Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
І не чекають на антракт.
Поезією треба жити,
І з нею дихати у такт!
Давати їй святу присягу,
Коли планета вся - чужа!
Поезія - це не розвага!
Милується красою сон-трави.
Розквітло небо синє у мережі —
А ти мій погляд поглядом лови.
Моя любов — мов сонячна окраса,
Не знає смутку, тіней і жалів,
Цвіте вона, як первоцвіти рясно —
Як сніг у променях весни.
Мов первозданність океану,
Нахлинуть кольорові сни.
У сні, напевно, все можливо.
Там відбуваються дива.
Проллються, як щедротні зливи,
Тьмяно блимає свіча, -
Присипляє співом мати
Неслухняне дитинча.
Усміхаючись щасливо,
І не змінюючи тон, -
Навіває тихим співом
На свою дитину сон.
Благий зимовий вечір переміг.
Вікно. Старий будинок. Поверх другий.
Світильник чийсь для мене - оберіг.
Віддати найсвятіше на наругу?
Забути світ фантазій чарівних?
Писав листи уявному я другу -
І освітлює звідти пітьму
Паліями розбурханий порох,
Я не знаю, навіщо й чому!
Роздивлятися та міркувати
Заважають земні комарі.
То й втікаю знадвору до хати,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «курли», неспішний постук дятл
саме життя моє
як не сховаюся швидко
то вищезну ізнічев’я
герць і діти
за пострілами тими
за пострілами тими
Імперії очолюють царі,
але не менш відомі їхні коні:
це буцефали, інцитати... поні,
яких сідлають бовдури старі,
точніше, русофіли-упирі
із пиками каліґул та неронів
і новоявлені поводирі,
Для усіх пропащих і бичів,
Розмалюю стіни, наче Нарбут,
Не знайшовши до небес ключів.
Душу для вітрів усіх відкрию.
Хай панує хуга, як мана.
І знайду у попелі надію.
Так прогріли злеглий сніг,
Що від болю він аж плаче
Та спливає із доріг.
І брудними потічками
Наповняє рівчаки, -
І вузенькими струмками
Проникає до ріки.
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
Ти лети з дороги, птице,
звіре, й ти з дороги йди:
Бачиш, хмара клубочиться,
коні швидко мчать сюди!
І поціливши з нальоту
Квартири наймані й кутки.
Скоріше це сигнальні віхи
В руслі життєвої ріки.
Лимани, плеса та причали,
Протоки, створи та буї...
А судноплавству не навчали
упіймати за хвіст ящірку.
Ящірку як остаточний сенс.
Ящірку як остаточний смуток.
Ящірку як Істину,
яка вислизає від нас,
як остаточний голос космосу,
як видимість прозріння,
він ще дитина.
Вона зрозуміє все і пробачить -
дихати легше наче.
…Життя накручує коло за колом…
Чую: у відчинене весняне вікно
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Пісня про лоно (поетична секс(т)опародія) (18+)
З-під ковдри твій вигулькнув кущик
Русявий у повній красі.
...
Й медову приховував лунку,
Де зночі топив я свій «ах!»
…
І знов я пірнув поміж ніжки,
Щоб стати й світанком твоїм.
....................................................Сергій Сірий
Щасливий я в твоєму лоні.
..................................................Михайло Тарабій
Сиджу у лоні, вдячний долі.
Мене теплом своїм зігрій.
Один отут – не воїн в полі,
Сюди ще хоче і Сергій!
.................................................Микола Базів
...До лона – зась! У лоні – Базів!
(Не сам – Сергія запросив!)
..................................................Іван Гентош
Відважно розсунувши ніжки,
шукав твою лунку мій «ах!»
…
Як треба – шугну в ополонку,
що виросла з лунки між ніг.
..................................................Олександр Олехо
Наснилася лунка медова
В роздоллі росистих "кущів"...
Він біля оази тієї
...як серпик...висів...
Вона не прикрила ніжки,
Чекала чогось...
...................................................Параска Коливашаласка
С. Сірий, М. Тарабій, М. Базів, , І. Гентош, О. Олехо, П. Коливашаласка
Сьогодні день такий чудовий,На небі сонечко горить,
І Місяць видався уповні,
І ні хмаринки ні на мить.
ПРИСПІВ:
Лоно, ти не втомилось ані трохи,
Лоно, тебе ми прагнемо усі,
Лоно, красиве ти і зверху й збоку,
І ззаду ти у всій красі.
Сховалось лоно поміж ніжки,
Прикрилось кущиком рясним,
Але усе ж видніє трішки –
Ми так захоплюємось ним.
Кохали б лоно до останку -
Але його приходить час:
І сплять замучені на ґанку,
А інші - там, де перелаз.
29.05.2013
* Натхнення: Сергій Сірий "***" ("Світанок тремтів на подушці") (http://maysterni.com/publication.php?id=91403), Михайло Тарабій (Збірка «Шовкова косиця» (стор.120), Тернопіль: «Збруч», 2010), Микола Базів "Двоє у лоні (пародія)"(http://maysterni.com/publication.php?id=91447), Іван Гентош «диопародія « Сюрприз! » (http://maysterni.com/publication.php?id=91452), Олександр Олехо «Пародія» (http://maysterni.com/publication.php?id=91454), Параска Коливашаласка «Диптих про "ах!" і "ох..." (пародія)» (http://maysterni.com/publication.php?id=91420)
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
