Гарно :)

Поезія справжня, коли знаходить відгук у чиїсь душі. Як тут не відгукнутися, коли і в моїх віршах є подібні запитання:"... і що ховати важче – любов чи нелюбов?", "...а що тепер: любити нелюбов?". Любові Вам, Юліє, радості в житті й творчості!

Безумовно, Юліє, природа вас обдарувала величезним даром, але найбільше б мені не хотілося, щоб робили ви із нього зброю ницю, підлу. Минуть роки, додадуть вам досвіду, але... Та хай. Ви мене і так зрозумієте, а ні - їдьте до мене , поясню. Розважливості вам.
З повагою Блакитна Кішка.

Це ви ЧЖ залиште її у спокої . Що ж до хворих фантазій, вимагаю публічного вибачення від редакції. Оскільки Чж - редактор, якого не афішують. Якби ви ЧЖ стояли у мене перед очима зараз, то в усякому б разі зберігали умови толерантності, але я знаю, що Вам до цьому ще вчитися і вчитися! У вас троє дітей, а мені ваша величність третього народити не дала. Тому краще не чіпайте мене, і багатонезнаючих дівчаток.

Звичайно вибух! А ви ж до життя допомогаєте повернутися, до того ж усі разом, лікарко- лікарю мій.

А я уже дійшла. Хіба не помітили. Припишите ліки?

Мені цей вірш, Юлічко,дуже подобається: це той самий випадок, коли деталі не є завимими, навпаки - допомагають контестуально. І "чоловік із жигулів", і "мрець у серці", і протяг, і потяг, що гуркотить, а потому - тиша... Майстерно!

Дивно: чому автора завжди плутають із ліричним героєм?