Вчинив мене янголом,Боже! - порадь:
Як бути над ним? -коли серце "калать"...
коли він хвилює, коли він такий:
Земний, дивовижно-палкий! - ось який!
А ще його погляд моє гріє тіло-
я свічуся синьо, яріюся біло,
займаюсь рожево, вібрую вогнем
і неопалимо згораю - та й ще м...
За нього зриваюсь у бій і навпроти
Небесних полів - у душі на частотах
я пера орошую сонценапоєм,
я- гострінь стріли, я - несуся собою
в затІння вагань, де зневіра чига,
аби не було просирілo-звикань
до сірості тону, до гнучкості в стилі:
"Минати життя",- коли жити несила,
на повну потугу яскравих широт,
на діапазоні звучання і от
підставлю крило,- коли впасти він має,-
та тільки шкода, що про це він не знає,
дарма, що крізь мене нечутно проходить...
Скипають ізнебні, розхвилені води,
сенсорика духу - дурман безбережжя,
замріями повні комірчаті вежі.
З упадин суєт, де життя коловерть-
скресатиму словом - я ангел-поет!
Я майже навчилася дихати в завтра,
торкати заслони тризмірного шатра,
Вриватися..! врунитись..! втілиться в діву,
на мить доторкнутись до нього наживо...
Завмерти, десь там,- на аорті життя,-
де серце по зорях завіти чита...
Ну як мені, Боже, порадь, не згоріти,
Я б"юся розкриллям об яблуні віти?
І хочу любити...і щоб там не сталось...
А може це, Боже, я так закохалась?!