ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2024.11.25 01:10
Дивує світ – 9
На загальному тлі людства нелюди виглядають набагато помітнішими за людей. Про «священную войну» найбільше розпинаються ті, що не мають за душею нічого святого. Усе, що вбиває московитів – то на благо цивілізації. «Сибір неісходима» так і пре з к

Микола Дудар
2024.11.24 21:57
***
По кілька сот разів «несмій»
«Не сумнівайся, ти тут зайвий»
І як чужому навздогін:
«Усіх нещасть провайдер…»
«Там не сиди і не чіпай
І не дивись… сходи в комору
І не музИч і не співай» —
Мабуть родивсь не впору?

Сонце Місяць
2024.11.24 20:42
angels
святику тридцять, сват позивний
простосердечний, а не дурний
багатослів’я для нього чуже
набої звичаєм не береже

загинути просто в будь-яку мить
повсюди розтяжок купа & мін
але казав побратим василь

Іван Потьомкін
2024.11.24 19:38
ДОСАДА
Коли сина з першого класу перевели в третій, батько вирішив поїхати з ним до Києва, показати дім, де прожив тридцять років поспіль, а головне – школу, де сам вчився. І ось вони в Києві. Не без хвилювання заходить батько в школу і першим стрічає завгоспа

Євген Федчук
2024.11.24 13:21
Всеволод Велике Гніздо
Андрія Боголюбського вважають москалі
Найпершим поміж всіх великоросів.
І носяться з тим виродком ще й досі.
Чим цей «герой» прославивсь на землі?
Жорстокий був і лютий, наче звір,
Не то чужі, свої його боялись,
З підступністю й жорстокістю спізнали

Микола Дудар
2024.11.24 09:26
***
Коли я вийду з темноти
Ковтнути жменьку Світла
Чи хвилюватимешся ти
Що то не я, а вітер…
Чи уявлятимеш, що в ніч
Лише одне бажання
Почути знов: « не в тому річ…»
І буде ще питання:

Тетяна Левицька
2024.11.24 08:07
Вільному — воля
Не розлюбила, а відпустила —
Любов не здатна відтяти крила!
Лети, як хочеш, у даль високу,
Мій волелюбний, зірчастий Сокіл.
За сніжні хмари, туди де вічність
Лоскоче вії промінням ніжним,
Несе цунамі на гострім вістрі
У сиве пір'я свавільний вітер

Козак Дума
2024.11.24 07:56
А світ чекає…
У повітрі якась загадковість,
влаштували світила парад,
і дочитує осені повість
з книги Неба сумний листопад…

Опустились сніжинки скраєчку
на ранкові уламки часу.
Свіжознесене сонця яєчко

Микола Соболь
2024.11.24 06:40
Опісля
Над рікою стелиться туман,
холодіють листопада ночі.
Ти була найкращою з оман
і від тебе геть іти не хочу.
Для розлуки ніби ще не час
дзиґарі відлічують хвилини.
Господи, помилуй грішних нас
від Адама з Євою до нині.

Віктор Кучерук
2024.11.24 06:22
* * *
Як розповів, то пожурила,
Іще й очам вказала шлях
Повз чорториї повносилі
До очеретяних дівах.
Я сотні раз до них приходив
У снах сполоханих своїх
І зі снопами хороводи
Водив щоразу їй на сміх.

Тетяна Левицька
2024.11.23 20:48
Із осені в зимову казку
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.

А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
***
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
Оксиморони стратифікації
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
Біда...
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Оксана Радушинська (1980) / Вірші

 ***
Образ твору ...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2009-02-17 14:02:13
Переглядів сторінки твору 7767
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.786 / 5.5  (4.597 / 5.33)
* Рейтинг "Майстерень" 4.710 / 5.5  (4.488 / 5.29)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.738
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.03.26 22:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2009-02-17 15:09:10 ]
Оксано, гарна композиція, але на мою думку, потрібно точніше дати раду "часовим формам".
На кшталт (перепрошую за деякі зміни, суто варіативні):
"Здіймуться святі по Різдву із насиджених місць.
Заглянуть у вікна морозяні, ввійдуть до хати.
Павук їм опустить солом'яновиткану вись,
якою сріблясто вилискують душі крилаті..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Радушинська (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-17 17:08:55 ]
Володимире, дякую за такий детальний підхід до аналізу мого вірша. Кому після "морозяні" я вже поставила. Щодо "Різдві-Різдву" то така форма, зається, є в українськиму правописі. Далі - красиво, але то вже не мій вірш. У вашому варіанті святі стають головними дійовими особами, а в мене вони - минущі, як і все: час іде далі...
Щиро вам вдячна.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Сазанський (М.К./М.К.) [ 2009-02-17 17:39:38 ]
..цілую пальчики, які написали таку трепетну поезію... Гадаю, що Головний редактор слушно помітив погрішність у першій строфі. Проте пропонований ним варіант (на моє бачення) дещо нівелює авторський задум. Розгляньте варіант який подано нижче . Та ,врешті ,пошліть і Головного і Мандрівного до Біса... Вирішуйте сама! Ви, Сонечко, багато талановитіша від обох вище названих..
"Здіймуться святі по Різдву із насиджених місць.
Заглянуть у вікна морозяні. Зайдуть до хати..
Павук з образів їм опустить загублену вісь
До сяйва якої злітаються душі крилаті..."

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-02-17 18:28:26 ]
Дуже красиве рішення, Мандрівний Поете!

А жінки апріорі талановитіші чоловіків. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Радушинська (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-18 12:16:57 ]
Не буду сперечатися (хоча варто було б...), бо просто лестить!..

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Радушинська (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-17 18:03:24 ]
Шановний Поете, дякую вам! А можна я нікого нікуди не буду відсилати? Надто вже мені приємне спілкування з такими шанованими панами. Даю чесне піонерське слово помізкувати над цією строфою. Щось мій солом`яний павук - отой прадавній український атрибут Різдва - ніяк не хоче виконувати свою місію - скликати душі предків до родц... Спасибі, панове!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2009-02-17 18:33:21 ]
І вам спасибі :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Радушинська (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-18 12:18:11 ]
Завжди вдячна вашим відгукам і критиці, і порадам, пане Головний редактор.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2009-02-17 21:07:12 ]
Зачарував мене Ваш вірш, Оксано, своєю мудрою жіночністю, прадавніми українскими атрибутами, що так логічно переплітаються з філософією людського буття. Так усе цілісно, доречно, майстерно "зібрано на нить" і звісно, заслуговує на високу оцінку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Радушинська (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-18 12:15:46 ]
Наталю, дякую! Рада вітати Вас на своїй сторіночці. Приходьте ще:)!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Сазанський (М.К./М.К.) [ 2009-02-17 21:31:44 ]
...дуже давно... коли іудейські Соломони ще й не думали над ідеєю створення християнських міфів, в праукраїнській Хаті вже були "священні образи". Ті образи не мали нічого спільного з християнськими мертвими мальованими дощечками... Яка бемежно цікава, багата і глибока захована історія Праукраїнської Релігії..
Я був сьогодні нестерпно нав’язливим. Вибачте..

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Радушинська (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-18 12:22:59 ]
Щиро вибачу, шановний Поете, бо (вчора вже говорила) приємне Ваше товариство:)! А історія та культура нашого українського роду справді цікава й неосяжна. Все переплелося у часі і всі ми переплелися... Цікаво поринати у ту купіль і вишукувати себе, свою душу в словах. Ще раз дякую за відгуки.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2009-02-17 22:35:30 ]
Оксанко, як завжди - до глибини... Образ "білого-білого" рушника із народних переказів? Що він символізує? Якщо можна.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Радушинська (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-18 12:28:51 ]
Пане Сергію, рада Вашому візиту! Не візьмуся стверджувати, що я - найдостойніший народознавець і все знаю. Поданий рушник колись означав згоду на весілля. Дівчина вишивала його сама і таким чином закодовувала у візерунках долю. В моєму вірші він білий, бо немає ніякої долі з отим, від якого прийдуть "свати... чи солдати".
Спасибі за відгук.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2009-02-19 09:34:59 ]
Щиро дякую.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гуменюк (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-11 18:09:48 ]
Щиро дякую за приємні відчуття, навіяні такою прекрасною поезією.