ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.04.06 19:03
* 35 *
не перевершити себе
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин

С М
2026.04.06 18:31
Святкування Ящірки (Jim Morrison)
На улиці леви неспішні
Пси у жару, у сказі із піною
Звір, у серці міської кліті
Труп його матері
Гниє в літнім ґрунті
Із міста гайнув

На Південь курс, через кордон

С М
2026.04.06 18:31
Не торкаться долу (The Doors)
не торкаться долу
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім

дім на пагорбі

Костянтин Ватульов
2026.04.06 17:06
Коли
Коли я повернусь, перший сніг долетить до землі,
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.

Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п

Борис Костиря
2026.04.06 16:34
Парк
Столітній парк розорений, розбитий,
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.

Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце

Олена Побийголод
2026.04.06 15:53
1956. Зима
Сергій Островой (1911-2005)

У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;

замети нагортала,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:35
Повернення душ
лютого 2026 року в Україну повернули тисячу тіл (останків) загиблих захисників…

В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…

Нам повернули лиш тіла,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:24
Мій читацький денник. Борис Костиря
…Як дні летять! Їх годі зупинити. І аркуші злітають стрімголов З календаря, мов невідчутні миті, Та крізь папери проступає кров. Зима, весна і літо пронесуться, Як марення, як навіжений сон. Крізь них прогляне невмолима сутність, Немов гучн

Артур Курдіновський
2026.04.06 09:22
Помилка
Весна заграє радісну симфонію,
Акордами розпустяться бруньки.
Я теж хотів піти до філармонії,
Та в долі закінчилися квитки.

Закрила серце злим чотирикутником
Тверда холодна кам'яна стіна.
Я не завжди був тінню та відлюдником!

Ольга Олеандра
2026.04.06 08:54
Сенси
Втрачені сенси неможливо відновити.
Можна виростити інші – через ціннісне сито
просіяти коштовне зерня від лушпіння та інших видів сміття –
перетворивши втрату на зачин для нового життя.

Сенси, які загинули, мали базові вади:
приховані, замаскова

Віктор Кучерук
2026.04.06 05:56
* * *
Коли поволі повзаю
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.

Іван Потьомкін
2026.04.05 19:35
***
Найперше зійшлась грищенецька рідня,
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч

Тетяна Левицька
2026.04.05 17:54
Мовчазна жура...
Мовчазна жура у домі
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.

Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом

Юхим Семеняко
2026.04.05 17:51
Хлібна неділя
  Скажу чесно, без дешевої доброти і цехової фамільярності: модернізм, як Ви зазначили у таблиці, у цього вірша є, але "легкий", така собі модерністська стилізація експериментальної поезії без ознак високого модерну. Втім, є модерністські риси, які у в

Микола Дудар
2026.04.05 17:31
04.04.2026.
Шановні друзі - однодумці! Вибачайте, це мій останій допис в Поетичні Майстерні. Маю вам зізнатись, що був інколи нестримний до ваших зауважень щодо моєї писанини… Огризався на гризотню де-яких… Але я горжусь тим, що прожив свій час, Богом даним, у пошука

хома дідим
2026.04.05 17:01
* 34 *
ніч постає
безрадно
непідзвітно
мов змок чи замк
ненависть продається
що ходовий артикул
будь спок будь спок
жеровисько як є
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

Олена Квітуча
2026.03.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Мирослав Артимович (1949) / Вірші

 Малюкові
Так, малюку, дивує нас життя:
брунькує дні, а там – і рік за роком…
Учора ти ще звався немовлям,
а нині утішаєш першокроком.


Чи буде він найлегшим на шляху,
який пройдеш комонно, а чи пішо?
А мо’ душа займеться від страху? —
він перший, отже, і найважливіший!

А скільки їх чекає ще в путі,
де не одна чатує осторога? —
Як важко би не склалося в житті —
торуй сміліш, малий, свою дорогу.

Хай жоден крок не стане тягарем,
хай у ході ти відчуваєш крила,
й не від страху — від захвату лише —
душа б твоя у поступі тремтіла…

2010 (2013)






    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-02-18 21:24:17
Переглядів сторінки твору 4680
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.013 / 5.5  (5.207 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.176 / 5.7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.764
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.03.27 06:50
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-18 21:57:23 ]

Два, три, якщо Ваша ласка, чотири ро́ки. А коли абстракція, то роки́
Мене так привчили у шкільному гуртку, а спочатку я теж помилявсь. Скільки мені було? 15. То й були ро́ки і ро́ків :)
а вірш цікавезний і повчальний.
Та хто коли кого слухав?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2013-02-18 22:23:20 ]
То нічого, можна так: роки ростуть - нівроку :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-18 22:55:40 ]
Ваша рація, Семене. І для мене це не новина. Якраз і малося на увазі, що виростають власне рОки (у даному випадку один-два роки, коли дитина починає ходити).
Якщо, як Ви кажете, мати на увазі абстракцію, то цей рядок можна викласти у такій редакції: "...брунькує дні, в рокИ стікають рОки…"

Завжди з повагою до Ваших знань.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-19 09:13:43 ]
"Роки" без числівника мене налаштовують на один наголос, а з ним - на инший. От і вся причина.
Маленькі діти насправді волають не тому, що вони маленькі, а тому, що щось відбувається, на їхню думку, не-їхньому, або десь боляче. З часом вони звикнуть і терпіть, і посутньо висловлюватись, а поки що вони скиглять - так само, як якась дитина (прохання не сприймать буквально), яка скиглить у мені. Їй незручно, і вона ще не вміє брехать, адаптуваться і проводить якусь власну дитячу політику.
Такі вірші, як цей, корисні. Вони сприяють думкам не лише на дитячої тематики :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-19 09:26:38 ]
ґандж :)
"не по-їхньому".
В мене клавіатура з глибоким ходом клавіш. Коли весь офіс практично куня за чаями, то доводиться натискать на клавіші тихенько. І виникають втрати :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-19 09:52:11 ]
Якщо між "чаями" і "дітьми" у коментарі є раціональне зерно - чому б не поміркувати у пошуку кращого варіанту? Але - за кавою:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2013-02-18 22:24:21 ]
Вірш наповнений мудрістю і щирим напучуванням!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-18 22:58:16 ]
Якщо це говорить не_так_давно_спечений дідусь, йому можна повірити!:)
Дякую, друже!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-18 22:38:48 ]
Хай жоден крок не стане тягарем,
хай у ході ти відчуваєш крила,
й не від страху — від захвату лише —
душа б твоя у поступі тремтіла…

ЯК ГАРНО, МИРОСЮ :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-18 22:59:14 ]
Тішуся, що сподобалося!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2013-02-18 22:56:52 ]
Сподобалося, мудро і повчально.
ПС. Малюче?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-18 23:02:20 ]
Нє, Іване: малюкУ. Принаймні, так говорять словники. Але "малюче" мені теж подобається:)
Дякую, що не бездумно (зрештою - як завше) читаєш!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Дубініна (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-18 23:30:36 ]
Знаєте, Мирославе, читала і згадувала перші кроки своїх діток... І так тепло стало на душі... Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-18 23:49:34 ]
Так, Уляно, перший самостійний крок малюка - це незабутнє видовище... І свято у сім'ї...
Радий, що спричинився до спогадів.:)
Щасти!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2013-02-19 00:22:42 ]
чудово, а фраза яка крилата - брунькує дні,а виростають роки


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-19 00:35:59 ]
Дякую, Таню,за "крилатість"...
Щасти!
Не забудьте лягти спати. Вже ніч:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-02-19 11:31:02 ]
Що правда, то правда - як ті дні і роки летять. По собі не помічаєш, лише по дітях...
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-19 13:35:12 ]
...і по внуках...:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Кисельов (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-20 00:31:06 ]
Ваш вірш, шановний пане Мирославе, випромінює таку безмежну любов, яку я завжди відчував від свого прекрасного дідуся )))
Дякую щиро!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-20 13:17:44 ]
Колись тобі, Юрку, теж доведеться поділитися любов'ю з внуками... Але це колись...:)
Дякую за відвідини. Щасти!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2013-02-20 13:34:00 ]
Мирославе, і мені відомі відчуття, пов'язані з першим кроком малюка! Оптимістично-гарно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-20 16:24:47 ]
Дякую, друже! Сподіваюся, що у подальших своїх кроках він відчував крила.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-20 14:43:50 ]
п. Мирославе, оці перші кроки...заради них ми проживаємо наскладніше, виборсуємося з ям випробувань, ідемо на барикади, дихаємо врешті - решт...! Заради оцих кроків перших, оцього молодого пагінця, що зазленеться скоро, заради продовження!!!! Дяка за вірш!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-20 16:28:32 ]
Нехай від захвату тремтить душа і у молодого пагінця, коли прийде час...
Дякую за емоції! Щасти!:)