Сприйми, Мирославе, з гумором це творіння!
Вітання Буковелю!

Вибачте за таке слово, Іване, але я реготала. А плюс моя фантазія... Пану Мирославу сподобається :)

Ото маєш: не встиг чоловік з"їхати з гори - вже пародія! Так, так,- всі туди хочуть, того й "скубуть"...
А насправді, пане Іване - солідарна з пані Лесею: реготала від душі. Дякую! :)))

я не стала б на лижі, ой,....))

захотілося на лижі - прокласти свою вузькоколійку... :о)

Тепло, світло і весело - як завжди у Вас, Ваню!

Гарно й весело,настрій яскраво-сніжний,грайливий,а може яскраво-лижний...

Радий, Мирославе, що сподобалося! І дяка за високу оцінку! Не прокладай там нових "просік" - ліпше по второваних. Гарної лижні, Друже!

Дякую, Лесь! Тішуся коменту.

Вітаю, Галинко! Аякже, гірські лижі - то прекрасно, а ще якщо погода чудова, а ще якщо файна компанія...
А потім і пореготати не гріх, там багато смішного трапляється. Дяка щира!

Привіт, Тань! З Мирославом-інструктором точно би стала - он який лижний майстер-клас! Лижвярі поганому не научать. Жартую. Дяка!

Дякую, Домі! Я як перший раз з Тростяна спускався - то справді свою "вузькоколійку" проклав через молодий лісок, досить помітна "просіка" була. Але і лижі відповідні - "Тиса", двометрові...

Дяка, Маріє! Вірш Мирослава насправді наче в гори переніс, і настрій лижний,сніжно-ніжний, навіть свіжість морозного повітря відчувається, правда?

Це великий дар, друже, побачити в серйозному смішне. І, звичайно, що немалий - викласти у віршованій хвормі))))

Я з дитинства лиж боюсь, не вмію кататися, скільки мені не пропонують - певно, у мене вдалася б не тільки вузькоколійка, а повноціння траса)))) Дяка за гарний настрій - і пану Мирославу за поезію, і Івану за веселу і вдалу, не побоюся сазати - теплу пародію)

Дяка, Володь! Комент зобов"язує. Тисну руку!

Дяка навзаєм за теплий комент, Люб! Насмілюся і від імені Мирослава також! Ось вже і вимальовується група для Мирослава-інструктора - ти, Таня... Тре з Мирославом поговорити - якщо група набереться велика, може йому помічники потрібні будуть...

пригадалось: а цей замок - це теж я зруйнував?
)))

Мимо вух.. не мат - "лижвярний" рух.

Так, "вузькоколійка" - вдалий образ. :)

Дякую, Люб, натяк зрозумів - замку на трасі не було, повезло йому (замку)!

Нє, Полковнику, ніяких матів - лижвярі навіть слів таких не знають! Найкрутіше слово (коли приземляються) - то "Опа-на!"
Тисну руку!

Так, Валєр, і попри вдалість ще глибоко індивідуальний. Бо "ширина" колії залежить як від
"габаритів" лижвяра, так і від методу ведення лиж.
Одним словом - як ся вдасть...
Дякую за візит

Вітаю, Ксень!
В "лижв"яному" дійсно зайвий (це вже мені і в приват писали), але мушу дочекатися Мирослава, як з’їде з гори, бо пасувало би відразу і в оригіналі, і в пародії змінити.
З пропозицією в закінченні погодитися не можу - ЛГ знав, що не захоче більше тих забав відразу, як на гору виліз і вниз глянув. А от як "вузькоколійку"-просіку "прорубав" - то й сам собі не повірив!
Дякую щиро!

Я узагаліто про Ваш вірш...Погоджуюся,що від ширини колії залежить "комфорт " падіння,але це класна річ вдало плюхнутися в сніг..

Як я люблю, Іване, забігати до Вас на сторінку:))) - скільки позитиву!!!
згадалося моє дитинство барвисте, коли і мені татко купив снігоковзи та, залишивши під невисокою горою під Кайзервальдом, повчав з верхівки:" Лянусь, дивися як треба....дивись уважно, бо зараз будеш і ти спускатися на нартах"))я заворожено, не скліплюючи ока дивилась:
спочатку з"явилася кучугурка снігу, потім вже більша і більша, а потім ціла лавина у якій я розгледіти тата не могла:))))
він приземлився із поламаними снігоковзами, підіпсутим настроєм і сказав: ну що, бачила як Не треба??? Ага- сказала я........і ми почовгали домів:)))отаке-то:)))

Ви як завжди влучні, п. Іване! Обіймаю, цілую, щиро - я! :) дякую за позитивчик! :)

))) Гарно! Прямо наче про мене!

А все-таки думка хутчіш... від лиж. Молодці і Мирослав, і ти, Іване! Я і про вірші, і про заклик до здорового способу життя, і про те, що поет повинен бути екстрималом.

Чудово!!! Тисну руку!