ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій СергійКо
2025.09.26 23:45
Круглий стіл врівноважив стосунки,
Бо не має він гострих кутів.
Зайві списи, мечі, обладунки –
Сперечаються всі хто хотів.
Всі балакають скільки завгодно,
Та не чують нікого довкіл.
Рот заткнув би тому з ким незгодний,
Тільки руки коротші за стіл.

Борис Костиря
2025.09.26 21:39
Несподівано випав сніг,
коли зима вже закінчилася.
Останні конвульсії зими.
Відчуваєш ностальгію
за її красою, яка минає.
Повінь зими відступає
дуже повільно.
Військо зими потрощене

С М
2025.09.26 21:32
Місяча що
Потанцює в річковій мілині
Самота що
Мріє поміж тінями вербини

Мовить до лісних диво-павутинь
Снів на сходині до фонтану
Ліскою зі срібла диригує дроздів

Юрій Лазірко
2025.09.26 18:51
Не розтуляй долонь – без Тебе я безкрилий,
Ні сну, ні вітру, тільки одиноке "ні".
З краплин свого тепла Тобі змайструю зливу,
недолічу на пальцях спорожнілі дні.

Приспів:
Будує спогад пам`яті мости –
Тут є ще Ти, а там уже не стало...

Артур Курдіновський
2025.09.26 18:41
Сонце виснажує аж до кісток,
Вітер холодний не стишує біль...
Дні покриваються смутком, як цвіль,
Тліє старий непотрібний квиток...

В центрі душі металевий кілок,
В серці давно завелась чорна міль...
Сонце виснажує аж до кісток,

Артур Сіренко
2025.09.26 11:44
У вихорі готичних алюзій
Темних, як шпарка,
В яку кидає Час невблаганний
Золотий таляр Сонце,
У безодні іберійських метафор*,
Куди провалився будинок,
Що стояв на семи вітрах
Епохи молокоїда Аттіли:

Тетяна Левицька
2025.09.26 10:02
Вже тернистий шлях Господній
стер у кров пошерхлі п'яти,
а ми й досі, милий, згодні
душі за любов віддати.

Та невже давно забули,
що зібрали стигле жито?
У оманливе минуле

Борис Костиря
2025.09.25 20:38
Повернутися додому на руїни
і шукати смисл
у розбитому камінні.
Повернутися додому
і не зустріти обіймів оселі,
а замість них
зяятиме кістяк
зі смертельною посмішкою

Іван Потьомкін
2025.09.25 19:55
Так вже судилося –
Всім опинитися на тому березі.
У вересні це станеться чи в березні,
Чи самотужки вплав,
А чи з Хароном на човні...
То чому ж смерть завжди завчасна?
Чому сторонимося того берега?
Чи не тому,

Євген Федчук
2025.09.25 17:46
Увечері у байраку тихому спинились.
Поміж дерев із кущами вогонь розпалили.
Хмизу кругом назбирали, тож ним і топили.
Засмажили собі м‘яса та добре наїлись.
Запили його водою, зі струмка, що жваво
Жебонів поміж дерева, десь до ріки мчався.
Молодий з

Віктор Насипаний
2025.09.25 16:02
Я відкрию маленький секрет
Про повір’я незвичне, старе:
Що для щастя потрібно обом?
Як знайти ту єдину любов?

2.Хто кохання для себе відкрив,-
Той повинен пройти лабіринт.
Наче шахи, любов -то є гра:

Віктор Кучерук
2025.09.25 15:44
Вже на луках відспівали коси
І не ходять зрана на покіс, -
Вже листочків пожовтілих стоси
Оточили давній верболіз.
Вже туман самотності обкутав
Холодком самотності мене,
Та чомусь не хочеться забути
Жартівливе, давнє, весняне.

Світлана Пирогова
2025.09.25 15:02
Осінь потроху запалює листя,
тягнеться вгору димок.
Тускне природа, немає вже блиску.
в'ється клубок із думок.
Світ заховався за брамою наче,
ще й зачинив на замок.
Небо похмуре, здається, заплаче,
дзенькає суму брелок.

Сергій Губерначук
2025.09.25 14:57
Важко було наважитися писати про Сергія, адже, щоб говорити про поета, потрібно бути поетом або одного духа з ним, або принаймні на якийсь час зловити його хвилю. Якщо справжній поет живе так, ніби йде лісами і луками, бачить квіти, метеликів, безкрає неб

Сергій СергійКо
2025.09.25 14:32
Аркуш тіла свого підставляю під сонячний промінь.
Хай на білому щось намалює в рожевих тонах.
Нас багато у черзі до сонця, здіймаючих гомін,
На піщаних, річок, і озер, і морів берегах.
Намалюй мені ранок без плачу чиєгось і горя.
Без розривів, без ди

М Менянин
2025.09.25 13:35
Не знають що творять потвори,
несуть хоч на шиях хрести,
цікавлять їх наші комори
та з наших країв нас знести.
Не стало щоб нас в Україні –
готують Бухарський* кінець,
але наші гени єдині –
нас Божий чекає вінець!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василина Іванина / Вірші

 Квітнева акварель

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Костянтин Мордатенко 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Павло Якимчук 5.25 Любитель поезії / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-07-20 10:18:41
Переглядів сторінки твору 12822
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.017 / 5.71  (4.879 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 4.789 / 5.5  (4.808 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.736
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.02.21 15:55
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-07-20 10:20:59 ]
ну, зовсім не по сезону :((
це з давно-предавно минулого :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Ільницький (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-20 10:49:18 ]
вірш манить посновигати сонним берегом і присісти під вербою тихим сумом :-)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-07-20 10:56:32 ]
посновигати – це запросто;
присісти – проблематично, вона підтоплена була :)))
дякую за відвідини


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Павло Якимчук (Л.П./М.К.) [ 2009-07-20 13:51:18 ]
Вражає!
Слово "плесом" чомусь мені нагадує російське "плёс". Може
"над лезом
сонної ріки"? Блищить, наче лезо... І "с-з" підсилюється...Га?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-07-31 17:19:31 ]
Павле, гадаю, що плесо – це наше слово, брати-росіяни запозичили його ще у сиву давнину :))
гарно Ви радите про лезо, справді, звучить – але за змістом не підходить, адже сонна річка, закутана туманом, не блищала якраз, та й лезо викликає трохи інші – не сонні, не м’яко-акварельні – асоціації.
Але я дуже вдячна за увагу і поради. Чекаю наступних Ваших відвідин!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-07-20 19:31:36 ]
а у нас намоклі трамваї їдуть в свіжість після зливи..

чудесна музика, Василинко!
карпатська?

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-08-01 17:32:32 ]
*** ні, Сонцю, закарпатська :)))
з передгір’я :)
Щиро-прещиро дякую, Ваші слова для мене дуже важливі :))
і хочеться теплої зливи :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-08-06 01:04:12 ]
тепла злива
куриться за горами
за золотими горами
за карпатськими
чом би не кликати
не надовго в гості?

:-)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2009-07-20 20:57:31 ]
Так вранішньо-ніжно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-08-02 16:51:51 ]
Зоряно, ваша увага зігірває моє серце :)
Дякую Вам! Хай Ваші ранки завше будуть ніжними...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Ляснюк (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-21 10:33:40 ]
Дуже і дуже ніжно, Василинко :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-08-02 16:53:46 ]
Олю, Ви так рідко тут буваєте, що Ваша увага – на вагу золота :)
спасибі – ніжно і щиро,
не зникайте надовго!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Лозова (М.К./М.К.) [ 2009-07-21 22:52:59 ]
Перефразовуючи Ліну Костенко, "моя душа від цих рядків світає"!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-08-02 16:55:55 ]
Оксаночко, без Вас тут світанок тьмяніє:)
сподіваюся, відпочинете – і зразу ж на "ПМ":))
вдячна за тепло...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-31 16:48:59 ]
Доброго дня! Ви розумієте, кожен раз, коли читаєш ТАКЕ, хочеться крикнути: "Дякую тобі, Господи, що я українець!" Яка ж все таки глибинна і неосяжна наша мова... Надзвичайно поетично, ніжно і любо ви сказали... Я люблю такі росяні ранки...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-07-31 17:03:37 ]
і справді – глибини мовні неосяжні, тільки, на жаль, не завжди вдається в них сповна поринути :)
а ранок був і справді прегарний,
як і кожен – при доброму здоров’ї і душевному спокої :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Левандівський (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-31 16:54:53 ]
Дуже сподобалося! Гарне поезотворіння!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-07-31 17:01:11 ]
Дуже рада:))
Миколо, у вас гарний смак :)))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-08-01 18:35:30 ]
Не стримую слів, бо стало дуже світло на серці від цієї акварелі: з'явилася легенька ностальгія (як вранішній серпанок), бажання відчути землю босими ногами і ... перетворитися на вербу (хай би вже обціловував той промінь!) :))І ще сподобалося слово "покрадьки" замість звичного "крадькома".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-08-01 18:46:06 ]
Світланко, чи не погодитеся Ви на мій цілунок замість промінцевого ? :))
ніжно і тепло – цьом :))
ДЯКУЮ