ой глаголю..... глаголю... а толку?
отой живемо так.... хіба поглаголити....

Дякую, Оленочко!!!

так і є.
Дякую, Наталочко!!!!!!!!!

Дякую!!!!!

))))

І Тобі любові!!!!

Дякую!!!!!!

Це питання можна врегулювать, якщо написать листа до Редакції, у якому сформулювать суть свого питання. І Редакція поставить за один раз 2 оцінки - від себе, і читацьку.
Їй, напевне, сподобаються рими "плювка - така". Вони естетичні і поетичні.
Чудовими можуть здатись і ці рядки:
"Колись мине і біль, і день,
затягне густо павутинням."
Кома у кінці першого вносить елемент чи розгубленості, чи роздумів, чи я коїсь невпорядкованості.
Звукопис теж чудовий.
"Лиш трохи більше про людей
я розумітиму віднині."

Одним словом, екселенс :)

Дякую!!!!

Вже навіть мені відомо, якими повинні буть коментарі. Я нерідко нерідко певною мірою порушую ці рекомендації, бо скільки людей - стільки думок. Одним вони здаються іронічними, другим - цинічними, третім - саркастичними, четверті просять мене переглянуть їхні вірші на предмет наявности якоїсь поетичної чи літературно-художньої якости.
А в коментарі зазвичай пишеться про сильні і слабки сторони вірша, про подачу матеріалу тощо. Свої особисті враження щодо поведінки літературного героя (а вони бувають різними - і позитивними, і иншими) - це вже щось инше, ніж оцінка художньої вартости твору.
Викладать свою думку більш розгорнуто я не вважаю за доцільне. Тому вибачте мені лаконічнічсть і відсутність "проше пана", "буль-ласка", "мені здається", "я хотів би бачить" тощо :)
Вони насправді мають місце. Їх треба вміть відчувать :)

Що саме у моєму коментарі викликало таку Вашу бурхливу реакцію,Семене, "проше пана"? :)))

Що саме у моєму коментарі викликало таку Вашу бурхливу реакцію,Семене, "проше пана"? :)))

Він випадково розмістився, наче він є відповіддю на Ваш. Ніякої бурхливости нема.

нічого не зрозуміла.... про лакончіність промовчу...

Дозволю собі не погодитися, пане Семене, з Вашим баченням "ідейного спрямування" (тбм фактичного змісту) коментарів: "А в коментарі зазвичай пишеться про сильні і слабки сторони вірша, про подачу матеріалу тощо. Свої особисті враження щодо поведінки літературного героя (а вони бувають різними - і позитивними, і иншими) - це вже щось инше, ніж оцінка художньої вартости твору".
Вірш як втілення поетичного змалювання автором своєї емоції тощо за допомогою асоціативних образів теж може викликати у читача(слухача) певні емоції та асоціації. І це добре. Це якраз і свідчить про "художню вартість" твору. Бо навіть найскрупульозніше скомпонований за усіма правилами римований твір може залишити байдужим читача (слухача), то яка тоді його вартість?

Мабуть, варто до оцінки літературно-художньої вартости того чи иншого твору підходить комплексно.
Це поняття (а ми ж зараз живемо "за понятіями". Це теж аргумент) вміщує в себе і те, на що звертаю увагу я, і те, насамкінець, що відчува читач. Щоправда, читач може буть екзальтованим так само як і поцінувач літературно-художньої вартости твору упередженим або непідготовленим до такої місії.
Але все ж давайте не забувать і т.з. "літературно-художню складову". І не забувать так само про те, на що звернули увагу Ви.
Мені не хотілось би продовжувать цю бесіду.
Не всім вона буде зрозумілою, а писать уміють усі.
Може вийти "сніжний ком".
А час думать про весну.

Цілком з Вами згідна! Усміхаймося весняно :))))))

Дякую!!! Хай краще не болить нікому!

Певно весна вже на мене так впливає: то дублі зайві, то звертання сплутала:))) Вибачайте, пані Софіє!!!

)))))))

Кому після "день" Ви так і не прибрали.

)))