Ой, Ви так ретельно і прискіпливо аналізуєте мої коментарі, ніби то - художній твір; а я ж лише висловила свою думку, всього на всього. А тепер боюся це робити :)

Але все-таки… спробую Вам відповісти. І хай вибачає Юрій Васильович, що ми так безсовісно псуємо його сторіночку, бо вже далеко від основної теми відійшли.

1. Банальностей я не боюсь і на оригінальність не претендую, а просто констатую факт :)
2. Без коментарів…
3. Справа не у тому, якими є поради за своєю суттю, а у тому, як їх сприймає адресат. Зараз уже й не пригадаю, де і від кого чула, але закарбувалось у пам’яті: «Поради слід давати тільки тоді, коли їх у тебе просять. Ніхто не цінуватиме пораду, яку одержав у той момент, коли її не потребував».
4. Не знаю, що таке «Quatsch», але німецько-український словник трактує це слово як «нонсенс». Насправді, це швидше – quotation. Але якщо Ви саме «нонсенс» мали на увазі, то поясніть, будь-ласка, чому.
5. А тут все просто: якщо вона «не та» - значить – інша :)
Акцентую увагу на те, що висловлюю суб’єктивну думку, - щоб не було зайвих непорозумінь. Так от, «Мелодія, якої нема, тому що…» - для мене є прозою, оскільки ця конструкція без проблем може бути використана для побудови складнопідрядного речення, але дуже сумніваюсь, що комусь удасться створити на цій основі поезію.
«Мелодія є, слова є…» - слова, бачу, що є, а от мелодії не чую… Якщо речення починається зі слова «мелодія», це ще не значить, що в ньому живе МЕЛОДІЯ.
Але якщо раптом таке диво станеться - за скрипічним ключем в гармонію зіллються ноти, то буде пісня, визнаю, але пісня вже зовсім іншого характеру.