ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Сторінки засипані осіннім листям
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Фантасмагорій дивовижа
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Сонетні строфи
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Заклятий льох
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
Графоманія
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Цінуйте слово!
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Шлях до Мурашки
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Присмак гіркоти
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Жінка
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
***
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
* * *
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Віщунська черешня
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
Сновидіння
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
По Золотій Лихоманці (Neil Young)
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
***
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
Антоніо, танцюючий тореро
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Роксолана Вірлан (1971) / Вірші

 На гранітах міст ( студенство 90-их)
Ми кров"ю підіймались y стеблі
земного віку, в пуп"янь підпливали,
що лавою двигтіла. Сонць овали
вилонювали світло в тінь. Зі слів
летючу зaлишали ненькам вість:
" Все буде добре...не хвилюйся...мушу,
а як інакше тлінь оцю ізрушу..?" -
і відлітали на граніти міст,
на плеса розбунтареного дня,
начільне кільцювали " голодую"-
і в тім була та сила, що не всує
зернилася у борозну... Куняв
у страсі приколіненo народ,
а вітроюнь іржі зривала ланци,
родило яре сонце віру вранці -
для душ маяк- життя компасовод.
І ми росли на дріжджах одчайних
пісень повстанських- внуки дисидентів.
Човнярили у генах незатерті
надії- ми наслухували їх.
Озграєні у фратрії покров,
ми змову в закапелку вулиць гріли,
для горну площ нарощували сили
і вкоськаний ятрили рани шов.
у Бандерштаті огняних левІв
ми так жили, як затінь жить не вміє...
на Слово й каву пробігцем до Ґії...
вхрипали на струні...і хтось посмів
підняти прапор Волі з кушпели
і до граніту одточити крила...
по вервичці життя сурма сурмила...
Ми- дихали, боролись! Ми - були!

Спогади в поезії




Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-02-18 07:14:21
Переглядів сторінки твору 5280
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.751
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.11.16 03:56
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-18 09:36:21 ]
Оця безпосередня дотичність до історії своєї Вітчизни, оте безальтернативно-рішуче юначе але свідоме "...мушу..." і розтоплювала "граніти міст". Чудова ода студенству 90-х,відточена лексика, метафоричність і образність не може не захоплювати!
Вітаю, Роксолано!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-18 14:46:44 ]
я втікла з дому:))) мамі залишила записку:)нас тоді зірвалося у Київ чимала кількість студентів:) так треба було і з того був результат!
дякую усім, хто тоді приєднався до студентської акції!!!!!хто пам"ятає це сьогодні ... Це були початки:)
п. Мирославе, я не просто вдячна, що відвібровуєте на такі от теми,-що відгукуєтеся, а відчуваю, як міцно тримаєте мене за руку і за це- моє Вам шанування!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2013-02-18 09:38:06 ]
Заінтригована Вашим віршем, Роксолано! Якщо я правильно зрозуміла, слово "ми" вживається стосовно історичної пам'яті українського народу. Ваш погляд як людини з діаспори дещо відмінний від традиційних основ світобачення жителів України. Для мене це було надзвичайно цікаво, особливо у поєднанні з Вашими оригінальними образами. Дякую!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2013-02-18 10:01:33 ]
Роксолано, я перепрошую, тільки зараз подивилась, що Ви народились у Львові! Тоді вірш зовсім не про те...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-18 14:39:27 ]
Оленко, вдячна за увагу, за пірнання у вірш душею- щиро радію, якщо вдалося мені сказати задумане!
Щасти Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-02-18 11:06:23 ]
Як завше - сильно: і змістово, і художньо.
Зринає запитання-порівняння "А які потуги студентства 2010-х? Чого чекати від них?", і ще багато-багато запитань... Чи риторичних?
Хочеться бути оптимістом.
("У місті неприрученому - Львів," - може "Львові"?)
Роксолано, дякую за вірш!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-18 14:28:24 ]
Глиночко, радію, що забігли на того вірша- відчуваю, що мала це написати:)
так, запитань - багато і вони у кожного небайдужого...:)
ціную Ваше слушне зауваження- я тут проґавила трикрапковість:), але, відчуваю, що можне ще щось пошукати.
Хай щастить!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-18 12:11:59 ]
"сока́ми" (від "соки́").
Російською наголос инший :)
"Мушу" - "ізрушу" - це дієслівна рима, щоправда, дуже гарна для трибун, трибунів і пісень :)
"В СТеблі" - звукопис.
А вірш загалом чудовий.
Не мію критикувать :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-18 13:56:52 ]
"Ми нАзрівАли...сОкамИ в стеблІ " як бачите, Семене, тут нема наголосу "сокАми", а є "сОками"- мабуть Ви помилилися...
"мушу- ізрушу" -це те що мушу у цьому вірші! Так тут має бути:)
(ВСТ) - є такий момент, але хай "прозорість" теж мене тут простить.
Семене, дякую за Вашу увагу та небайдужість!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-18 14:06:47 ]
У тому і річ, що повинно буть "сока́ми". Бо "соки́". Це нормативний наголос, у Вашому твірі він російський :)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-18 14:30:20 ]
Гаразд, тоді буду думати- дякую, Семене!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-18 14:34:28 ]
а як такий варіантна Вашу думку:
"здіймалися соками по стеблі" ?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-18 14:40:46 ]
Я саме над ним (слово у слово) наразі розмірковував.
І гадав - пропонувать чи ні? Бо вже скільки разів було, що подобається автору, а не сподобається якому-небудь читачу.
У даному випадку Ви особисто знайшли вихід. І він, здається, вдалий :).
Щоправда, не всі читачі можуть знать про те, що "по стеблі" - це практично те ж саме, що "у стеблі", бо "по стеблу" вигляда наче якось звичніше. Але ж спробуй усім догодить :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-18 14:50:54 ]
Семене, моє шанування і подяка! Не обминайте свім гострозорим оком мої творіння і надалі:)
Щасти!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-18 15:01:06 ]
Початок строфи теж потребує уваги. Я зупинивсь лише на фрагменті, а тепер читаю далі:
"Здіймалися соками y стеблі
земного віку в пуп"янь підпливали,
що лавою двигтіла."

Читачу можуть привидітись якісь "припливали" на зразок риб-прилипал (ці риби прилипають, а якісь інші припливать. Така от паралель).
Після "віку", напевне, повинна буть кома. І виде наступне:
"Здіймалися соками y стеблі
земного віку, в пуп"янь підпливали,
що лавою двигтіла."
Це нормально, якщо Ви хотіли висловить саме цю думку. Наша з Вами попередня правка не впливала на зміст речення. Просто ми з Вами рухаємось поступово. Якщо кома, запропонована мною, зайняла логічно своє місце, то можна вважать, що поки що все.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-18 15:56:35 ]
о, так- вже бачу:) багацько дякую, Семенко:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Дубініна (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-18 13:04:23 ]
Чудовий вірш! Поринула у свої студентські 90-і.... Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-18 14:52:13 ]
О, направду радію цьому!!! Так приємно, що ми знайшлися і тут!
Хай усе лагодиться, Улянко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2013-02-18 13:21:32 ]
граніти міст...

ми не розбилися об них, слава Богу...

і мене в спогади занурило...
Дяка!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-18 14:54:15 ]
Ми -були, Домі! ми ще є:)
дякую за відлуння!!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Полянська (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-18 13:30:17 ]
Динамічно, сильно, актуально!
" Все буде добре...не хвилюйся...мушу,
а як інакше тлінь оцю ізрушу..?" Це і наболіле сьогоднішнє. Гарний вірш, Роксолано!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-18 14:57:54 ]
У кожному поколінні є отой золотий пласт з лакмусовим визначником фальші - це юність непокірна і безстрашна!
На отроцтво- багато покладається:) Дякую щиро за прочитане душею:) Щасти!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина ШушнякФедоришин (М.К./М.К.) [ 2013-02-18 20:16:08 ]
Відчувається що те "Ми" не збоку,а з власних переживань автора - цунамі спогадів, що і робить вірш дуже справжнім!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-20 15:17:38 ]
Ірусю, рада бачити Тебе!
Так, це все принесене з епіцентру подій- незабутнє.
Велике дякую за "справжній"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-18 22:02:25 ]
Роксоланко, як це все знайомо!!! Зігріли душу...
Тим паче, що я ще із студентства 80-х :) Ми з Вами рідні :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-20 15:18:37 ]
Ми рідні, Лесюню,- це за честь мені!
Дякую за усе відчуте!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2013-02-19 00:28:15 ]
ой, як чудово, думаю, що сучасну молодь такі вірші мають сколихувати також


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-20 15:23:03 ]
Дякую, Таню! Розгойдати- це найбільше чого би хотілося!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-02-19 22:57:58 ]
одчайдухи!!!!!
так багато нового знайшла у цих рядках для себе)
шкодую, що не була серед вас тоді)))
тепер часи інші і студенти уже не такі - так багато розчарувань в ідеях і шляхах

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-20 15:24:21 ]
Ксенічко, рідненька, ми були тоді усі разом і думкою, і духом!
Дякую, що завітала на вірша,за відгук, за підтримку!