ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.07.16 06:28
* * *
Вклоняюся низько високому слову,
Глибокому змісту і формі чіткій, -
Дивуюсь пісенності рідної мови
І в радості світлій, і в тузі
гіркій.
Дивлюся на букви, вслухаюся в звуки
І мріям про щастя свободу даю, -
Отак опановую вічну науку -

Ірина Вовк
2026.07.16 05:29
Казка про Небесний Сад, Золоті Яблучка і Місточки Любові
казка для дітей і їх батьків) Щороку 4 червня поминають діточок, які загинули внаслідок збройної агресії росії проти України. Символом цього дня є дзвіночок, який означає чисті та обірвані війною дитячі життя, а також запалені свічки у вікнах. Стан

Катерина Савельєва
2026.07.16 00:05
Вiнок
Лiто пасма свої розпустило,
I босонiж по скелi пройшло.
Рiзнотрав'ям думки закрутило
I мене ненароком знайшло.

Вiкна й дверi вiдкритi навколо,
Пробiгають хвилини тепла.
Мiсяць дивиться ввечерi кволо

Семен Санніков
2026.07.15 23:19
Лімерики від ©емена
Вони здравствують за цією веб-адресою, поки автором формується або редагується (хз) сама його сторінка. Він радив і мені натискать на підкреслене, і воно піддається цій нескладній дії ©

С М
2026.07.15 16:52
Сестро Морфін (The Rolling Stones)
ліжко те ж, і оцей лазарет
кажи, сестро морфін, що я дочікуюся тебе
бо я не певний, чи дотягну знов
о, пробач, я слабий, давно

і крики сирени усе лунають межи скронь
кажи, сестро морфін, коли почався цей полон
як же я потрапив до цих місць

Вячеслав Руденко
2026.07.15 13:15
горище
шерехи шашелю чує горище крізь сон
білого павутиння гойдалки в просвіт сонця
труситься потерттю висхлий тютюн над склом
листя його почорніле наче ложа масонська
дах що над головою як піраміда де
є ще можливість стати ступою чи косою
мотлох забут

Борис Костиря
2026.07.15 12:58
* * *
Хай ліпше я не висплюсь і змарнілий
Прокинуся у променях зорі.
Цей світ, такий такий побитий, зубожілий,
Всміхнеться у пробудженій порі.
Такий напівсліпий, заціпенілий
Відтоді, як злетіли журавлі.
Прокинусь я розбитий, занімілий
В пустелі серця н

В Горова Леся
2026.07.15 12:58
Жито
Сідає сонце і у полі тоне,
У житі молодому, що цвіте:
Стебла тонкого не зігнула втома,
Пилку стоїть сіяння золоте.

А стежку мітять де-не-де блавати -
Небесні бризки із високих хмар.
Як дав Ти, Боже, день цей відчувати,

хома дідим
2026.07.15 12:40
* 142 *
найбільш морочить саме те
чого немає поки
й чи буде невідомо теж
й наскільки все це пофіг
у дзеркалі чи просто склі
відбите щось минуле
за чим жалітимеш собі
а всі давно забули

Іван Потьомкін
2026.07.15 12:06
Першоапостольні
Як поєднали їх в один святковий день?
Не були ж друзями вони.
Ба! Найчастіше – сперечались.
Хоча б і тоді, як Павло загостював
В Петра на два тижні в Єрусалимі.
Тай лінію Ісусову врізнобіч повели.
Як і Вчитель, Петро хоч і спокушав
Всевишнього обра

Тетяна Левицька
2026.07.15 11:12
Пісочний годинник
Це ще не все, мій милосердний?
У дзиґарі крихкому — час
На те, щоб вийняти з осердя
Душі: скалки, голки образ?
Здійснити мрії кольорові,
У вірші розчинити сум,
Допоки в пелюстках любові
Я не відчую серця струм.

Роксолана Вірлан
2026.07.15 07:17
Осердя українське
Дивуюся, а може й не дивуюсь,
що є між гару бомбових жахів
сессерівські, потріскані статуї,
що з них ще кракелюр не облетів.

Що межи тих - війни - страшних розіскрень
іще їх видратовує просте -
калинове осердя українське,

Віктор Кучерук
2026.07.15 06:49
Собі
Хоч малорухомий
І втомлює в'ялість -
Ні думки про втому,
Ні скарги на старість.
Ні слова про хворість,
Ні зойку від болю,
Хоча про бадьорість
До Бога вже молиш...

Ірина Вовк
2026.07.15 05:49
«АНАСТАСІЯ: Срібний хрест Адмонта» (продовження 4)
СПАЛАХ П’ЯТИЙ. ПОВЕРНЕННЯ ЛАСТІВКИ За вікном-бійницею завірюха раптом почала вщухати. Дике завивання вітру змінилося на глибоку, заворожуючу тишу різдвяних зимових Альп. Останні зерна піску в годиннику її життя стрімко падали донизу. Боян підвівся з

Мирон Шагало
2026.07.14 21:46
Веселка
Громаддя
гнівне
грозить
громами!
Горить грімниці блиск – палючий жар!
Здається, мить, і встояти ніщо не зможе!
Здається, мить, і все на світі переможе
сліпа озлоба піднебесних кар!

Роксолана Вірлан
2026.07.14 15:09
* * *
Осердна Суть моя - не вперше в тілі -
не вдруге одягаю плоті бран.
Струмую руслом Лади і Сивілли,
непоцуравшись тихого добра.

Земне моє й високе гостювання
між цих людей - межи стрімких дерев -
долиє сили небу, вчине ставні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Іван Низовий (1942 - 2011) / Вірші / "Осанна химері" (2000)

 * * *

Дочці Лесі

Образ твору З великої любові й катування
Велике – егоїзм перемага:
У затісних любові берегах
Не втримати стихію руйнування!
Які там греблі й дамби?!
Все злама
Любов-ненависть,
Винищить дощенту:
Вона ж бо до останнього моменту
Сліпа, мов кріт,
А ще й глухоніма!
Нема для неї впину.
Прозріває
Лише тоді,
Коли проллється кров
Щонайрідніша, –
Отоді любов
У муках власне серце розриває!


2000

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-03-19 00:15:10
Переглядів сторінки твору 4936
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 0 / --  (6.055 / 6.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.253 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.764
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Метафізична поезія
Автор востаннє на сайті 2025.05.04 08:24
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-19 00:35:29 ]
Мій батько страждав через наші з ним навіть незначні непорозуміння, які зазвичай трапляються між найближчими й найріднішими людьми...
Бережіть один одного...розумійте...чуйте...відчувайте...жалійте...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-19 00:48:34 ]
І хоч "кров-любов" "немодно" римувати )))...але це справжнє...і не заради красного слівця...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Мазур (М.К./М.К.) [ 2013-03-19 00:56:37 ]
Як я розумію вашого батька, Лесю...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-19 12:55:58 ]
Спасибі, пані Наталю.
А як я тепер розумію... Якби можна було вдруге прожити життя...то я б ніжніша була до тата завжди і в усьому...і цінувала кожну хвилину спілкування з ним...проживала її як останню. І за його життя б видавала його книги більшими тиражами, а не тільки останні сім років... І взагалі багато б чого зробила для свого надчутливого батька... Боляче мені...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Кисельов (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-19 01:36:20 ]
Таке відверте, таке сокровенне... Може, Лесю, й не варто було б афішувати ТАКИЙ вірш - настільки особисте. Але й в особистому Іван Низовий виявив високий талант - виразно новаторськими є його переходи думки з рядка в рядок. Дякую тобі, Лесю, за велику працю з упорядкування батькової творчої спадщини! На добраніч!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-19 13:20:23 ]
Так, Юрію, це особисте... Але я впевнена, що кожному близькі та знайомі ці почуття й емоції. Так не буває, щоби хтось із нас хоча б раз у житті не завдав своїм рідним болю, навіть несвідомо. Усі ми в чомусь винні перед своїми батьками... А коли ми їх втрачаємо, то свої провини перед ними бачимо в усьому... Навіть у тому, що рідко казали їм: "Як я тебе люблю!". А скільки разів за життя ми їх просто обіймали, особливо в дорослому віці?!... Що тут казати...
Спасибі, Юрку, за те, що так відгукнувся.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-20 23:11:57 ]
І ще, Юрію, батько не приховував цей вірш - він же увійшов до збірки )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2013-03-19 02:05:14 ]
тут така яскрава емоція любові,а справжність не підлягає правильносьті римування, справжність стукає в душу)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-19 13:27:45 ]
Дуже яскрава і найсильніша з усіх емоцій!!! Тато безмежно мене любив.
Дякую, Танюшо, за розуміння... Ви все це знаєте...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-03-19 05:55:59 ]
Цінуємо, коли втрачаємо :( от воно- розгортання сердечних пелюсток у любові.........

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-19 13:55:49 ]
На жаль, Ляночко, так завжди буває...
Я усвідомила, за будь-яких обставин дорослі діти мають поступатися своїм батькам, забуваючи про власні амбіції та бажання... Маленькими - слухатися, а дорослими - жаліти і поступатися. Дорослі діти несуть відповідальність за благополуччя, душевний стан і життя своїх літніх батьків. А егоїзм завжди надто дорого коштує: рубці на серці, погіршення здоров"я, хвороби на нервовому грунті...
Коли ж втрачаємо рідну людину, от тоді настає прозріння в неусвідомленій до цього силі справжньої любові...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-03-19 10:24:40 ]
Мені ці відчуття теж зрозумілі...У стосунках між батьками і дорослими дітьми (а вони для нас завжди ще діти) інколи й хуртовини завівають...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-19 14:16:16 ]
Сьогодні, Мирославе, я ні в чому не заперечую своїй мамі, ні в чому, якщо це, зрозуміло, не шкодить її здоров"ю. І навіть в таких випадках, коли мама не розуміє, що їй на користь, я намагаюся знайти такі слова, щоби вона сама захотіла те чи інше для себе... Мама у свої 79 років ще працює, і раніше я сперечалася з нею щодо цього. А потім зрозуміла - дома їй буде гірше, їй потрібно спілкуватися з людьми, рухатися і відволікатися за можливості від думок про втрату коханого чоловіка, оскільки колись вона сказала, що не переживе його смерть... Сьогодні для мене головне, щоби мама була завжди в більш-менш хорошому настрої.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-19 14:18:57 ]
удома


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-03-19 16:38:33 ]
Ми всі чимось завинили перед своїми батьками, Лесю!Але не всі так уміємо берегти пам`ять про них...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-19 17:31:09 ]
Дякую, Світлано, можливо...
Але це головний мій обов"язок. Це справа честі.
Батько щохвилини зі мною...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Дубініна (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-20 14:00:47 ]
Прочитала вірш, Лесю, і серце защеміло... Мабуть, у кожного з нас, були моменти в житті, коли ми робили боляче своїм рідним... Дай Бог, щоб у кожного з нас було як можна менше таких моментів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-20 23:09:05 ]
Без слів...
Спасибі велике, Улянко, за щирість!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2013-03-24 07:26:55 ]
... :) щирі слова, Лесю... ...я теж так відчуваю, коли батька немає вже 14 років, так хочеться, щоб він був. І був, і говорив, і вчив... але - немає...

Просто вийшов, як є, у дорогу,
і пішов аж за сонце й за сніг,
розбудивши вселенську тривогу,
і спаливши мене у мені.

Знов чекаємо весня і літня –
так було в нас завжди у сім’ї…
Ти ж спішив, не діждав навіть квіту,
і тепер твої справи – мої…

:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-24 11:56:58 ]
Укотре рядки твого вірша викликають у мене сльози, Людо...
Прекрасний вірш. Але краще б його не було, а був твій батько...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2013-03-24 17:27:57 ]
та добре коли б...