритм)

бо темка така магічно-нічна... дякую!

а якби ви знали, як ошелешили мене літтермінологією... дякую, хоч і не вмію висловити це по-вченому;) завжди рада!)

Можливо, така любов або прихильність є ознакою якоїсь збоченості, якщо ці відчуття будуються на конкретиці. Мені, наприклад, відомо, чому мені подобаються, скажімо, пірамідальні тополі.
А дійсно - чому? За що? Чим? Відповідь лежить на поверхні. Пірамідальністю. За цією ознакою йдуть інші супутні ознаки.
Добра людина подобається добротою, красива жінка - щонайменше, красою. Логічно? Як на мене, саме так.
Я не вмію просто любити.
Це мала дитина може любити іграшку тому, що це іграшка, і нею можна бавитись. Мене цікаве (це таке дієслово) сама суть явища чи предмета.

любов - безкорисна) люблять не за щось, а всупереч) а от симпатія повинна мати підстави)

Любов, якщо не розглядати це поняття у біблійському тлумаченні, це і звичайнісінькою собі симпатією.
А от любов і кохання напрацьовуються роками. Вони міцнішають. Або вмирають.

тішуся)

спавді - тотемів тут не бракує) дякую)

ух ти! починаю себе поважати... як бумагомаратєля поклавістукатєля)))
дякую)

оу єс))

дякую, Сяню)

куди мені до вашого гербарію... до речі, де поділося багато шикарних речей звідти?

ой та повня... одні збитки від неї))