Перепрошую, але відповідь на свої запитання я не отримала. Не зрозуміла, хто поводився "надто різко, з викликом" ? Непорозуміння у тому, що мене зацікавила професійність та критерії оцінювання шановної ХХХ (Наталя+Людмила?), з огляду на відсутність її поетичного доробку. Бо 4 чи 6 може ставити лише людина, що володіє високою поетичною майстерністю і це природна цікавість, до чого тут гонор:/. Також не думаю, що надпис має відношення до нашої розмови, бо високий рейтинг на майстернях аж ніяк не наближує нас до ореолу слави, ну хіба що хтось уявить себе Богом. З повагою ЛВ

Любань, охолонь :) Доробок у Людмили Юрчак був, але вона видалила всі вірші, коли вирішила нас залишити. Емоціїї вже вкотре перемогли здоровий глузд. Криза у всьому :(

Мила Любо, ну є такий користувач - наша землячка, шановна Людмила Юрчак, з якоїсь причини вона терміново видалила свої твори з наших сторінок.
А моє цитування надпису із фронтона храму, якраз і стосується таких емоційних кроків, коли люди видаляють всі свої твори через невеличку критику, забуваючи, що лише "Один Бог - у (безсумнівній і незаперечній) честі і славі", наскільки я розумію про твердить той латинський вираз.

Тоді ви, люба Ганно, ніколи не утруждали себе читанням правил ПМ.
Бо бачите - біля вашого імені два Л.П. - вам ніколи не приходило поцікавитися - що то таке.
А там відповідь на ваше запитання.

Потім, зі всією повагою до Люби кажу, що вона теж, як і ви, Ганусю, вибрала собі статус Л.П.

Щодо ваших зауважень до геніального доробку авторів R2 (ви ж бо без лапок це сказали-написали) - то повинен сказати, що ви знову ж таки ще недостатньо досвідчена, аби все осягнути.

Безумовно, у вас є права на емоції (як без цього), але ви повинні добре усвідомлювати, що ви ними уже давно користуєтесь - на всі сто. І колись емоції переростуть у досвід і глибше розуміння, і тоді ви побачите світ зовсім іншим, аніж нині.

1) Ганно, якщо ви собі у "Змінити дані" встановлюєте "майстер-клас", то це якраз і значить, що ви перед собою ставите дуже серйозні поетичні задачі. І чого хтось повинен із цього сміятися?
А зараз маємо, що ви готові ображатися на те, що до вас можуть ставитися не надто серйозно, хоча ви самі про це просите, встановивши собі "Л.П."?
2) Яким би ви не були філологом, але є поняття часу, який тільки і дає більш-менш цілісну уяву про світ, а заодно і про глибини поезії.
Я тільки про це - і тому мені вкрай неприємно, що ви дозволяєте собі у нашій розмові такі перли "тобто своїми дурними та недосвідченими мізками намагаюся щось аналізувати і робити якісь висновки".
Ми якось дискутували із Мирославою Меленчук про те, чи можуть між собою нормально спілкуватися різні покоління.
На жаль, бачу, що я був правий - ми один одного не розуміємо. :(

Цікава цитата "...що до вас можуть ставитися не надто серйозно, хоча ви самі про це просите, встановивши собі "Л.П."...
Мабудь зміню дані, з Вашого дозволу. Несерйозне ставлення, це якби гра, в поезію, сумно...
Різні покоління можуть чудово спілкуватися, якщо жодне не прагне піднятись(як одне, так і інше), опустивши іншого, а прагне зближення через взаєморозуміння. Ви це можете, ви це робили не раз і це те, чим можна пишатися.

Не втрималась я, щоб не вставити 5 копійок. Просто вважаю, що отой власний вибір автора щодо статусу -це питання не стільки претензій на "серйозні поетичні задачі", скільки скромності чи нескромності автора. Не маю нічого проти статусів класиків, які самі їх собі вибирають. Але Ганна, якщо і не оцінила себе на майстер-клас, принаймі своєю наполегливістю претендує на серйозне сприйняття. Хоча й вірші її майстерні.
Крім того, про недосвідчених молодих критиків можна теж посперечатися. Бо деякі з них якраз набагато прискіпливіше і об"єктивніше оцінюють твори інших. Можливо, студенти можуть аналізувати поезію занадто "академічно", але в цьому теж є свої переваги.

Ігор Павлюк. Якось без імені негарно звучить.

Елін, ну про яку особливу скромність можна говорити на СПЕЦИФІЧНОМУ поетичному сайті, який постулює не гламурність, не виставковість, а саме робочий процес віршотворення.
Тобто, хоча сама Поезія і є суцільні натяки і недосказаності, але у виборі наших пріоритетів ми не можемо чекати, поки їх хтось зробить за нас.

Це чимось мені нагадує наприклад надмірну скромність авторів, які не подають себе вчасно на різні високі Всеукраїнські конкурси.
Потрібно подавати, бо раз поет, значить у цьому війську і з цим поетичним військом ти ідеш уперед, і хто тобі може дорікнути, що ти намагаєшся брати висоти - одну за одною?
І кров'ю своєю за це все розплачуєшся.

Так, Ігор Павлюк, безумовно, майстер. Але я ж не про майстрів, а про класиків. А класиками (чи не класиками) людину робить час, який віддаляє його від сьогодення. Це, звісно, моя точка зору.
ПиСи. А от цікаво, пан Ігор теж вважає себе живим класиком?

То виявляється до статусів тут ставлення набагато серйозніше, ніж про це говориться. То статус неважливий, то, якщо автор сам себе не возвеличив, значить і оцінюють його як випадкового відвідувача. Аню я підтримала. Про літературні конкурси - окрема розмова.

О, це вже інша розмова. Так і тримати.

Щиро ваш, добрий критик.

Так на ній ми всі і "перебуваємо", ні? Хоча однаково на різних... хмарках.