Прекрасний вірш людини, яка КОХАЄ... Сумний і щірий...І все-таки, чому поети так багато пишуть про нещасливе кохання і так мало про гармонійні почуття (я і про себе в тому числі)...?
Дуже мелодійний і ритмічний вірш. Якщо Ви дозволите - лише один штрих для роздумів. А якщо спробувати замінити слово "утопаєш" на "завмираєш"?
Ще раз - чудовий твір. Дякую.

Один поет мені сказав (я переживала видавати чи ні збірку "Драма мого серця", бо там багато сумних віршів), що страждання - це незвичайне почуття - ЩИРЕ. Людина ніколи не збреше у горі, не примножить його, а в коханні (щасливому) може "приукрасити" його, додумати, допридумувати. А ще, кохаючи і втопаючи у щасті, ми боїмося вголос говорити які ми щасливі - боїмося "злякати і відігнати, наврочити" те щастя. Мабуть і тому менше діляться поети своїм щасливим коханням у віршах. А страждання виливається у найщирішу поезію - це така моя думка. Це зовсім не означає, що про щасливе кохання вірші не щирі :)
Дякую за теплі слова! Щодо "завмираєш" - не впевнена. Бо це говорить, що йому з нею так добре, що аж "завмирає" у її обіймах. А якби настільки було добре, то він не повертався б до мого серця і не пив з нього солодкий нектар кохання...

"В стражданні людина завжди щира...". З цим неможливо не погодитись. Важко сперечатись і щодо слова "завмираєш". Хоча навіщо втамовувати спрагу десь, якщо "солодкий нектар кохання" він отрумує від Вас? Невже цього замало?

Я думаю, що відповідь у вірші :). Життя - складна штука :).

Я не про те... :). Бачила в якому році написаний вірш? То коментар на той час :)

Я сама іноді "пописую" гуморесочки, та не на цю тему. Ось недавно мене "заклювали за священика". Можете на цю тему посміятися. Я ще можу піддати парочку ідей ;)

неактуально і немає такого бажання почитати пародію на такі вірші.

:))

Я сьогодні читала-читала різні коментарі і, здається, уже знаю ХТО ж такий той гарячий Ростик :) Ти маєш на увазі його вірш, Оксано?