ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.02.03 10:48
Птах
Співає птах, руйнує темінь
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.

Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин

С М
2026.02.03 05:30
Немає сподівань (The Rolling Stones)
Їхав би до станції
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору чуттів о цих

Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті

Марія Дем'янюк
2026.02.02 14:09
Мороз морозенко
Щічки, наче бурячки,
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.

Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку

Борис Костиря
2026.02.02 10:35
Пустельний стадіон
Пустельний стадіон. Лиш ти стоїш на ньому,
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.

Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю

Олександр Сушко
2026.02.02 08:56
Ми - світло!
НедоІсус кремлівський на чолі
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.

Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки

Лесь Коваль
2026.02.02 08:43
Клин
Час випускати на волю синиць -
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.

Тетяна Левицька
2026.02.02 08:07
Не всі вдома
Далеке минуле не сниться щоночі:
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.

Всміхається мило, кому — невідомо?

Ігор Шоха
2026.02.01 21:27
На берегах межиріччя
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига

Іван Потьомкін
2026.02.01 21:08
Заворожені велети
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?

Світлана Пирогова
2026.02.01 16:33
Не в кожного
Не в кожного, мабуть, гуманне серце.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.

Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.

С М
2026.02.01 13:31
Біла спальня (Cream)
біла спальня, чорні штори, пристанційне
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство

немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль

Вероніка В
2026.02.01 13:03
Учілка
колись в мене в школі була учілка
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка

така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості

Євген Федчук
2026.02.01 12:19
Остання спроба або Похід Пилипа Орлика на Україну в 1711 році
Старий козак Степан, нарешті помирав.
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш

Ірина Вірна
2026.02.01 11:43
Знову (із неопублікованого, 1999 р.)
Знову вітер холодний сніг тремтливий мете.
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.

І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти

Борис Костиря
2026.02.01 11:29
Бажання
Я хочу, щоб розверзлася долина,
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.

Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,

Тетяна Левицька
2026.02.01 08:16
Останні слова
Не можна без світла й опалення
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.

Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Роксолана Вірлан (1971) / Вірші

  Липня Дух нектариться
Нічні тумани, як молока емішів,
луни півбринза впала з неба лавиці.
Бджолиними дощами захурделивши,
у розпелюсті липня дух нектариться,

нуркує у блаватове розморення,
квіткова ліпота морочить голову,
в кишенці у душі роки просолені,-
прозоряться і молодіють... сотове

кубельце твого вулика - світлішає
і місто запорошене - одужує
y грозосвяттi... а будення змишене -
розсірюється і смачніє грушeю,

пергою яблуневою суреміє,
крилятами прожилчато- парчевими
у меді неба липне. Боже, xто ми є?-
підсоняхи - в життя межи деревами,

Любистки на припоні серця вкоханім
і материнки зо дзвінкими тремоло,
дорослі діти в літа теплім диханні,
котрих у мрії липня мить одхлебнулa.

понічнІ - ранкові,
луна - місяць,
нуркувати - пірнати,
ліпотА - краса,
кубельце - гніздечко,
змишене будення - будні схожі на миш,
блавати - волошки
суреміє - сурмити,
одхлебнути - ковтнути, відпити.


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-07-07 19:39:57
Переглядів сторінки твору 4287
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.746 / 6  (5.149 / 5.69)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.241 / 5.9)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.813
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.01.28 08:02
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-07-07 21:30:09 ]
...в кишенці у душі роки просолені
прозоряться і молодіють... сотове

кубельце твого вулика - світлішає
і місто запорошене - одужує...


Ляночко, ти допомогла побачити липневу красу, від якої душа може одужати... Мені передались твоє світобачення й почуття. Принаймні я замислилась.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-07-08 02:03:34 ]
О, Лесенько, така вдячна за усе провідчуте...а оті "просолені роки" - то сама закваска вірша.
Дякую за виокреслене!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2013-07-07 21:45:10 ]
Роксоляно, оце потихеньку зі словником і дядьком Гуглом читаю і відкриваю для себе нові слова. Було б добре, як на мене, все ж зробити зноски зі значеннями діалектних слів, як гадаєте?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-07-08 02:01:41 ]
:)Ярославе. направду вдячна за Вашу наполелгливість, адже зі словником- це бере таки трохи часу. Прошу вибачення за відсутність пояснення до окремих слів. Але я власне не знаю, які діалектичні слова у цьому вірші - є невідомими. Здається, що зустрічаю такі далектизми часто у авторів ПМ- тому, радо поясню, якщо спитаєтеся:)
Безмежно вдячна за відвідини моєї сторінки. Щасти!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2013-07-07 23:34:35 ]
Нектариться і духмяниться вірш...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-07-08 01:57:21 ]
Радію такому сприйняттю, Інночко! :)
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-07-07 23:54:38 ]
Відчувається духмяний дух липня, аж паморочиться в голові. А от "молока емішів" для мене загадка:) І "луна" віддає ехом, а не місяцем:) Але ж розумію, що Роксолана не провокує нас такою лексикою, а по-своєму її тлумачить. Тому десь погоджуюсь з Ярославом.
Незгасної духмяності у словотворенні!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-07-08 03:56:35 ]

Дякую, Мирославе і за враження про вірш, і за конкретні запитання.
Щодо Емішів, або Амішів:

Значна частина сучасних емішів (понад 200 тисяч) живе в США і Канаді. Найконсервативніші групи амішів США зберігають в побуті Пенсильванську німецьку мову (серед англо-американців відому під назвою «Пенсильванська голландська», Dutch
Вони прихильники старого традиційного способу життя. Основна їх частина відмовляється від будь-яких технічних засобів, що можуть пов'язувати їх із зовнішнім світом: електрики, водопроводу, центрального опалювання, телефона та ін. Більшість із них носить одяг і головні убори певних кольорів і фасонів, їздить в старовинних візках (запряжених кіньми), використовує лише залізні колеса, орють землю кінним плугом. Діти і жінки амішів ходять босоніж у теплу пору. Їм забороняється служити в армії, фотографуватися, водити автомобілі і літати на літаках, мати комп'ютери, телевізори, радіоприймачі. Аміші СЛАВЛЯТьСЯ ОРГАНІЧНО ЧИСТИМ ВИРОБНИЦТВА МОЛОЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ: МОЛОКО,СИРИ, БРИНЗА і т. д.
...............................................................................................................................................................................
Стосовно "ЛУНА" - однозначно,- це архаїзм! слово це широковикористовуване у старослов"янській мові, як і багацько слів, що увійшли і в сучасну українську мову. В українській іконографії до 16 століття так і підписували: МІСЯЦь - ЛУНА. Ехо- мені особисто- це слово чужиться. Я намагаюся, використовуючи семантичне підґрунтя, пізнати це слово і вичути у ньому логічні і дотичні грані саме українськости. "Місяць" - окреслює циклічність, часові межі, калемдрність,- якщо ж "ЛУНА" - це ДІЯ: ОДЛУНЮВАТИ СОНЯЧНЕ СВІТЛО, ВТОРИТИ. Вочевидь, підпершися семіологією і семантикою- можемо говорити про витвір цього слова- нашим давнім предком- українцем. Гадаю, що Місяць- мун( англ) - це впливи кельтські- хоча досліджувати варто і цікаво.

Буду вдячна, якби знайшлися ще запитання щодо діалектизмів чи незнайомих слів, бо власне ж не знаю, які слова виписувати.
Дякую!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-07-08 07:43:17 ]
не знала, звісно, що зовуть цих людей еміші(аміші) - та бачила у фільмах)

прочитала зацікавлено і вірш, і ось це пояснення

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-07-08 16:17:02 ]
спасибі, Ксенічко!- тішуся, що читала;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Олещенко (Л.П./Л.П.) [ 2013-07-08 08:07:03 ]
Почитаєш - і хочеться жити. Мені до душі Ваш унікальний стиль письма. Маловживані незаяложені слова змушують вчитуватися ще й ще. Це ж добре! Промовиш слово вголос - і воно стає рідним. "Дорослі діти в літа теплім диханні", подякуймо Лані за неповторний, довершений Липня Дух!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-07-08 16:19:21 ]
о. Тетянко, так приємно, що прониклися оцим липневим настроєм - се Вам велике дякую, що пірнали у змісти. Щасти!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2013-07-08 09:10:30 ]
подумалось, що вірш цей не можна розкладати на частини-слова, не треба думати, відшукуючи потаємну суть і глибину значень слів,бо палахкотить липень, ой як солодко-млосно палахкотить)))дякую, Роксоланочко)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-07-10 01:31:59 ]
Ой, Танюсь, - ну розчулила Ти мене... дякую за цілісне сприйняття. за відгук такий!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2013-07-08 17:22:00 ]
Та тут, читаючи, перечитуючи сей вірш не тіко xочеться одxлебнути цілющого нектару, а обпитися до нестяму...
Спасибі, Роксолянко! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-07-10 01:32:49 ]
Пий :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-07-08 21:13:54 ]
...в кишенці у душі роки просолені,-
прозоряться і молодіють... сотове...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-07-10 01:33:42 ]
Дякусики за виокреслене, Світланко! Щасти!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-07-17 01:21:41 ]
Таке солодко-медово-липневе... і справжнє, як органічні продукти емішів і ще більшості селян в Україні ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-07-23 06:40:03 ]
Дякую, Галюнь!
Гарно, коли органічні прoдукти у більшости селян України-
це вселяє надію, що не прогенноінженеримось до кісток :)))