ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.03.24 11:59
Відкритість
Я залишу усі двері навстіж
Для усіх пропащих і бичів,
Розмалюю стіни, наче Нарбут,
Не знайшовши до небес ключів.

Душу для вітрів усіх відкрию.
Хай панує хуга, як мана.
І знайду у попелі надію.

Віктор Кучерук
2026.03.24 06:25
* * *
Сонця подихи гарячі
Так прогріли злеглий сніг,
Що від болю він аж плаче
Та спливає із доріг.
І брудними потічками
Наповняє рівчаки, -
І вузенькими струмками
Проникає до ріки.

Іван Потьомкін
2026.03.23 21:20
***
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Олена Побийголод
2026.03.23 15:48
1937. Тачанка
Михайло Рудерман (1905-1984; народився й провів юність в Україні)

Ти лети з дороги, птице,
звіре, й ти з дороги йди:
Бачиш, хмара клубочиться,
коні швидко мчать сюди!

І поціливши з нальоту

Охмуд Песецький
2026.03.23 13:23
Плин
Вони у згадах не для втіхи –
Квартири наймані й кутки.
Скоріше це сигнальні віхи
В руслі життєвої ріки.

Лимани, плеса та причали,
Протоки, створи та буї...
А судноплавству не навчали

Борис Костиря
2026.03.23 11:25
Ящірка
Я так хотів
упіймати за хвіст ящірку.
Ящірку як остаточний сенс.
Ящірку як остаточний смуток.
Ящірку як Істину,
яка вислизає від нас,
як остаточний голос космосу,
як видимість прозріння,

Юрій Гундарів
2026.03.23 09:36
Маятник
Допоки є мама у сина,
він ще дитина.

Вона зрозуміє все і пробачить -
дихати легше наче.

…Життя накручує коло за колом…
Чую: у відчинене весняне вікно

Віктор Кучерук
2026.03.23 07:25
* * *
Мене зустріли, як належить
Стрічати, певно, короля,
Бо, наче Ейфелева вежа,
Звелась принадно сулія
Понад закусками в тарелях
На переповненім столі
В гостинній змалечку оселі,
В моєму рідному селі...

Ірина Вовк
2026.03.22 23:00
Княжна козацького степу. Повернення до Храму
замість ПІСЛЯМОВИ) Тепер вони троє – мати та її соколи – спочивають у безіменних могилах, але їхні душі щоночі повертаються до Свято-Іллінської церкви, де колись Розанда присягала Тимошеві на вірність.

Євген Федчук
2026.03.22 17:34
Як Хмельницький шукав союзу зі Швецією в 1655 році і чим все закінчилося
Старий шинок над дорогу недалік Полтави.
Битий шлях, отож чимало люду проїжджає.
Хтось із подорожніх часом в шинок зазирає
Кухоль-два перехопити. Скуштувати страви.
То козаки зазирнули, за столом усілись.
Молоді іще, гарячі, кров у жилах грає.
Трохи

Юхим Семеняко
2026.03.22 15:33
Сьогоднішні хліба
       Поки наша колегіальна система не працює, перед "амбразурою" доводиться бути мені, і вихідними днями я маю право на свої маневри у переміщенні.     Сьогодні закінчується тижневе коло, а якими справами буду зайнятий завтра, сказати складно. С

Світлана Пирогова
2026.03.22 13:41
Зустріч
То як забути? Чи можливо?
В душі щось дзенькало, лилось.
Твій шепіт доторкавсь сяйливо,
Аж соняшник підняв чоло.

Жагуча спрага розбирала.
Сховався вітерець легкий.
Пташина лопотіла зграя.

Володимир Бойко
2026.03.22 12:50
Нерафіновані думки
Цукор-рафінад корисний тим, що його важче переплутати з сіллю. Ідеальний жіночий стан – коли 90х60х90, ідеальний чоловічий стан – коли 3 по 100. Краще нехай шкварчить олія на пательні, ніж шкварчить жінка з пательнею. Струнким жінкам так би пасув

Борис Костиря
2026.03.22 12:18
Осіння глибина
Колись в осінній глибині
Захочеш літо повернути
І в осені на самім дні
Знайти печаль від м'яти й рути.

В терпкій осінній глибині
Тобі відкриються прозріння
І у мутній нічній воді

Іван Потьомкін
2026.03.22 11:29
***
Любив тебе я тоді
Та люблю й сьогодні.
-То чому ж не натякнув
Ані словом жодним?
-Та чи ж зміг я доступиться
За хлопців юрбою?
-А я так же поривалась,
Щоб побуть з тобою...

Охмуд Песецький
2026.03.22 10:09
Намовляння
Я сонцю вклоняюсь нині,
Йому, як тобі раніше.
Між нами найдовші милі,
Любові моєї ніше.

Не виберусь, певно, звідти.
Замкнуся, щоб не відкритись,
І буде собі сидіти
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Іван Низовий (1942 - 2011) / Вірші / "Осанна химері" (2000)

 * * *

Дочці Лесі

Образ твору З великої любові й катування
Велике – егоїзм перемага:
У затісних любові берегах
Не втримати стихію руйнування!
Які там греблі й дамби?!
Все злама
Любов-ненависть,
Винищить дощенту:
Вона ж бо до останнього моменту
Сліпа, мов кріт,
А ще й глухоніма!
Нема для неї впину.
Прозріває
Лише тоді,
Коли проллється кров
Щонайрідніша, –
Отоді любов
У муках власне серце розриває!


2000

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-03-19 00:15:10
Переглядів сторінки твору 4611
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 0 / --  (6.055 / 6.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.253 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.764
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Метафізична поезія
Автор востаннє на сайті 2025.05.04 08:24
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-19 00:35:29 ]
Мій батько страждав через наші з ним навіть незначні непорозуміння, які зазвичай трапляються між найближчими й найріднішими людьми...
Бережіть один одного...розумійте...чуйте...відчувайте...жалійте...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-19 00:48:34 ]
І хоч "кров-любов" "немодно" римувати )))...але це справжнє...і не заради красного слівця...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Мазур (М.К./М.К.) [ 2013-03-19 00:56:37 ]
Як я розумію вашого батька, Лесю...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-19 12:55:58 ]
Спасибі, пані Наталю.
А як я тепер розумію... Якби можна було вдруге прожити життя...то я б ніжніша була до тата завжди і в усьому...і цінувала кожну хвилину спілкування з ним...проживала її як останню. І за його життя б видавала його книги більшими тиражами, а не тільки останні сім років... І взагалі багато б чого зробила для свого надчутливого батька... Боляче мені...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Кисельов (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-19 01:36:20 ]
Таке відверте, таке сокровенне... Може, Лесю, й не варто було б афішувати ТАКИЙ вірш - настільки особисте. Але й в особистому Іван Низовий виявив високий талант - виразно новаторськими є його переходи думки з рядка в рядок. Дякую тобі, Лесю, за велику працю з упорядкування батькової творчої спадщини! На добраніч!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-19 13:20:23 ]
Так, Юрію, це особисте... Але я впевнена, що кожному близькі та знайомі ці почуття й емоції. Так не буває, щоби хтось із нас хоча б раз у житті не завдав своїм рідним болю, навіть несвідомо. Усі ми в чомусь винні перед своїми батьками... А коли ми їх втрачаємо, то свої провини перед ними бачимо в усьому... Навіть у тому, що рідко казали їм: "Як я тебе люблю!". А скільки разів за життя ми їх просто обіймали, особливо в дорослому віці?!... Що тут казати...
Спасибі, Юрку, за те, що так відгукнувся.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-20 23:11:57 ]
І ще, Юрію, батько не приховував цей вірш - він же увійшов до збірки )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2013-03-19 02:05:14 ]
тут така яскрава емоція любові,а справжність не підлягає правильносьті римування, справжність стукає в душу)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-19 13:27:45 ]
Дуже яскрава і найсильніша з усіх емоцій!!! Тато безмежно мене любив.
Дякую, Танюшо, за розуміння... Ви все це знаєте...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-03-19 05:55:59 ]
Цінуємо, коли втрачаємо :( от воно- розгортання сердечних пелюсток у любові.........


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-19 13:55:49 ]
На жаль, Ляночко, так завжди буває...
Я усвідомила, за будь-яких обставин дорослі діти мають поступатися своїм батькам, забуваючи про власні амбіції та бажання... Маленькими - слухатися, а дорослими - жаліти і поступатися. Дорослі діти несуть відповідальність за благополуччя, душевний стан і життя своїх літніх батьків. А егоїзм завжди надто дорого коштує: рубці на серці, погіршення здоров"я, хвороби на нервовому грунті...
Коли ж втрачаємо рідну людину, от тоді настає прозріння в неусвідомленій до цього силі справжньої любові...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-03-19 10:24:40 ]
Мені ці відчуття теж зрозумілі...У стосунках між батьками і дорослими дітьми (а вони для нас завжди ще діти) інколи й хуртовини завівають...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-19 14:16:16 ]
Сьогодні, Мирославе, я ні в чому не заперечую своїй мамі, ні в чому, якщо це, зрозуміло, не шкодить її здоров"ю. І навіть в таких випадках, коли мама не розуміє, що їй на користь, я намагаюся знайти такі слова, щоби вона сама захотіла те чи інше для себе... Мама у свої 79 років ще працює, і раніше я сперечалася з нею щодо цього. А потім зрозуміла - дома їй буде гірше, їй потрібно спілкуватися з людьми, рухатися і відволікатися за можливості від думок про втрату коханого чоловіка, оскільки колись вона сказала, що не переживе його смерть... Сьогодні для мене головне, щоби мама була завжди в більш-менш хорошому настрої.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-19 14:18:57 ]
удома


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-03-19 16:38:33 ]
Ми всі чимось завинили перед своїми батьками, Лесю!Але не всі так уміємо берегти пам`ять про них...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-19 17:31:09 ]
Дякую, Світлано, можливо...
Але це головний мій обов"язок. Це справа честі.
Батько щохвилини зі мною...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Дубініна (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-20 14:00:47 ]
Прочитала вірш, Лесю, і серце защеміло... Мабуть, у кожного з нас, були моменти в житті, коли ми робили боляче своїм рідним... Дай Бог, щоб у кожного з нас було як можна менше таких моментів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-20 23:09:05 ]
Без слів...
Спасибі велике, Улянко, за щирість!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2013-03-24 07:26:55 ]
... :) щирі слова, Лесю... ...я теж так відчуваю, коли батька немає вже 14 років, так хочеться, щоб він був. І був, і говорив, і вчив... але - немає...

Просто вийшов, як є, у дорогу,
і пішов аж за сонце й за сніг,
розбудивши вселенську тривогу,
і спаливши мене у мені.

Знов чекаємо весня і літня –
так було в нас завжди у сім’ї…
Ти ж спішив, не діждав навіть квіту,
і тепер твої справи – мої…

:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-24 11:56:58 ]
Укотре рядки твого вірша викликають у мене сльози, Людо...
Прекрасний вірш. Але краще б його не було, а був твій батько...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2013-03-24 17:27:57 ]
та добре коли б...