ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Леся Горова
2024.06.26 14:08
Сталяться нерви, як приходить злість,
Як вовкулака завиває в північ,
І мчить біда у хмарах білопінних,
Бо він у сонне місто смерть поніс.

Що - ненависть? Чи людяності крах,
Що прирікає на пекучий відчай.
Перевертень ожив середньовічний,

М Менянин
2024.06.26 12:27
Якщо українець – чини як Отець,
сприймай як гостинець привітність сердець.
Ми зрощені Богом, на захист нам лють,
творім перемогу і кожен тут будь!

Так, лють це не лютня – це велетня рик,
хоч ним користатись ніхто з нас не звик.
Але коли доля віщує

Іван Потьомкін
2024.06.26 08:49
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві кві

Юрій Гундарєв
2024.06.26 08:47
Летять слони-2
 

Читаю не так давно опублікований вірш еротичного сатирика Олександра Сушка «Летять слони»:

Пора ув ирій. Засинають мухи,
Сніжок подвір'я пухом побілив.
Летять слони. За крила правлять вуха,

Микола Соболь
2024.06.26 08:17
Вклонюся житу, жито – це життя,
у колоску початок родоводу,
рятує хліб людей в лиху негоду,
а ми його жбурляєм, як сміття.
Шукаєм Бога згублені сліди,
хто йде у церкву, хто до синагоги
у кожного свої шляхи-дороги
та кожен просить Господа: «Прийди!»

Віктор Кучерук
2024.06.26 05:38
За межею небокраю
В сутінь вкутані світи, –
Там дрімотно поглядаєш
Вже на перші зорі ти.
Темна ніч постала німо
І навіяла жалі,
Мов пожовклий фотознімок
На журнальному столі.

Артур Курдіновський
2024.06.26 01:32
Римуються почуття.
Відгукуються світанки.
Можливо, то був не я.
Повірити чи піти?
Постарівся та помер
Закоханий щирий Янко,
А замість палких троянд -
Високі стоять хрести.

Світлана Пирогова
2024.06.25 21:22
Феєрія літа - в сонячних бризках,
В мандрівці легенького вітру.
Колише хмарки небесна колиска.
Терпке і духмяне повітря.

І я споглядаю серпневу красу,
Смарагдові хвилі із лісу.
Піймати б у руки грайливу ясу,

Ярослав Чорногуз
2024.06.25 13:26
Краса на попелищі - Божий дар,
Серед руїни, чорноти, розпуки,
Де ходить смерть, неначе той косар,
Наповнює Сварожі райські луки...

Ярило тільки, ніби квітникар,
Занурює у попіл власні руки,
Кохання квіти

Леся Горова
2024.06.25 13:14
Я тобі іще наснюся в шум дощу,
Обійму і про любов нашепочу.
Я наснюся, хоча думав, що забув,
Загубив між ковилами у степу.

Попалив, що з нами сталось, поміж трав,
А що роси зберегли, то не зібрав.
Та усе, що відгоріло, заболить,

Борис Костиря
2024.06.25 11:34
Кам’яний голос тиші
ліг на гладінь озера.
На озері розпускаються
не латаття, а надії,
розчарування і прикрощі.
Озеро таке глибоке,
як неозорість пізнання.
Дзеркало водойми відкриє

Олександр Сушко
2024.06.25 08:48
Я правду накришу вам дрібно-дрібно,
Солодку казку у дугу зігну...
Без ніжності і вірність непотрібна,
Дзявкоче муж щоденно на жону.

Дружину чоловіченько замучив
І їсть її, немов з грибами плов.
Любов, як відьма - злюща і кусюча

Віктор Кучерук
2024.06.25 07:55
Озираючись на схід
Йду скоріш на захід,
Раз до підлості сусід
Має здавна нахил.
Споконвічно тягарем
Давить серце смута,
Бо не порівно берем,
Ділячи набуток.

Артур Курдіновський
2024.06.25 00:50
Єдиний вихід - Перемога!
Це знає вільний наш народ.
Велика й праведна дорога -
Супроти всіх дрібних турбот.

Вже ясно: хто чужий, хто свій...
Єдиний вихід - Перемога!
Це світла й темряви двобій!

Іван Потьомкін
2024.06.25 00:11
У мене набагато більше свят,
аніж у тих, хто живе од свята і до свята.
Адже за свято звик сприймать,
коли задумане здійснилось,
коли малятко усміхнулось,
коли відкрив нове ім’я,
коли у хор пташиний долучився,
як линyть звіддалік синівські голо

Володимир Каразуб
2024.06.24 21:08
В кімнаті оцій чорно-білі примари. Знову
Ти сидиш у профіль, фрази пливуть шрифтом.
Спокій знайомого голосу і музики витікають із грамофону.
Край неба у твоїй кімнаті і яблуні за вікном

І тому я кажу не чудернацькі, ні не дивні, вслухайся,
В оці н
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олекса Скрипник
2024.06.20

Самослав Желіба
2024.05.20

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олексій Кацай (1954) / Вірші

 ...ще не квантована буденність...




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-07-07 14:26:59
Переглядів сторінки твору 3880
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.777 / 5.5  (4.692 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.653 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.728
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2021.04.29 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Корендюк (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-07 15:01:35 ]
часу акварелі, космос із запахом малини - чудові образи! прекрасний твір!
"псевдопростір з квазічасом" - оце трохи насторожує...але в цілому - супер!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кацай (Л.П./М.К.) [ 2009-07-07 15:26:27 ]
Ну, що космос пахне малиною, це вже не поетичний образ, а науково доведений факт :))) Подивіться в Інтернеті. Що ж стосується "квазічасу" ("начебточасу"), то ви ж самі пишете:
"...і так тривало декілька віків
і так тривало декілька хвилин -
залежно від емоційного вибору".
Спасибі :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-07-07 15:37:10 ]
... не тільки малиною, а ще й ромом, так? :))
Вірш цікавий, є образи – ну і ну :)
але, якщо дозволите: виходить лунОю - малинОю?. може, якось би змінити?
і епітет до паперового човника хотілось би якийсь тепліший :))
а ще одноразОвого металу?
оце все поки, що з першого прочитаня "пошкрябало" у цьому оригінальному вірші.
можете видалити цей запис :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кацай (Л.П./М.К.) [ 2009-07-07 16:36:51 ]
Ай, спасибі, ай, дякую!.. До чого тут «можете видалити»??? :-о Це ж є «поетичні майс-тер-ні», де вже за визначенням треба ламати, перебудовувати, цвяхи забивати :)))))
Що стосується вашого коментаря, то «малинОю», як і «калинОю» :) , як на мене, є звичайною пісенною формою.
За «паперовий човник» треба подумати, може, ви і праві. Метал же саме «одноразОвий» - про всяк випадок в словнику подивився.
Але головне те, що ви, на мій погляд, підняли дуже цікаву й малодосліджену :)))) тему – наголоси в укр.мові. І зараз я скажу таке, що мене, мабуть тут з чимось якось змішають :)
Річ в тому, що українську я, на відміну від багатьох моїх однолітків, опановував не за Шевченком, а за Стусом. Бо Шевченко: а) здавався мені доволі архаїчним; б) я важко засвоював ритміку його віршів.
І от одного разу я прочитав його «До Основ‘яненка» не так, як потрібно а так, як відчував:
«На тім стЕпу скрізь могИли
СтОять та сумУють;
ПитаЮться у бУйного:
«Де нашІ панУють?
Де панУють, бенкетУють?
ДЕ ви забарИлись?
ВернітЕся! дивітЕся —
ЖИта похилИлись,
Де паслИся ваші кОні,
Де тирсА шумІла,
Де кров лЯха, татарИна
МОрем червонІла…»
І так далі, і тому подібне. Не знаю, як в кого (бо ж не філолог), але в мене (просто читача) щось всередині стиснулося від тих неправильних наголосів.
Тобто, в мене виникло запитання: а чи правильно взагалі ми читаємо Кобзаря? Чи не спотворена наша мова «квазічасом», що пройшов від тоді? У сенсі «псевдонаголосів». Адже жодної фонограми читання Шевченком своїх власних віршів немає :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-07-07 17:34:39 ]
Так, питання наголосів непросте навіть у побутовому мовленні, адже маємо і регіональні відмінності, і вплив рос. мови.
Добре угорцям – у них завжди наголос падає на перший склад :) Але там і віршування тоді троха інше :))
Що стосується наголосів у фольклорних творах чи в Шевченка – тут, напевно, і різниця між тонічною і силабо-тонічною системами.
Правду маєте, що час впливає на мову, в т.ч. і наголошення чи орфоепію взагалі. Але, мабуть, не всі зміни на гірше :) як не всі і на краще :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2009-09-29 23:00:32 ]
ну, друже, ти мене балуєш!
/від вдалої ностальгічної кінцівки пускає скупу космічну сльозину, яка, падаючи, пропалює з шипінням кілька палуб надсучасної космічної посудини... як у фільмові Чужий... пшш-ш-ш-ш!!!!.../
тисну руку! з мене пальне.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2009-09-29 23:09:52 ]
до речі, стосовно авторських наголосів: мені читалось саме так, як задумав автір... без зупинок... /трохи думає/... тематика тексту така, що безболісно дозволяє квантувати не тільки буденність, а й сам словесний матеріал... /ще трохи думає, естетськи підпираючи лоба правицею/... йой! а скільки красивостей! тре почитати наніч - може насниться:)