Колись це намагалися зробити з "добре випаленої цегли", а нині - на чудово відформатованих електронних носіях. Що вдієш, коли міняються форми, а не наміри …

Але як там так і тут, як колись так і тепер на шляху повсякчас зустрічаються перешкоди, процес йде з перебоями. Звісно, що все це відбувається завдяки Божому втручанню, оскільки немічною людською рукою це навряд чи зупинити.

Та в будь-якому випадку цінісно є те, що кожна людини завжди матиме вибір з ким її бути, себто брати чи не брати участі «у ділах темряви».

Щодо весняних пробуджень, друже , то є щирі сподіваюся на те, що :

Прийде весна, прийде і дуже скоро.
Зазеленіє правда молода.
Прийде весна, прийде обов’язково.
У наші душі розум і серця.
Надія розцвіте, як цвіт на вишні,
Здійметься віра кличем журавля.
І Божа Воля, праведна й всевишня,
Зійде на наші села і міста.

Звісно, що коли мало тексту (а тема обширна) то тут можуть з'являтися і власні домисли, проектуватися особисті бачення, виникати асоціативні замальовки.

Але в даному випадку, авторський задум дійсно містить кілька пластів підтексту ( б назвав це радше поверхами розуміння).

Дуже хотілося б, щоб такі теми виносилися для обговорення на широкий загал і розглядалися всебічно, а не приймалися вузькоколійно і представлялися однобічно.

Дякую, пані Лесю, що відгукнулися.

Я також відчуваю полегшення, коли в амбітні плани людських синів, втручається Божий промисел, щоб трішки пригальмувати їх. Повірте, що в цьому я бачу більше прояву Батьківської турботи, а ніж якихось покарань, звісно, коли є зустрічний рух , тобто внутрішня готовність переосмислити процеси буття з користю для духовного бачення.

Дякую, пані Світлано.

Так, пані Наталю, наочність - важлива складова (це ви вдало підмітили :))

Дякую.

Перефразую одну відому мудрість: якщо не ти йдеш до гори, тоді гора йде до тебе. Тобто, пане Семене, якщо зявилось щось інтернаціональне то мелодію можна створити і самотужки , головне - наявність капел :)

"Вихорі ворожі" обов'язково треба запам'ятати, пригодиться.

Дякую.

"Хмари зловісні нависли над нами" - це теж варіант одного з рядків, але він офіційно визнаний навіть нобелівським комітетом.
А от "вихорі ворожі" співали революційно налаштовані підпільники сахарного заводу на Деміївці, тоді ще села під Києвом, біля Васильківського тракту. Там я народивсь, але це було значно пізніше.

Переконали. ""Вихорі ворожі" беру на озброєння :)

Хто ж їх не хоче, тих кращих часів, але уся повнота їх у часі майбутньому. А у віці"що минає" летіти можна тільки на двох крилах:радість-журба. На одному ну ніяк. Недарма ж Господь говорив своїм учням:

Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сестер, або матір, чи батька, або діти, чи поля ради Мене та ради Євангелії, і не одержав би в сто раз більше тепер, цього часу, серед переслідувань, домів, і братів, і сестер, і матерів, і дітей, і піль, а в віці наступному вічне життя.

Дякую, Мирославе, за небайдужість до справ інтеграції :)

Але далекоглядність підказує, що від цих міграції потім клопоту не обберемося.

Пане Іване,чи не захопленим поглядом Лотових очей і ви нині дивитися на ці землі: І звів Лот свої очі, і побачив усю околицю Йорданську, що наводнена вся вона аж до Цоару, ... як Господній, садок, як єгипетський край! І Лот вибрав собі всю околицю йорданську.

Даруйте, пане Іване, але млрд. у справі інтеграції - далеко не самий вагомий аргумент... Важлива духовна складова. А саме в цій площині розвитку їхні цінності і стандарти часто-густо йдуть всупереч Божим принципам (чого лише вартує, скажімо, легалізація одностатевої еволюції !)

Ні, як на мене, то вже краще дистанціюватися, вичекати і придивитися на все це з Авраамоових околиць.

Мені видалось, що йдеться про нездійснені сподівання.
Погоджуюсь із Богданом, а проблеми існують всюди, тільки "величина" їх різна.

Так, Іване, проблеми існували всюди (і завжди, бо буття подорожує колами) тільки міра їх дії була різною. Наприклад, для двох праведників Лота і Авраама, де перший наблизився до цієї проблеми, а другий від неї дистанціювався, наслідки, як ми знаємо, були діаметрально протилежними.

Однак, у розмові з Богданом, порушена духовна складова, скажімо, проблеми свободи (влучніше - вільності) особистості. Вона не є чимось новим. Доречним тут буде фрагмент розмови Ісуса з юдеями (Ів. 8):

Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!

Вони відказали Йому: Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були ми ніколи. То як же Ти кажеш: Ви станете вільні?

Відповів їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха.
І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік. Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні.

Знаю Я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподіяти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас.

Як актуально для нашого сьогодення, коли не підходити до цього завчено !

Можливо , Богдане, що все саме так і є , як ти кажеш, і тоді це:

не розправа над свободою слова, а лише розправа над тими, хто не приймає ці свободи (як приклад - війна у Сірії);

не лапа сусіда, а лише рука допомоги з чималими відсотками(як приклад - Греції пропонують продати малі острови, щоб сплатити борг перед ЄС);

не параліч правової системи, а правовий параліч усіх понять, ідей, поглядів, положень, законів які суперечать їх нормам і цінностям ( як приклад - Угода про асоціацію між Україною та ЄС ).

...

На жаль, друже, де панує великий достаток, мораль буде ущемленою, і процвітатиме стратегія подвійних стандартів.

На жаль...