ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Побийголод
2026.04.20 10:33
Олександр Чуркін (1903-1971)

В дальнім полі любонька
    жде мене,
а вже сходить сонечко
    весняне,
обрій світлом сяючим
    залило...

Юрій Гундарів
2026.04.20 09:27
Сум… Зупинилося серце чарівної жінки, знакової телеведучої, кінознавиці. Саме вона у вересні 1995 року першою оголосила: «Вітаємо вас! В ефірі — "Студія 1+1!». Ми разом вчилися на факультеті журналістики Київського університету імені Тараса Шевченк

М Менянин
2026.04.19 23:17
Насипана Юрку могила*
колись, багато літ тому,
але і досі в ній та сила,
що Бог послав тоді йому.

Тож хочу жити в тій країні
де весь народ – одна сім’я,
в козацькому зростать корінні,

Роксолана Вірлан
2026.04.19 22:59
Вона умовчує тайноти -
вино немов
у часі вистояне в гротах -
якось бо мо'....
бо може мить прийде дозріла -
хтось надіп'є
на смак терпке, з дубових діжок,
вино оте.

С М
2026.04.19 21:41
Мій друг питав мене
Де він бував
Куди потрапив?
Я казав, його звільнили
Ділитися зі світом жартами

Так, ніби він створив ореол
Я чув, як його радість плине

Борис Костиря
2026.04.19 21:32
Нескінченні, тривалі дощі
І сльота, ніби магма мовчання.
Так вода досягає душі
У бездушнім німім проминанні.

Так вода досягає єства,
Найсвятіших основ і законів.
І народиться думка жива

Мирон Шагало
2026.04.19 18:56
Сакура біла розквітла!
Світло зробилось і чисто.
Звуки і запахи квітня
легко котились крізь місто.

Ей, зупинись незнайомцю
і охмілій з її світла.
Місто скорилося сонцю —

Костянтин Ватульов
2026.04.19 17:21
Вона завітала під час вересневих дощів,
Коли все свистіло й жбурляло під ламаним дахом.
Чим міг пригостити її я в квартирі своїй?
Вином молодим та густим обліпиховим чаєм.

Вона не просила ніколи мене ні про що,
Дивилась в вікно, як стікають потока

Євген Федчук
2026.04.19 17:19
Над рікою туман висить.
Промайне, може, часом тінь.
Чи то птах який пролетить,
Чи то форкне в тумані кінь.
Попід верби вогонь горить,
Хтось багаття в траві розклав.
Дим в тумані не розрізнить.
Мабуть, хтось на спочинок став.

Володимир Бойко
2026.04.19 17:13
Найбільша країна виявилася тупо найширшою. Дебіл таки добився свого - його добили. Любов до ближнього реклами не потребує. Якби правда не була гіркою, на неї перестали б звертати увагу. Золота середина добряче підгнила від часу. Гуманність

Охмуд Песецький
2026.04.19 11:03
Вимотуєш байдужістю, мовчиш -
Стає далекою для нас торішня близькість.
Твоя безпристрасність нагадує фетиш.
А наше спільне де могло подітись?

Направду може бути все страшніш -
До царства тіней ти зійшла ще взимку,
А я не знав, і слухав La Mattchic

Катерина Савельєва
2026.04.18 22:13
Весна-рясна, схопила серце в руки,
Неначе навкруги сказилися:
Щоби нiхто не вiдчував розлуки,
Метеликом у скло не билися.

Цвiтуть сади та аромат розпуки.
Пташки спiвати вже втомилися.
Весняний вiтер пiдхопив пiд руки

хома дідим
2026.04.18 21:00
мої мізки тобі не машина
для цього придуманий ші
у нього є точні рими
а також вірші для душі
не питай про ормузьку кризу
про кордицепс і мікропластик
про те чи майбутній антихрист
буде сином ілона маска

Ігор Шоха
2026.04.18 19:57
Ідуть у засвіти поети
великі, і свої, й чужі,
і безрозмірної душі,
та не усіх піймає Лета,
неуловимі силуети
багатобожжя – міражі.
У вирій рано ще летіти,
а як немає вороття,

Іван Потьомкін
2026.04.18 19:50
Біла голубка з червоними ніжками –
Польща здалека.
Польща зблизька –
Тихої ночі, наче причаєні,
В польську вчаровані,
Польську вивчаємо.
Мов відчиняємо навстежінь вікна,
Аби вдихнути свіже повітря,

Костянтин Ватульов
2026.04.18 18:01
А у місті богами забутому,
Дзвонить гучно в неділю дзвіниця.
Ми з тобою зав’язані путами,
Що не можемо вкотре звільнитись?

Хоч життя розділило нас смугою,
Та мені чомусь стало замало.
Я все більше завівся та слухаю,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Лія Ланер
2026.04.18

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Оксана Радушинська (1980) / Вірші

 ***
Образ твору Здіймуться святі по Різдві із насиджених місць.
Заглянуть у вікна морозяні, ввійдуть до хати.
Павук із соломи з-під стелі окреслює вісь,
До світла якої злітаються душі крилаті.

Здіймуться святі по Різдві тай у вирій вернуть.
Підеш із сохою в життя, а жита – вже по тобі.
І діти твої з вовченятами істину ссуть,
Сповиті у сіті дощів ще у неба в утробі.

І сніг почорнілий, як нав, повноводдю бринить…
І вродить зі скель нове сонце, напоєне ранком…
У Бога турбота – всі дні позбирати на нить,
Тай тихо зашторити виткану з часу фіранку.

А потім – листочок пожовклий… А потім – сніжок…
А потім до мене від тебе – свати… чи солдати.
І білий рушник, білий-білий рушник без стьожок
Не вспію подати.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2009-02-17 14:02:13
Переглядів сторінки твору 8398
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.786 / 5.5  (4.597 / 5.33)
* Рейтинг "Майстерень" 4.710 / 5.5  (4.488 / 5.29)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.738
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.03.26 22:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2009-02-17 15:09:10 ]
Оксано, гарна композиція, але на мою думку, потрібно точніше дати раду "часовим формам".
На кшталт (перепрошую за деякі зміни, суто варіативні):
"Здіймуться святі по Різдву із насиджених місць.
Заглянуть у вікна морозяні, ввійдуть до хати.
Павук їм опустить солом'яновиткану вись,
якою сріблясто вилискують душі крилаті..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Радушинська (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-17 17:08:55 ]
Володимире, дякую за такий детальний підхід до аналізу мого вірша. Кому після "морозяні" я вже поставила. Щодо "Різдві-Різдву" то така форма, зається, є в українськиму правописі. Далі - красиво, але то вже не мій вірш. У вашому варіанті святі стають головними дійовими особами, а в мене вони - минущі, як і все: час іде далі...
Щиро вам вдячна.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Сазанський (М.К./М.К.) [ 2009-02-17 17:39:38 ]
..цілую пальчики, які написали таку трепетну поезію... Гадаю, що Головний редактор слушно помітив погрішність у першій строфі. Проте пропонований ним варіант (на моє бачення) дещо нівелює авторський задум. Розгляньте варіант який подано нижче . Та ,врешті ,пошліть і Головного і Мандрівного до Біса... Вирішуйте сама! Ви, Сонечко, багато талановитіша від обох вище названих..
"Здіймуться святі по Різдву із насиджених місць.
Заглянуть у вікна морозяні. Зайдуть до хати..
Павук з образів їм опустить загублену вісь
До сяйва якої злітаються душі крилаті..."

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-02-17 18:28:26 ]
Дуже красиве рішення, Мандрівний Поете!

А жінки апріорі талановитіші чоловіків. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Радушинська (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-18 12:16:57 ]
Не буду сперечатися (хоча варто було б...), бо просто лестить!..

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Радушинська (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-17 18:03:24 ]
Шановний Поете, дякую вам! А можна я нікого нікуди не буду відсилати? Надто вже мені приємне спілкування з такими шанованими панами. Даю чесне піонерське слово помізкувати над цією строфою. Щось мій солом`яний павук - отой прадавній український атрибут Різдва - ніяк не хоче виконувати свою місію - скликати душі предків до родц... Спасибі, панове!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2009-02-17 18:33:21 ]
І вам спасибі :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Радушинська (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-18 12:18:11 ]
Завжди вдячна вашим відгукам і критиці, і порадам, пане Головний редактор.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2009-02-17 21:07:12 ]
Зачарував мене Ваш вірш, Оксано, своєю мудрою жіночністю, прадавніми українскими атрибутами, що так логічно переплітаються з філософією людського буття. Так усе цілісно, доречно, майстерно "зібрано на нить" і звісно, заслуговує на високу оцінку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Радушинська (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-18 12:15:46 ]
Наталю, дякую! Рада вітати Вас на своїй сторіночці. Приходьте ще:)!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Сазанський (М.К./М.К.) [ 2009-02-17 21:31:44 ]
...дуже давно... коли іудейські Соломони ще й не думали над ідеєю створення християнських міфів, в праукраїнській Хаті вже були "священні образи". Ті образи не мали нічого спільного з християнськими мертвими мальованими дощечками... Яка бемежно цікава, багата і глибока захована історія Праукраїнської Релігії..
Я був сьогодні нестерпно нав’язливим. Вибачте..

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Радушинська (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-18 12:22:59 ]
Щиро вибачу, шановний Поете, бо (вчора вже говорила) приємне Ваше товариство:)! А історія та культура нашого українського роду справді цікава й неосяжна. Все переплелося у часі і всі ми переплелися... Цікаво поринати у ту купіль і вишукувати себе, свою душу в словах. Ще раз дякую за відгуки.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2009-02-17 22:35:30 ]
Оксанко, як завжди - до глибини... Образ "білого-білого" рушника із народних переказів? Що він символізує? Якщо можна.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Радушинська (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-18 12:28:51 ]
Пане Сергію, рада Вашому візиту! Не візьмуся стверджувати, що я - найдостойніший народознавець і все знаю. Поданий рушник колись означав згоду на весілля. Дівчина вишивала його сама і таким чином закодовувала у візерунках долю. В моєму вірші він білий, бо немає ніякої долі з отим, від якого прийдуть "свати... чи солдати".
Спасибі за відгук.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2009-02-19 09:34:59 ]
Щиро дякую.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гуменюк (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-11 18:09:48 ]
Щиро дякую за приємні відчуття, навіяні такою прекрасною поезією.