Ларисо, даруйте, але щось у Вас забагато помилок вийшло цього разу. Найперше - назва, то які це все-таки млини - осінні чи осені?

"...присипаючи жовч розпашілого листя..." - як я розумію, то розпашілого - значить такого, що парує, якому гаряче. Якщо листя восени таке розпарене (а хто його грів, якщо снігопад?), то сніг його точно не прикриє - воно за таких обставин буде танути на очах.
"...мелють жито життя
невтомимі млини —
змелють літо колишнє на зиму імлисту." - "мелють-змелють", а можливо, краще було б одне замінити на якесь споріднене слово? І потім так "кусається" оте Ваше "невтомимі".
"Біле борошно згодом засипле дахи
і загусне." Борошно розумію за яких обставин загусне, але от паралель із снігом тут не відчувається. Як може загуснути сніг? Можливо, застигне? Принаймні тоді асоціації з льодом виникають.
І, звісно, правильно листки, а не "два самотніх листка".
Перепрошую за своє нерозуміння, але відчувається, що Ви поспішали.

Дякую, Мирославо за конструктивну критику. Я дійсно поспішала, бо, на жаль, як завжди, маю часу обмаль, але згодна не з усим, що Ви написали.
"Осені" — зараз виправлю. Невтомимі - трохи важкувато... Але поки що не знаю, чим замінити, що не змінився зміст.
"Мелють-змелють" - в мене не викликає сильного опору, хоча й можна пошукати інше слово.
"Два листка" - вжито вірно, бо вони, листки, - неживі.
Щодо іншого - не згодна категорично, бо загусне - це образ, я саме так відчуваю товстий шар снігу, що злежався і почав підтікати. Зрештою, слово "загусне" більше підходить до мокрого борошна.
Але дякую.
Я повинна була би також написати Вам свої коментарі... Вибачте, маю проблеми з часом. Але спробую днями написати.

Ларисо, дякую за виправлення - досить вдало.
Цікаві Ваші думки з приводу відмінювання множинних іменників.

Н. листки
Р. листків
Д. листкам
З. листки
О. листками
М. листках

За правилами утворення множинних іменників у жодному з відмінків "листки" не набувають "листка". І ні до чого тут живі чи неживі. Ви, певно, сплутали з російською. Не розумію - в чому ж я помиляюсь?
А щодо "загусне", то варіант "застигне" підходить більше до "шкоринки", яка утворюється, і для тіста, і для снігу. Але Ви бачите по-іншому. Це лише моє нерозуміння, тому вибачайте.
А на Ваші коменти я зачекаю - не проблема.

Гм... А я чомусь відмінюю в однині:
Листок
листка
листку...
тощо
Тобто два (чого?) — листка.
Щодо «живий-неживий»... я взагалі — художник :), а це я передаю думку коректорів нашого видавництва, бо довіряю філологам.
А за "застигне" — дякую. Мені подобається.
Я ще минулого разу забула написати, що листя розпашіле від тепла, бо там же сніг — восени, перший сніг, який падає на тепле, свіже, яскраво-жовте та червоне...
Мені здавалося, це так зрозуміло...
Зараз заміню "застигне"...

Я, звісно, не коректор і не філолог, але мені помилка з "листками" очевидна. Як можна відмінювати "листок", якщо вже наперед означено "два самотніх", тобто проситься не однина, а множина. Якби "самотніх" виступало іменником, то за таких обставин можна було б застосовувати і однину, але тоді виходить цілковитий нонсенс, та й числівник "два" вказує на прив'язку саме до "листків", а не безпосередньо до "самотніх". Словом, тут Ваші колеги щось наплутали.
З "розпашілим" Вашим думкам не заперечую, лише висловлюю нерозуміння, як сніг може присапати тепле листя. Воно ж дійсно відразу мало б танути. От якби Ви краще застосували замість "присипаючи" - "посипаючи", то не було б такого ефекту невідповідності. Хоча, знаєте, краще взагалі відмовитися від "присипаючи", оскільки потім у другій строфі йде щось схоже на повторення: "згодом засипле дахи". Слів дуже багато, і, думаю, не проблема замінити, щоб передати ті ж відчуття.
Будь ласка, тільки не ображайтесь. Я не ставлюсь до Вас прискіпливо в жодному разі. Просто намагаюсь допомогти, якщо Ви не проти.

Дякую, Мирославо. Сподіваюся, що в ці вихідні я вже зможу щось для Вас написати, як обіцяла.
Щодо відміни - Ви просто заплутались. Треба подивитися підручник, як відмінюються числівник із іменником (незвачаючи на те, що той іменник має ще при собі прикметник). Чесно кажучи, я не розумію, чому два листка не можуть бути самотніми :) Можна сказати або
"два листка", або "двоє людей", ("двійко людей")
Навіть якщо взяти російську аналогію:
"два красных яблока" - Ви ж не скажете "два красных яблок".
Думаю, різниця з українською тут невелика. Хоча, здається, на Вас в цьому випадку впливає місцева, діалектна вимова. В західному діалекті, в простонародній мові говорять "два самотні листки", але це - не є літературною нормою.
(Я жила деякий час в батька на заході, трохи чула).
Але дякую за увагу.

Юрасю, вдячна тобі за підтримку.

Інгваре, як відмінюють це слово кияни?

Дякую за увагу.
Я, до речі, спочатку теж написала «два листки», бо так просто краще звучить. Але я поважаю правопис: філологи сказали, що так невірно, от я і слухаю їх.
Добре, сьогодні пошукаю інших філологів: що вони скажуть?.. :)

Як завжди, дякую, Інгваре. Кожна книжка, яку я читаю, додає багато цікавого до мого уявлення про українську мову. Наприклад, ось зараз Іван Багряний - знов щось «новеньке», а насправді просто добре забуте. Хоча теж, мабуть, хтось закинув би, що письменниик погано мову знав...
Я спробую знайти вказані Вами словники. Не знаю, чи зможу і чи буде там відповідь на мої запитання... Практика доводить, що не все так просто.

Шановні колеги, вважаю, що не зовсім правильним є сам підхід - пошуків "помилок". Можуть "помилятися" всі, починаючи зі словників і закінчуючи Велетнями поезії, чиї "помилки" приписують характеру, індивідуальностям стилю.
Думаю, що краще було би говорити про те - звучить, чи не звучить те, чи інше слово. Обережно говорити про відчуту автором красу і її відтворення у вірші. Отож, панове, без "наїздів"! :)

Шановний Інгваре, солодощі і справді річ небезпечна. Просто маю на увазі, що в нас найголовніше - це створення, чи відтворення власних поетичних світів. Так, стороння допомога потрібна, але, зауважте, яку допомогу нам дають Найвищі сили, це в основному, приклади довкола нас, гармонія довкола нас? - тому все не так просто, як би хотілось :(

До Володимира:
Я насправді вдячна Інгварові за цю бесіду, вона є повчальною для мене. Думаю, що зауваження с приводу мовних помилок так само важливі, як і розмови про красу звучання або метафоричність. Зараз намагаюсь докопатися, де саме говориться про відмінювання іменника разом з числівником так, як про це говорить Інгвар і Мирослава. Всі філологи в один голос кажуть, що це невірно. Шукаю далі...

Інгварові:
Не зрозуміла, про що то перша адреса. Другу скопіювала і читатиму. Я люблю такі статті. Дякую.
Щодо Багряного - згодом в листі наведу цікаві приклади. Що то Ви на це скажете...